ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15 листопада 2011 року
м. Київ
Справа N К/9991/21299/11
Про визнання протиправним та скасування рішення
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючої - судді Леонтович К.Г.,
суддів: Васильченко Н.В.,
Калашнікової О.В.,
Чалого С.Я.,
Черпіцької Л.Т.,
секретаря Нагорного М.В.,
за участю представника ТОВ "Компанія Діловий центр" ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року у справі N 2а-11962/10/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Діловий центр" до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановила:
У серпні 2010 ТОВ "Компанія Діловий центр" звернулося в суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.07.2010 р. N 99 про застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін, яким вилучено у позивача в дохід державного бюджету 7 708,84 грн. необґрунтовано отриманої виручки та стягнутий штраф у розмірі 15 417,68 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно оскаржуваного рішення до позивача застосовані економічні санкції за порушення державної дисципліни цін в частині застосування вільних тарифів на житлово-комунальні послуги при нарахуванні мешканцям плати за проживання в гуртожитку, за умови запровадження на них режиму державного регулювання. Позивач вважає наведені висновки відповідача необґрунтованими, оскільки гуртожитки належать на праві приватної власності Товариству, а не до комунальної власності, тому позивач відповідно діючих законодавчих норм встановлював плату мешканцям за проживання в гуртожитку.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, заявлений позов задоволений. Визнане протиправним та скасоване рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві N 99 від 30.07.2010 р.
Не погоджуючись рішеннями судів попередніх інстанцій Державна інспекція контролю за цінами в м. Києві звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві в період з 07.07.2010 року по 27.07.2010 року проведена планова перевірка ТОВ "Компанія Діловий Центр" з питань додержання державної дисципліни цін при встановленні, формуванні тарифів на житлово-комунальні послуги в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 за період з липня 2009 року по червень 2010 року.
На підставі перевірки відповідачем складений акт від 27.07.2010 р. N 176. Відповідно акту ТОВ "Компанія Діловий Центр" порушило вимоги п. 38 Типового положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. N 208, постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення холодної води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", вимоги постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10.03.1999 N 309 (із змінами і доповненнями) і постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 25.10.2008 N 1239 "Про затвердження роздрібних цін на газ природний, використовується для потреб населення", п. 1 розпорядження КМДА від 19.06.2000 N 748 "Про встановлення розмірів квартирної плати" (із змінами та доповненнями), п. 3 розпорядження органу Київської міської ради (КМДА) від 29.04.2009 N 516 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" (в період його дії), п. 2 розпорядження від 29.04.2009 N 520 "Про погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" (із змінами, в період його дії), п. 3 розпорядження від 31.08.2009 N 980 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної види і водовідведення холодної та гарячої води для населення" (в період його дії) та п. 2 розпорядження від 31.08.2009 N 981 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" (в період його дії), п. 2 розпорядження від 15.10.2009 N 1192 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" (в період його дії) п. 3 розпорядження від 30.11.2009 N 1332 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідвення холодної та гарячої води для населення" (в період його дії) та п. 2 розпорядження від 30.11.2009 N 1333 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" (в період його дії), внаслідок чого позивач нарахував мешканцям плату за проживання в гуртожитку з липня 2009 року по червень 2010 року на суму 22 406,00 грн., в т.ч. з серпня 2009 року по травень 2010 року на суму 18 805,00 грн. В результаті доопрацювання документів, наданих позивачем, встановлене завищення нарахування мешканцям плати за проживання в гуртожитку з липня 2009 року по травень 2010 року на суму 14 410,00 грн., в т.ч. з серпня 2009року по травень 2010 року на суму 11 988,00 грн. З урахуванням фактичної сплати мешканцями за проживання в гуртожитку з серпня 2009 року по травень 2010 року, розмір отриманої необґрунтованої суми виручки становив 7 708,00 грн.
На підставі матеріалів перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві прийняте рішення від 30.07.2010 року N 99 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вилучено в дохід державного бюджету необґрунтовано отриману суму виручки в розмірі 7 708,00 грн. за період з липня 2009 року по червень 2010 р. та стягнутий штраф у розмірі 15 417,68 грн., всього стягнуто на загальну суму 23 126,00 грн..
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з тих обставин, що регулювання розміру плати за проживання у гуртожитках громадян, починаючи з 11.05.05 року, не відноситься до повноважень виконавчих органів міських рад, в даному випадку, до повноважень КМДА, загальні положення законодавства, Закони України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про місцеве самоврядування в Україні" не дають підстав для висновку про наявність у органів місцевого самоврядування повноважень щодо встановлення граничних тарифів за проживання в гуртожитках громадян, будь-якого нормативного документу, розробленого центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства на виконання п. 4 ст. 5 Закону N 1875-IV не існує, даний вид цін/тарифів фактично не відноситься до державних фіксованих чи регульованих цін і тарифів, так як не існує законодавчих актів, що встановлювали б граничний розмір для проживання в гуртожитках громадян, тому обґрунтовано спірні тарифи на проживання в гуртожитку були затверджені позивачем. Апеляційний суд послався на наявність повноважень КМДА щодо погодження в установленому порядку питань тарифів на оплату житлово-комунальних послуг підприємствам, які не належать до комунальної власності, однак, посилається, на відсутність доказів що встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації N 978 від 30 липня 2007 року, N 520 від 29 квітня 2009 року, N 1192 від 15 жовтня 2009 року, N 1332 від 30 листопада 2009 року тарифи були погоджені у встановленому законом порядку, тому вищевказані розпорядження не є обов’язковими для ТОВ "Компанія Діловий центр", яке не належить до комунальних підприємств, тому відсутні підставі для притягнення позивача до відповідальності за їх невиконання.
Колегія суддів не погоджується з вищенаведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві, від 30.07.2010 р. N 99 про застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін в частині застосування вільних тарифів на житлово-комунальні послуги при нарахуванні мешканцям плати за проживання в гуртожитку, за умови запровадження на них режиму державного регулювання.
Так, перевіркою встановлено, що відповідно наказу генерального директора Товариства від 03.01.2007 N 3 "Про встановлення розцінок в житловому приміщенні по вул. Чистяківська. 2" розмір одного ліжко-місця становив 70,00 грн. за один місяць. Відповідно до цього, оплата за одну кімнату становила - 70,00 x 3 = 210,00 грн. за один місяць (3 - кількість ліжко-місць в кімнаті), тобто плата за проживання в кімнаті гуртожитку визначалася в щомісячній твердій сумі на одного мешканця гуртожитку відповідно наказу позивача. Розмір тарифу (нормативних витрат, пов’язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій по будинках Товариством не визначався, відповідні матеріали до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не надавалися, що являється порушенням ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно ст. 6 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Відповідно пункту 38 розділу VI Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів України від 03.06.1986 N 208 плата за користування жилою площею в гуртожитку і за комунальні послуги, плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується. Відповідно абз. 1 пункту 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 N 1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Враховуючи наведене плата за проживання в гуртожитку – плата за житлово-комунальні послуги, як результат господарської діяльності власника гуртожитку, спрямованої на забезпечення умов проживання в гуртожитку. Згідно ст. 7 Закону України від 24.06.2004 N 1875-IV до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Відповідно частин 2, 3 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку; органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Виходячи з наведеного законодавчими нормами прямо передбачено затвердження органами місцевого самоврядування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Відповідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації N 520 від 29.04.2009 р., N 981 від 31.08.2009 р., N 1192 від 15.10.2009 р.,. N 1333 від 30.11.2009 р. на виконання вищенаведених законодавчих норм, встановлювалися тарифи на комунальні послуги, якими, зокрема, передбачене погодження на цьому рівні тарифів на зазначені послуги виконавцям цих послуг інших форм власності. В порушення вищенаведених норм Товариством відповідні матеріали щодо погодження тарифів на житлово-комунальні послуги до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не надавалися, а встановлені вільні тарифи на житлово-комунальні послуги, що суперечить наведеним законодавчим нормам та нормативним актам.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, що привело до ухвалення незаконних рішень, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як незаконні, з ухваленням нового рішення з відмовою в задоволенні позовних вимог як в необґрунтованих з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
постановила:
Касаційну скаргу Державної інспекції контролю за цінами в м. Києві задовольнити.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року скасувати ухвалити по справі нове рішення.
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Діловий центр" до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді