ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24 листопада 2011 року
м. Київ
Справа N К-25062/08
Про зобов’язання вчинити дії
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Черпака Ю.К.,
Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Шведа Е.Ю.,
розглянувши у касаційній інстанції в порядку письмового провадження касаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2008 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про зобов’язання вчинити дії, -
встановив:
У грудні 2007 року ОСОБА_7 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира розміщена в одноповерховому багатоквартирному будинку, який складається з двох будівель.
Вказувала на те, що звернулась в Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки з проханням надати висновок про можливість виділення їй частини будинку АДРЕСА_2 зі складу будинковолодіння в самостійну будівлю з присвоєнням окремого поштового номера.
Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"(далі - ОКП ЛОР "БТІ та ЕО") надало висновок N 3/38133 від 9 липня 2007 року, згідно з яким визнано технічно можливим здійснити розподіл будинковолодіння АДРЕСА_2 на два самостійні будинки з присвоєнням окремих номерів.
20 серпня 2007 року ОСОБА_7 звернулась з заявою до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради з проханням здійснити розподіл будинковолодіння АДРЕСА_2 на два самостійні будинки та присвоїти належній їй будівлі окремий номер.
Рішенням міжвідомчої комісії в Личаківському районі від 21 серпня 2007 року, до компетенції якої входить вирішення вказаного питання, постановлено присвоїти окремо стоячому будинку А-1, де розміщена кв. АДРЕСА_1, окремий будинковий номер АДРЕСА_1 з ліквідацією квартирної нумерації згідно з поданими техдокументами.
Позивач зазначає, що вказане рішення міжвідомчої комісії повинно бути затверджене розпорядженням голови районної адміністрації. Однак листом Личаківської районної адміністрації від 10 вересня 2007 року її повідомлено про неможливість затвердження рішення міжвідомчої комісії з підстав відсутності додаткових документів, а саме: довідки ЛКП про власників квартир в будинку за підписом директора ЛКП та печаткою, заяви щодо згоди всіх власників квартир будинку.
Надання вказаних документів, на її думку, відповідача зобов’язано вимогами Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. N 55.
Позивач вважає, що до вказаних правовідносин дана інструкція не застосовується та на час виникнення спірних правовідносин не набрала законної сили, тому також не підлягає застосуванню.
За вказаних обставин, ОСОБА_7 вважає незаконною вимогу відповідача надати додаткові документи, тому просила зобов’язати Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради присвоїти АДРЕСА_1, окремий будинковий номер - АДРЕСА_1.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2008 року, залишеною без змін, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року, позов задоволено. Зобов’язано Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради присвоїти АДРЕСА_1, окремий будинковий номер - АДРЕСА_1.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідач не мав законних підстав вимагати у позивача додаткові документи, а саме - заяви інших власників будинковолодіння про згоду на виділення окремого будинку. Також суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, виходили з того, що приміщення, яке підлягає виділенню не знаходиться в сумісній власності, тому згода інших мешканців будинку на виділення вказаного приміщення не є необхідною.
У касаційній скарзі Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що не мав права ділити будинковолодіння, яке включає не тільки сам будинок, а і прибудинкову територію, загальні приміщення. Також вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами підлягає застосуванню Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. N 55.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачаться з матеріалів справи, ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_1. Зазначена квартира розміщена в одноповерховому багатоквартирному будинку, який складається з двох будівель.
У відповідності до висновку ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" N 3/38133 від 9 липня 2007 року, технічно можливо здійснити розподіл будинковолодіння АДРЕСА_2 на два самостійні будинки з присвоєнням окремих номерів.
20 серпня 2007 року позивач звернулась з заявою до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради з проханням здійснити розподіл будинковолодіння АДРЕСА_2 на два самостійні будинки та присвоєння належній їй будівлі окремого номера - АДРЕСА_1.
Листом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 10 вересня 2007 року позивача повідомлено про те, що рішенням міжвідомчої комісії в Личаківському районі від 21 серпня 2007 року постановлено присвоїти окремо стоячому будинку А-1, де розміщена кв. АДРЕСА_1, окремий будинковий номер АДРЕСА_1 з ліквідацією квартирної нумерації згідно з поданими техдокументами. Також вказаним листом повідомлено про неможливість затвердження рішення міжвідомчої комісії з тих підстав, що позивачу необхідно надати додаткові документи, а саме: довідку ЛКП про власників квартир в будинку за підписом директора та печаткою, заяву щодо всіх власників квартир будинку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - власник квартири АДРЕСА_1, є співвласниками приміщень загального користування та мають право спільно володіти, користуватись та розпоряджатись прибудинковою територією.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції на період виникнення спірних правовідносин) та ч. 2 ст. 382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно з статтею 369 Цивільного Кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що будь-які дії, пов’язані зі зміною правового титулу майна, що знаходиться в сумісній власності, здійснюються тільки за згодою всіх співвласників цього майна.
Разом з тим, у відповідності до частини 4 статті 120 Земельного Кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Також, згідно з частиною 3 статті 42 цього Кодексу (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Таким чином, факт виділення позивачу частини будинковолодіння в окремий будинок з присвоєнням йому окремого номеру призведе до виникнення у неї права власності на земельну ділянку для обслуговування будинку, тобто право власності на частину прибудинкової території.
Оскільки на час звернення позивача з відповідною заявою до відповідача вказана земельна ділянка знаходилась у володінні, користуванні та розпорядженні всіх мешканців будинку АДРЕСА_2, тому необхідна згода всіх мешканців АДРЕСА_2 на виділення частини будинковолодіння.
Колегія суддів зазначає, що вчинення будь-яких юридично-значимих дій, що впливає чи може вплинути на зміну правового титулу майна, яке перебуває у сумісній власності потребує узгодження таких дій з усіма співвласниками такого майна.
Положення частини 2 статті 369 Цивільного Кодексу України щодо розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, відображені в Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. N 55.
Так, згідно з пунктом 3.1 якої, розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна.
Разом з тим, пунктом 2.5 згаданої інструкції при підготовці документів про поділ нерухомого майна БТІ проводять такі дії:
- за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально.
Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій відносно того, що відповідач не повинен був застосувати вищевказану інструкцію.
Так, висновок ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" датований 09 липням 2007 року, тобто до набрання чинності інструкцією. Із заявою до Личаківської районної адміністрації позивач звернулась 20 серпня 2007 року, тобто в період дії вказаної інструкції.
За таких обставин, на час розгляду заяви позивача, Личаківська районна адміністрація повинна була керуватись чинними на той час нормативно-правовими актами, в тому числі і Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. N 55.
Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно встановили обставини справи, проте помилково застосували норми матеріального права, а саме - не вірно визначили чи необхідна згода всіх співвласників будинковолодіння для виділення в окрему будівлю АДРЕСА_1 з присвоєнням окремого номеру.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність висновку ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" та рішення Міжвідомчої комісії Личаківської районної адміністрації не є безумовною підставою для прийняття розпорядження Личаківською районною адміністрацією про затвердження вказаного рішення.
За таких обставин, відповідач, відмовляючи в затвердженні рішення міжвідомчої комісії Личаківської районної адміністрації діяв правомірно в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, не порушуючи права власності інших осіб, в зв’язку з чим вимоги позивачки задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, -
постановив:
Касаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.
Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2008 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_7 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про зобов’язання вчинити дії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді