ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17 листопада 2011 року
м. Київ
Справа N К-17396/08
Про перерахунок пенсії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
Співака В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про перерахунок пенсії, -
встановила:
У листопаді 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про перерахунок пенсії.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.01.2008 позов ОСОБА_4 було задоволено. Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області неправомірною. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахувати та виплатити недоплачену суму підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 N 3551-ХІІ за період з 2003 по 2007 роки з розрахунку мінімальної пенсії за віком встановленої законодавством. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в подальшому виплачувати підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 N 3551-ХІІ з розрахунку мінімальної пенсії за віком встановленої законодавством.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області було задоволено частково. Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.01.2008 скасовано. Прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправною та зобов’язано провести ОСОБА_4 перерахунок недоплаченої суми підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 01.01.2003 по 01.01.2006 з розрахунку 350% мінімальної пенсії за віком. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом війни ІІ групи та отримує пенсію за вислугу років з урахуванням підвищення на 350% мінімальної пенсії за віком, що передбачено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Нарахування та виплата зазначеного підвищення до пенсії у період з 2003 року по 2006 року, проводилось виходячи з розміру, встановленого постановами Кабінету Міністрів України "Про підвищення окремим категоріям пенсіонерів соціальних виплат" від 23.01.2001 N 36, "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб" від 27.08.2003 N 1350 з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком 19,91 грн. та становила з 01.01.2003 по 01.01.2006 року - 29 грн. 87 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що підвищення до пенсії як інваліду війни у спірний період позивачу виплачувалось з порушенням норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакціях, на час виникнення спірних правовідносин) пенсії за вислугу років інвалідам війни ІІ групи, підвищуються на 350 % мінімальної пенсії за віком.
Постановами від 23.01.2001 N 36 та від 27.08.2003 N 1350 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок підвищення до пенсії за вислугу років, усупереч положенням зазначених статей Законів, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років виступає мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статтею 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", яка набрала чинності 12 січня 2005 року. Зокрема, відповідно до частини першої цієї норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення статті 28 Закону "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Разом з цим, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги охоплюють період з 01.01.2003 по 04.12.2007.
Розрахунок підвищення до пенсії позивачу проведено, виходячи з установленого постановами Кабінету Міністрів України від 23.01.2001 N 36 та від 27.08.2003 N 1350 розміру, який складає 19,91 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Редакція частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" набрала чинності лише у січня 2005 року, а тому її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до цієї дати.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу як інваліду війни ІІ групи, починаючи з січня 2005 року застосуванню підлягають положення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" N 2939-IV від 5 жовтня 2005 року, частину четверту статті 13 викладено в такій редакції: "Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються, зокрема інвалідам війни II групи на 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність" (дана норма набрала чинності з 01.01.2006).
Таким чином з 01 січня 2006 року підвищення до пенсії позивачу як інваліду війни ІІ групи підлягає виплаті відповідно до зазначеної норми, тобто у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині перерахунку підвищення до пенсії як інваліду війни ІІ групи в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2005 року по 01 січня 2006 року.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції повно і правильно, але допущено помилку в частині дати з якої слід повести перерахунок пенсії позивачу - судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про перерахунок пенсії змінити в частині дати з якої слід провести перерахунок пенсії за вислугу років та замість з 01.01.2003 зазначити з 01.01.2005.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді