ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15 листопада 2011 року
м. Київ
Справа N К-15617/09
Про стягнення не нарахованих надбавок за особливі
умови служби, кваліфікацію, професійний ризик
та виконання особливо важливих завдань
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
Співака В.І.,
та секретаря Овчіннікова А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Перемишлянського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення не нарахованих надбавок за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань, -
встановила:
У лютому 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Перемишлянського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення не нарахованих надбавок за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань.
Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 29.05.2007 позов ОСОБА_4 було задоволено. Визнано незаконною бездіяльність посадових осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не підготовки наказів про встановлення ОСОБА_4 надбавок за особливі умови служби, доплати від суми пенсії, преміювання та надбавки за безперервну службу в органах внутрішніх справ, відповідно до вимог чинного законодавства. Зобов’язано службових осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області видати наказ про встановлення ОСОБА_4: надбавки за особливі умови служби в розмірі 50% окладів грошового забезпечення з 01.01.2004 по 01.05.2005; доплати від суми пенсії в розмірі від 25% до 50% з 01.07.2005 по 03.11.2006; преміювання в розмірі 33,3% грошового забезпечення з 01.01.2004 по 03.11.2006; надбавки за безперервну службу в розмірі 50% грошового забезпечення з 01.01.2004 по 03.11.2006 та провести їх виплати.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області задоволено частково. Постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 29.05.2007 скасовано. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області виплатити ОСОБА_4 недоплачену матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік - за 2006 рік. Визнано незаконними накази Перемишлянського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 01.02.2006 N 31 та від 14.06.2006 N 96 в частині позбавлення позивача надбавки за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань за лютий, березень, червень, липень 2006 року. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області виплатити ОСОБА_4 недоплачену частину надбавки в розмірі 20% грошового забезпечення за безперервну службу за період з травня 2005 року по жовтень 2006 року. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за своєчасно не отримані продовольчі пайки з квітня 2000 року по 29 березня 2002 року. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за своєчасно не отримане речове майно. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 працював дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Перемишлянського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 25.10.2006 N 364 о/с позивач був звільнений зі служби за підпунктом "а" пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за віком). Оскільки на думку позивача під час звільнення з ним не було проведено остаточний розрахунок, він звернувся до суду.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" від 04.10.1996 N 926/96 керівникам внутрішніх справ надано право, у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована; надбавку за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - до 50 відсотків окладів грошового забезпечення.
Отже з вищенаведеного Указу Президента України вбачається, що керівникові органів внутрішніх справ надано саме право, а не обов’язок, у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, встановлювати додаткові види грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги, що наказами Перемишлянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 01.02.2006 N 31 та від 14.06.2006 N 96 капітану міліції ОСОБА_4 було оголошено догани та позбавлено його надбавки за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо-важливих завдань, а наказ на виплату щомісячної доплати в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована відносно позивача не видався, у суду апеляційної інстанції не було законних підстав визнання за позивачем права на вказані надбавки.
Це ж стосується і матеріальної допомоги, виплата якої передбачена Указом Президента України від 04.10.1996 N 926. Так одноразова матеріальна допомога не є основним видом грошового забезпечення, виплачується за заявою (рапортом) особи за відповідний рік, в межах фонду заробітної плати, з урахуванням асигнувань, що виділяються на утримання органу в цьому році. Враховуючи відсутність державних асигнувань органів внутрішніх справ України в частині виплати одноразової матеріальної допомоги та відповідного рапорту позивача, у суду апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позову в частині стягнення матеріальної допомоги за 2006 рік.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції щодо зобов’язання відповідача виплати недоплачену частину надбавки за безперервну службу в розмірі 20% грошового забезпечення за період з травня 2005 по жовтень 2006 року з наступних підстав.
Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29.03.2005 N 195 "Про підвищення розміру грошового забезпечення" передбачено, що особам рядового, молодшого і середнього начальницького складу починаючи з квітня поточного року (2005 р.) встановлювати та виплачувати в максимальних розмірах усі передбачені законодавством додаткові види грошового забезпечення, зокрема, надбавку за безперервну службу.
З урахуванням стажу роботи позивача максимальний розмір надбавки за безперервну службу останнього складає 50%. Враховуючи, що надбавка за безперервну службу позивачу виплачувалася в розмірі 30%, апеляційний суд зобов’язав відповідача доплати позивачу 20% вказаної надбавки.
Однак суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2005 N 269 "Про внесення змін до наказу МВС України від 29.03.2005 N 195" підпункт 1.1 було викладено в такій редакції: особам рядового, молодшого та середнього начальницького складу з вислугою до 10 років служби, починаючи з квітня цього року, установлювати та виплачувати в максимальних розмірах передбачені законодавством додаткові види грошового забезпечення (надбавки за особливі умови служби, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань, за службу в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю та за безперервну службу в органах внутрішніх справ), а іншим особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ - у межах доведеного фонду оплати праці.
Враховуючи, що станом на травень 2005 року, ОСОБА_4 мав вислугу більше 10 років, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим позивачем, відповідач мав правові підстави встановлювати надбавку за безперервну службу у межах доведеного фонду оплати праці, а саме у розмірі 30%.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення додаткових видів грошового забезпечення застосувавши норми наказу МВС України від 29.03.2005 N 195 не врахувавши внесених до нього змін.
Також суд апеляційної інстанції помилково зобов’язав Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області виплатити на користь позивача грошову компенсацію за речове майно та продовольчий пайок, оскільки відповідно до пункту 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000, який вступив в дію з 11.03.2000, було призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Посилання апеляційного суду на Порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 N 1444, на вказані правовідносини не розповсюджується, оскільки позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ та рахувався особою начальницького складу органів внутрішніх справ, а не військовослужбовцем. Інші нормативно-правові акти, які передбачали б виплату особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ грошової компенсації за неотримане речове майно та продовольчий пайок відсутні. Крім того посилання на вищезазначену постанову Кабінету Міністрів України є безпідставними, так як нею визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, яке було призупинено Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000.
Враховуючи вищенаведене законодавство, колегія суддів вважає, що дії Перемишлянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області по невиплаті ОСОБА_4 грошової компенсації замість продовольчого пайку та речового майна за період з квітня 2000 по 29.03.2002 роки відповідають вимогам законодавства України.
З урахуванням викладеного у суду апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судові рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Перемишлянського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення не нарахованих надбавок за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Перемишлянського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення не нарахованих надбавок за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді