ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11 листопада 2011 року
м. Київ
Справа N К-19165/07
Про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Кобилянського М.Г.
суддів: Амєліна С.Є.,
Стародуба О.П.,
Тракало В.В.,
Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 30 травня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2007 року, -
встановила:
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та державної пенсії для інвалідів ІІІ групи в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком. На звернення ОСОБА_1 про перерахунок призначеної пенсії відповідач відмовив та пояснив, що при визначенні розміру пенсії позивача керувався постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету" від 3 січня 2002 року N 1. Вважаючи, що відповідач при нарахуванні державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, повинен керуватись Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов’язати відповідача перерахувати пенсію, установивши її в розмірі 5 673,00 грн., з дня звернення до нього із заявою, тобто з 23 жовтня 2006 року. Також позивач просив зобов’язати відповідача проводити в подальшому перерахунок пенсії в зв’язку з підвищення розміру мінімальної пенсії за віком.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 30 травня 2007 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області щодо відмови в перерахунку пенсії. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області провести перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 у розмірі 2 196 грн. з дати звернення до відповідача - 23.10.2006 р. та призначити ОСОБА_1 додаткову пенсію у розмірі 183 грн. з дати звернення до відповідача - 23.10.2006 р. Зобов’язати відповідача проводити ОСОБА_1 в подальшому перерахунок пенсії в зв’язку з підвищення розміру мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2007 року це судове рішення без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального і матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону N 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІІ групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 зазначеного Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-ІV встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідач провів розрахунок пенсії позивачу виходячи з розміру 19,91 грн. та 22,30 грн., установлених чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету" від 3 січня 2002 року N 1 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 13 липня 2004 року N 894).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону N 796-ХІІ. А в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року N 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам, вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Проте суд першої інстанції помилково поклав на відповідача обов’язок на майбутнє здійснювати позивачу перерахунок пенсії у разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, а тому ухвалення судового рішення щодо захисту прав та інтересів особи на майбутнє, передбачаючи, що вони можуть бути порушені, є безпідставним. Обов’язок здійснення перерахунку пенсії з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму визначений частиною 3 статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому зобов’язувати виконання цього обов’язку на майбутнє у судовому рішенні немає потреби.
При цьому суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, ухвалив рішення, у якому обчислив та визначив конкретний розмір пенсії, належний до виплати позивачу, чим фактично виконав повноваження, покладені на органи Пенсійного фонду України, чого робити був не вправі. При цьому суд першої інстанції не врахував, що визначення конкретного розміру пенсії встановлений Порядком обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від З0 травня 1997 року N 523. Частиною 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено не розмір пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, а мінімальна межа, нижче якої розмір зазначених пенсій не може бути.
Крім того, суд першої інстанції, зобов’язавши відповідача провести перерахунок пенсії позивача з дати звернення до нього за таким перерахунком, не врахував положення статті 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-ІV, відповідно до якої у разі виникнення права на підвищення пенсії її перерахунок проводиться - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки позивач звернувся з відповідною заявою про перерахунок пенсії 23 жовтня 2006 року, тобто після 15 числа місяця, то перерахунок призначеної пенсії необхідно проводити з першого числа наступного місяця, тобто з 01 листопада 2006 року.
Суд апеляційної інстанції зазначених помилок не виправив.
Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При цьому за правилами пункту 4 частини 1 статті 223 цього Кодексу у випадку зміни рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 230, 232 КАС України, -
постановила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2007 року скасувати.
Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 30 травня 2007 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини постанови в такій редакції: "Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області провести з 01 листопада 2006 року перерахунок основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначеної ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до положень частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом".
У частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області проводити ОСОБА_1 в подальшому перерахунок пенсії в зв’язку з підвищення розміру мінімальної пенсії за віком зазначену постанову скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення: "Відмовити ОСОБА_1 в позові до управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про зобов’язання проводити в подальшому перерахунок пенсії у разі збільшення розміру мінімальної пенсії за віком".
В решті постанову Стахановського міського суду Луганської області від 30 травня 2007 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді