ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02 листопада 2011 року
м. Київ
Справа N 10/34
Про стягнення збитків,
санкцій та зобов’язання вчинити дії
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Новікової Р.Г.
Саранюка В.І.
за участю представників:
Позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Газ": не з'явився;
Відповідачів:
- товариства з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс": не з'явився;
- Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області: не з'явився;
- відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос": не з'явився;
Скаржника: підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Полтавській області: не з'явився.
розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Газ" та підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року у справі N 10/34 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Газ" до
відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс"
відповідача-2 Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області
відповідача-3 відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос"
про стягнення збитків, санкцій та зобов’язання вчинити дії
за розглядом скарг відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на дії відділу Державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Полтавській області
встановив:
У січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм-газ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс"; управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області та відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс" та управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області здійснити передачу позивачу в експлуатацію свердловини N 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області, про що скласти акт; визнати право позивача здійснювати експлуатацію свердловини N 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області; визнати відсутність у відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" права в будь-який спосіб використовувати свердловину N 201 Сорочинського родовища, що розташоване в Миргородському районі Полтавської області; стягнути з відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на користь позивача збитки та штрафні санкції в загальному розмірі 1750426,94 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2011 року (суддя Котков О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року (головуючий Вербицька О.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) та постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011 року (головуючий Мирошниченко С.М., судді Барицька Т.Л., Євсіков О.О.) позов задоволений.
20 червня 2011 року від відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" надійшла скарга на дії відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції щодо визнання недійсними акту опису та арешту майна від 06.06.2011 року, оскільки ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.07.2006 року у справі N 18/257 порушено провадження у справі про банкрутство скаржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
05 липня 2011 року від відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" надійшла скарга на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області щодо визнання недійсними постанов про перевірку виконавчих проваджень ВП N 26744180 від 21.06.2011 року та ВП N 16744070 від 21.06.2011 року про стягнення боргу зі скаржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Газ".
З пояснень товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Газ" на скарги боржника вбачається, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів, оскільки його вимоги до боржника виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (а.с. 114-119, том 3).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року (суддя Морозов С.М.) скаргу на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області у справі N 10/34 відхилено з тих підстав, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточного кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс" до боржника - відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" по виконанню наказів господарського суду міста Києва про стягнення з заявника штрафних санкції, збитків та судових витрат (а.с. 125-129, том 3).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року (суддя Морозов С.М.) скаргу на дії відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції задоволено частково, визнано неправомірними дії державного виконавця ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції щодо проведення опису майна відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" і накладення на нього арешту, що оформлені актом опису та арешту майна від 06.06.2011 року, зобов’язано державну виконавчу службу Миргородського міськрайонного управління юстиції скасувати акт опису та арешту майна від 06.06.2011 року, складений державним виконавцем ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження з виконання наказів господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року.
Ухвала суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про вжиття державним виконавцем заходів щодо звернення стягнення саме на грошові кошти боржника, тобто, щодо вчинення ним виконавчих дій з виконання наказів господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року та способом, визначеним такими наказами.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Газ" залишено без задоволення, ухвала господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року за результатами розгляду скарги відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на дії відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції залишена без змін.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року за скаргою відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області скасовано. Скаргу відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області задоволено. Визнано неправомірними дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області. Визнано недійсними постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ВП N 26744180 від 21.06.2011 року та ВП N 26744070 від 21.06.2011 року (а.с. 217-224, том 3).
Оскаржена постанова суду мотивована тим, що період протягом дії мораторію визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не вчиняються дії з примусового виконання рішень суддів та інших органів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм-Газ" та підрозділ примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області звернулися з касаційними скаргами, просили скасувати оскаржену постанову, відмовити відкритому акціонерному товариству "Бурова компанія "Букрос" у задоволенні його скарг на дії відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції та підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм-Газ" просило також скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року про задоволення скарги боржника на дії відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції, посилаючись на неправильне застосування статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статей 12, 20, 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Підрозділ примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року N 15 зазначив, що з моменту ведення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошові зобов’язання, що виникли до введення мораторію, але мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань, які виникли після введення мораторію.
У судове засідання 02 листопада 2011 року представники сторін не з'явилися, причин не явки суду не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Скарга на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області мотивована посиланням на постанови начальника вищезазначеного підрозділу про перевірку виконавчих проваджень ВП N 26744180 від 21.06.2011 року та ВП N 26744070 від 21.06.2011 року, відповідно до яких скасовано документи "Постанова про зупинення виконавчого провадження" від 07.06.2011 року, які видала ОСОБА_1 про примусове виконання наказів N 10/34 господарського суду міста Києва.
Пунктом 8 статті 37 Закону України від 21.04.1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Відповідно до статті 1 Закону України від 14.05.1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до пункту 2 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 8 частини першої статті 37 цього Закону до закінчення строку дії значених обставин.
Пунктами 6, 7 статті 12 Закону України від 14.05.1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що у випадку порушення судом справи про банкрутство боржника правило щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження не стосується лише зазначених вимог, оскільки їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Статтею 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.07.2006 року ухвалою господарського суду Полтавської області у справі N 18/257 порушено справу про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з наслідками, передбаченими статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 76, том 3).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.08.06 року у справі N 18/257 визнані вимоги ДПІ у м. Полтаві в сумі 704 013,4 грн. та зобов’язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ БК "Букрос". Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відділ ДВС на законних підставах зупинив виконавче провадження з примусового виконання судового рішення у даній справі.
У підтвердження вищезазначеної правової позиції свідчить постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство".
Пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачає, що норми ряду законів містять положення, що не суперечать Закону, а доповнюють його, зокрема: пунктом 8 частини першої статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Пунктом 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно з частиною першою статті 11 та частиною четвертою статті 12 Закону мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Тому суди мають враховувати, що дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом.
Крім того, згідно з пунктами 41, 43 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" протягом дії мораторію, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Дія мораторію поширюється на вимоги кредиторів незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами. Водночас потрібно мати на увазі, що відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) до порушення провадження у справі про банкрутство, які до ліквідаційної маси не включаються і на них не поширюються заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів. Тому не підлягає зупиненню виконавче провадження, яке знаходиться на зазначеній стадії і здійснюється за виконавчими документами.
Дія мораторію поширюється виключно на вимоги виконавчих документів, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально-правового характеру на всі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, зокрема зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери, про ціноутворення тощо.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Газ" про скасування ухвали господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року, якою було визнано недійсними акт опису й арешту майна від 06.06.2011 року є також безпідставними з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій було правильно зазначено, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вжиття державним виконавцем заходів щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника, тобто щодо вчинення ним виконавчих дій з виконання наказів господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у порядку та способом, визначеними такими наказами.
Крім того, ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.08.2007 року у справі N 18/257 було накладено арешт на майно відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос", заборонено відчуження майна боржника та укладання угод або іншого розпорядження майном, вартість якого складає понад 1 відсоток балансової вартості активів боржника, без погодження з розпорядником майна (а.с. 79-80, том 3).
З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявниками касаційних скарг є необґрунтованими, оскільки вони фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Газ" та підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року у справі N 10/34 залишити без змін.
Головуючий
Судді