ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19 жовтня 2011 року
м. Київ
Справа N П/9991/513/11
Про визнання дій та бездіяльності
протиправними, зобов’язання вчинити певні дії
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Зайцева М.П.,
Олексієнка М.М.,
Черпака Ю.К.,
Шведа Е.Ю.,
секретаря судового засідання Синюшка М.Л.,
за участю:
позивача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,
встановив:
У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача при внесенні змін до бюджету України на 2011 рік в якому не передбачені витрати на 30 відсотків надбавки до пенсій дітям війни, зобов’язання Верховної Ради України внести зміни до бюджету України на 2011 рік з урахуванням коштів необхідних для виплат дітям війни згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що згідно положень статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", він являється дитиною війни. Тому, починаючи з 1 січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак при внесенні змін до бюджету України на 2011 рік відповідач не передбачив витрати на вказану надбавку до пенсій.
Вважає, що вказаними діями та бездіяльністю Верховна рада України порушила його права, встановлені Конституцією України та законами України, які просить поновити шляхом зобов’язання відповідача внести зміни до бюджету України на 2011 з урахуванням коштів необхідних для виплат дітям війни згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
У своїх запереченнях на позов представник відповідача просив відмовити у його задоволенні, оскільки Верховна Рада України під час прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" реалізувала свою нормотворчу функцію, а не владні управлінські функції по відношенню до позивача.
У судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову, які просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив справу розглядати без його участі.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані докази, суд прийшов до наступних висновків.
14 червня 2011 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік".
Пунктом 7 частиною 1 вказаного закону внесені зміни до Прикінцевих положень, які доповнені пунктом 4, згідно якого у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з пунктами 1 і 7 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, а саме: коли хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти, відповідно, зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта. При цьому ці функції повинні здійснюватись суб’єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
У випадку, якщо суб’єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору), то такий суб’єкт не знаходиться при здійсненні управлінських функцій та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб’єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Зміст заявлених позовних вимог зводиться до визнання протиправними дій та бездіяльності Верховної Ради України у зв’язку з не передбаченням витрат на надбавку до пенсій, під час прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік", чим порушені права позивача на соціальний захист.
Статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Здійснюючи свої повноваження, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією; голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто (частина 3 статті 84, пункт 3 частини 1 статті 85, стаття 91 Конституції України).
У Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п’ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.
Відповідно до розділу IV Регламенту Верховної Ради України стадіями законодавчої процедури є: вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання і оприлюднення.
ОСОБА_4 оскаржив законність дій в окремих стадіях законодавчого процесу, здійснення яких віднесено до виключної компетенції Верховної Ради України, що при цьому реалізує свою нормотворчу функцію, а не владні управлінські функції по відношенню до позивача.
У зв’язку з тим, що в законодавчій процедурі Верховна Рада України не здійснює владні управлінські функції стосовно позивача чи іншої фізичної особи, відсутній предмет судового захисту, тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій та бездіяльності Верховної Ради України при внесенні змін до бюджету України на 2011 рік в якому не передбачені витрати на 30 відсотків надбавки до пенсій дітям війни.
Крім того, згідно із статтею 93 Конституції України, статтею 89 Регламенту Верховної Ради України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Тобто, Верховна Рада України не може сама ініціювати прийняття того чи іншого закону або за власною ініціативою вносити зміни в закон.
Тому, безпідставними є також позовні вимоги щодо зобов’язання Верховної Ради України внести зміни до бюджету України на 2011 рік з урахуванням коштів необхідних для виплат дітям війни згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки Вищий адміністративний суд України не наділений повноваженнями зобов’язувати Верховну Раду України, яка не є суб’єктом законодавчої ініціативи, приймати певний закон, в тому числі про внесення змін до закону, що набрав чинності.
Виходячи з наведеного, суд відмовляє в задоволенні позову повністю.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161 - 163, 171-1 КАС України, Вищий адміністративний суд України, -
постановив:
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Головуючий
Судді