ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02 листопада 2011 року
м. Київ
Справа N 5002-30/1210-2011
Про визнання недійсним пункту
кредитного договору
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бондар С.В.
суддів Стратієнко Л.В.,
Кондратової І.Д.
за участю представників сторін
Від позивача: не з’явився
Від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2011 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 року у справі N 5002-30/1210-2011 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Морський" про визнання недійсним пункту кредитного договору
встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Публічного акціонерного товариства "Банк Морський" (далі відповідач) з позовом про визнання недійсним пункту кредитного договору.
Рішенням господарського суду АР Крим від 24.05.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 року рішення Господарського суду АР Крим залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що третейська угода, яка укладена письмово, у вигляді третейського застереження у кредитному договорі від 25 лютого 2009 року N 210209-КЮ між сторонами у справі, цілком відповідає вимогам, які пред’являються законом до форми її укладення, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання цієї угоди недійсною.
Не погоджуючись з судовими актами у справі позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення АР Крим від 24.05.2011 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаржник вважає, що рішення у справі прийняті всупереч вимогам статті 12 Закону України "Про третейські суди". Позивач зазначає, що він не був ознайомлений з Регламентом третейського суду і ця обставина свідчить про недійсність третейського застереження.
Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Між сторонами у справі було укладено кредитний договір N 210209-КЮ від 25.02.2009 року (далі - Договір). Предметом договору є надання позивачу грошових коштів у сумі 100 000 грн., в формі відновлювальної зворотної кредитної лінії.
Згідно до п. 4.2 Договору всі спори, розбіжності та вимоги, врегулювання яких неможливо досягти шляхом переговорів, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно регламенту даного третейського суду. Третейський розгляд справ, учасниками яких є сторони даного договору здійснюється Третейським судом у складі 3-х суддів. Формування складу Третейського суду, постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків здійснюється в порядку встановленому Регламентом даного Третейського суду.
Враховуючи те, що угода, в якій міститься третейське застереження укладена 25.02.2009 року, то відповідно взаємовідносини сторін регулювались законодавством, яке діяло на час укладання угоди.
Згідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон), юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, якій виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених Законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону.
Стаття 12 Закону передбачає, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Дана стаття (ст. 12) передбачає вичерпний перелік випадків, при наявності яких третейська угода може бути визнана недійсною.
Крім того, згідно з ч.1 статті 30 Закону місцем проведення третейського розгляду є місцезнаходження третейського суду, якщо інше не передбачено Регламентом третейського суду.
Матеріали справи не свідчать про те, що позивачу чинились перешкоди в ознайомленні з Регламентом третейського суду, копія якого залучена до матеріалів справи.
Враховуючи викладене, суди обгрунтовано прийшли до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним п. 4.2 кредитного договору від 25.02.2009 року N210209-КЮ, який містить третейське застереження.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судами фактичні її обставини встановлені на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, обставинам по справі дана належна юридична оцінка та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. В задоволенні касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити.
2. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2001 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 року у справі N 5002-30/1210-2011 залишити без змін.
Головуючий
Судді