ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13 грудня 2011 року
м. Київ
Справа N 16/5007/66/11
Про визнання незаконними та
скасування рішень
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Сейко" на постанову від 12.10.2011 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі N 16/5007/66/11 господарського суду Житомирської області за позовом Малого приватного підприємства "Сейко" до Коростишівської районної ради Житомирської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Користишівської РДА;
2. Стрижівської сільської ради Коростишівського району
за участю Прокуратури Житомирської області
про визнання незаконними та скасування рішень N 528 від 30.09.2009 р. та N 647 10.09.2010 р.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності від 12.12.2011 N 02.26/02-15б/650;
третьої особи 1: не з'явився;
третьої особи 2: не з'явився;
Генеральної прокуратури України: прокурора відділу Ступака Д.В., посвідчення дійсне до 28.11.2013 N 307;
встановив:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.07.2011 (суддя В.Гансецький), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 (судді А.Василишин, С.Дужич, М.Юрчук) у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування рішень N 528 від 30.09.2009 та N 647 10.09.2010 відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, мале приватне підприємство "Сейко" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 27.07.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами ст.ст. 42, 43, 43 ГПК України.
Ознайомившись з матеріалами справи на предмет дотримання попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Стрижівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 24.06.04 р. вирішено погодити МПП "Сейко" місце розташування земельної ділянки попередньою площею 8,0 га для розміщення дослідно-промислового кар'єру по видобутку піску на землях Стрижівської сільської ради (лісові землі за межами населеного пункту) (а.с.17); розпорядженням голови Коростишівської райдержадміністрації N 379 від 03.09.04 р. вирішено надати дозвіл МПП "Сейко" для отримання ліцензії (спеціального дозволу) для геологічного вивчення надр, в тому числі дослідно-промислового видобутку піску на землях Стрижівської сільської ради на площі 8,0 га (лісові землі) за межами населеного пункту с.Стрижівка (а.с.18); рішенням Коростишівської райради від 08.09.04 р. N 297 дано попереднє погодження на земельну ділянку площею 8,0 га на землях Стрижівської сільради (лісові землі) за межами населеного пункту с. Стрижівка для отримання ліцензії (спеціального дозволу) для промислової розробки піщаного родовища (а.с.19).
27.08.09 р. за N 217 прокурор вніс протест на рішення Коростишівської райради від 08.09.04 р. N 297 "Про попереднє погодження на земельну ділянку для отримання ліцензії МПП "Сейко" (а.с. 39-40).
В протесті прокурор посилається на порушення Кодексу України "Про надра" та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 р. N 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками". Також в протесті прокурор просив скасувати рішення від 08.09.04 р. N 297.
Оспорюваним рішенням Коростишівської районної ради від 30.09.09 р. N 528 протест прокурора N 217 від 27.08.09 р. розглянуто та відмінено рішення райради від 08.09.04 р. N 297 "Про попереднє погодження на земельну ділянку для отримання ліцензії МПП "Сейко" (а.с. 43, 78).
Позивач, не погоджуючись з рішенням райради від 30.09.09 р. N 528 направив голові райради лист N 45 від 16.03.10 р., в якому просив винести на сесію та відмінити рішення райради від 30.09.09 р. N 528 (а.с.44).
Розглянувши зазначене звернення МПП "Сейко" N 45 від 16.03.10 р., Коротишівська райрада прийняла оспорюване рішення N 647 від 10.09.10 р. "Про розгляд звернення МПП "Сейко", яким відмовила йому у відміні рішення ради N 528 від 30.09.09 р. (а.с. 45, 77).
За встановлених обставин, із застосуванням ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 р. із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 16.04.09р. N 7-рп/2009 (Справа N 1-9/2009) розпорядження Кабінету Міністрів України від від 10.04.08 р. N 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) суди дійшли висновку про те, що оспорювані рішення відповідають чинному на момент їх прийняття законодавству та не порушують права позивача, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Скаржник не згодний з даними висновками та просить суд переоцінити наявні у справі докази, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції, встановленої ст. 111-7 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про прокуратуру" прокурор приносить протест на акт, що суперечить закону, до органу, що його видав. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акту і підлягає обов'язковому розгляду у 10-денний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. З огляду на вимоги цього закону, дії відповідача по скасуванню власного рішення є правомірними.
Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що протест прокурора від 27.08.2009 N 217 не відповідає нормам законодавства, однак колегією суддів цей довід не приймається до уваги, оскільки предметом оскарження є рішення Коростишівської ради, а не протест прокурора.
Доводи скаржника про порушення судом ст. 42 ГПК України колегією суддів також не приймається з огляду на таке.
Дії, які вчиняються учасниками судового процесу в ході судового засідання фіксуються у протоколі судового засідання. Між тим, у протоколі судового засідання від 11.07.2011 відсутні посилання на те, що суддею надавалися якісь роз'яснення прокурору. Зважаючи на те, що у встановленому законом порядку протокол судового засідання від 11.07.2011 позивачем не оскаржувався колегія суддів до уваги не приймає доводи скаржника про те, що судом порушено ст. 42 ГПК України.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та оскаржувані судові акти, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами не порушено приписи ст.ст. 42, 43, 43, 84 ГПК України, як те зазначено скаржником. Судами повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та винесено обґрунтовані та законні рішення. Підстави для скасування оскаржуваних актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -
постановив:
Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Сейко" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 27.07.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 у справі N 16/5007/66/11 - без змін.
Головуючий
Судді