ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18 жовтня 2011 року
м. Київ
Справа N К/9991/37552/11
Про стягнення податку на додану вартість та мита
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддів: Васильченко Н.В.,
Калашнікової О.В.,
Леонтович К.Г.,
Чалого С.Я.,
Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду віл 29 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі N 2а/0570/1354/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення податку на додану вартість та мита, -
встановила:
У січні 2011 року товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех" (далі - ТОВ "Агротех") звернулося в суд з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, в якому, з урахування зменшення позовних вимог, просило стягнути з державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ "Агротех" надмірно сплачену за ВМД N 700000005/9/006098 від 17.06.2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 11 348,59 грн., мита в розмірі з 463,19 грн., а всього 14 811,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Агротех" на підставі контракту з підприємством «Europe GmbH» отримано чотири партії товару - "L-лізін моногідрохлорид кормовий для сільськогосподарських тварин" виробництва фірми "ПТ Чейл Джеданг", Індонезія.
За першими трьома поставками митним органом були винесені рішення про визначення митної вартості товарів N 700000024/2009/000179/1 від 30.04.2009 р., N 700000024/2009/000236/1 від 22.05,2009 р., N 700000024/2009/000283/1 віл 09.06.2009 р., відповідно до яких митний орган самостійно визначив митну вартість товарів за шостим (резервним) методом.
На підставі рішень митного органу, що видане під час митного оформлення попередньої партії товару з метою запобігання простою транспорту, позивач звернувся до Східної митниці із заявою N 496 від 16.06.2009 р. про надання дозволу на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов’язання. Листом N 11-41/4395 від 16.06.2009 р. митний орган таку згоду надав, в результаті чого товар відразу ж був оформлений шляхом подання скоригованої ВМД N 700000005/9/006098 від 17.06.2009 р. та пакета обов’язкових та додаткових документів. Оформлення товару за зазначеною ВМД було проведено зі сплатою до державного бюджету суми ПДВ та мита згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом у рішенні N 700000024/2009/000283/1 від 09.06.2009 р. Різниця між сумами ПДВ та мита, визначеними митним органом і декларантом, сплачених за ВМД N 700000005/9/006098 склала 14811,78 грн., яка була сплачена позивачем.
Рішення митного органу про визначення митної вартості N 700000024/2009/000283/1 від 09.06.2009 року постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2009 р., залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р., визнане недійсним, на підставі чого позивач вважає, що сума мита та ПДВ, сплачена за ВМД N 700000005/9/006098 від 17.06.2009 р. є надмірно сплаченою.
На виконання п. 6 Наказу Державного митної служби України N 618 від 20.07.2007 р. позивачем подано до Східної митниці заяву про повернення надмірно сплаченої за ВМД N 700000005/9/006098 суми в розмірі 14 811,78 грн., однак відповідачем було відмовлено у зв’язку з відсутністю підстав для визнання зазначеної суми надмірно сплаченою.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року, позов задоволений.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Східна митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ "Агротех" та підприємством "Europe GmbH" укладений зовнішньоекономічний контракт N 50209, відповідно до якого позивач отримує товар "L-лізін" виробництва фірми "ПТ Дейл Джеданг" (Індонезія) в кількості та за ціною, зазначеними в інвойсах на кожну окрему партію товару, які є невід’ємною частиною цього контракту.
З квітня по червень 2009 року позивачем отримано чотири партії зазначеного товару. За першими трьома поставками митним органом були винесені рішення про визначення митної вартості товарів N 700000024/2009/000179/1 від 30.04.2009 р., N 700000024/2009/000236/1 від 22.05,2009 р., N 700000024/2009/000283/1 від 09.06.2009 р., відповідно до яких митний орган самостійно визначив митну вартість товарів за шостим (резервним) методом.
ТОВ "Агротех" звернулося до Східної митниці з заявою про дозвіл на випуск наступної партії товару у вільний обіг під гарантійні зобов’язання згідно з положенням Наказу Державної митної служби України N 230 від 17.03.2008 року, рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів N 700000024/2009/000283/1 від 09.06.2009 року.
Листом від 16.06.2009 року N 11-41/4395 Східна митниця повідомила про прийняття нею рішення щодо можливості випуску товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов’язання шляхом сплати до державного бюджету обов’язкових платежів згідно митної вартості товарів, визначених митним органом.
Відповідно до скоригованої вантажно-митної декларації N 700000005/9/006098 від 17.06.2009 року, яка була подана позивачем разом додатковим покатом обов’язкових та додаткових документів, ціна задекларованого товару склала 259739,03 грн.
Оформлення товару було проведено позивачем зі сплатою до державного бюджету суми ПДВ та мита згідно з митною вартістю товару на підставі рішення митного органу N 700000024/2009/000283/1 від 09.06.2009 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8.06.2010 р., зазначене рішення Східної митниці N 700000024/2009/000283/1 визнане недійсним.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, послалися на ті обставини, що судове рішення, яким визнано недійним та скасоване рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів N 700000024/2009/000283/1 від 09.06.2009 року, набрало законної сили. Погодившись з висновком судів про безпідставність застосування Східною митницею шостого методу визначення митної вартості товару і необхідність обрахування митної вартості зазначеного товару за першим методом визначення митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ "Агротех" надмірно сплаченої за ВМД N 700000005/9/006098 від 17.06.2009 року суми в розмірі 14 811,78 грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.
Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Форма та в порядок прийняття Рішення про визначення митної вартості товарів встановлені наказом Державної митної служби України від 16.12.08 N 1413 "Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, Тимчасового порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору".
Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій послалися на ті обставини, що рішення митного органу про визначення митної вартості товарів N 700000024/2009/000283/1 від 09.06.2009 року постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р. визнане недійсним.
Разом з тим, постановою Вищого адміністративного суду України від 29.06.2011 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р. скасовані, ухвалне нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Агротех" до Східної митниці, ГУ ДКУ в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання рішень про визнання митної вартості товарів, в тому числі від 09.06.2009 року, карток відмови у митному оформленні протиправними, їх скасування, стягнення коштів - відмовлено.
Тобто, дії митниці, як суб’єкта владних повноважень є такими, що прийняті у межах наданих повноважень та відповідають вимогам чинного законодавства у галузі митної справи, не порушують охоронювані законом права та інтереси позивача, а тому підстави для визнання їх протиправними відсутні.
Наказом Державної митної служби України N 618 від 20 липня 2007 року затверджений "Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами" (далі - Порядок N 618). Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.
Згідно частини 6 статті 264 МК України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарі в визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття такого рішення, в порядку передбаченому законодавством. Тобто, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, останній повинен з дня прийняття такого рішення звернутися до митного органу із заявою про повернення надмірно сплачених коштів відповідно до положень Порядку N 618.
За таких обставин, вимога про визнання протиправними дій Східної митниці щодо відмови у поверненні спірних коштів обґрунтована Порядком N 618.
З матеріалів справи вбачається, що Східна митниця рішення (висновок) про визнання коштів надмірно сплаченим не приймала. Листом N 11-19/12729 відповідач відмовив у поверненні зазначених коштів, обґрунтовуючи своє рішення тим, що дані суми, не є надмірно сплаченими та такими, що підлягають поверненню.
Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виходячи з наведеного дії митниці щодо визначення митної вартості товару за рішенням від 09.06.2009 року щодо попередньої партії товару судом касаційної інстанції визнані правомірними, відносно даної спірної партії товару митним органом не приймалося рішення про визначення митної вартості товару, тобто. позивач самостійно визначив митну вартість товару за попереднім рішенням митного органу, яке в судовому порядку визнане законним.
Суди попередніх інстанцій не виконали вимог вказаного процесуального закону й ухвалили у справі незаконні судові рішення, які підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
За наведених обставин відсутні дії митниці, як суб’єкта владних повноважень, стосовно стягнення з відповідача надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення з відмовою в задоволенні позовних вимог як в необґрунтованих.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
постановила:
Касаційну скаргу Східної митниці задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення податку на додану вартість - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді