ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
07 грудня 2011 року
м. Київ
Справа N К-17965/10
Про визнання незаконними дій та
зобов'язання вчинити певні дії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді - доповідача Гордійчук М.П.
суддів: Бим М.Є.,
Конюшка К.В.,
Сіроша М.В.,
Харченка В.В.
при секретарі: Сухині А.М.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року у справі за позовом Суб‘єкта підприємницької діяльності Фізичної особи ОСОБА_2 до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
У жовтні 2008 року Суб‘єкт підприємницької діяльності Фізична особа (надалі - СПД ФО) ОСОБА_2 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом в якому просила визнати незаконними дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області по непогодженню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 8.3498 га за рахунок земель запасу та земель лісогосподарського призначення ДП "Остерське лісове господарство" для будівництва мисливсько-рибальської бази в межах території Морівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області; зобов'язати відповідача погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 8.3498 га за рахунок земель запасу та земель лісогосподарського призначення ДП "Остерське лісове господарство" для будівництва мисливсько-рибальської бази в межах території Морівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області. Свої вимоги обґрунтовує тим, що проект землеустрою на спірну земельну ділянку вже було погоджено із всіма органами, в тому числі і з відповідачем. В подальшому, висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області з погодженням незаконно було відкликано, і в жовтні листом її було повідомлено, що прийняття рішення про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення зупинено до законодавчого врегулювання питань з посиланням на розпорядження Кабміну від 10.04.2008 року N 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками".
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року позов задоволено.
Визнано незаконними дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області по не погодженню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 8.3498 га за рахунок земель запасу та земель лісогосподарського призначення ДП "Остерське лісове господарство" СПД ФО ОСОБА_2 для будівництва мисливсько-рибальської бази в межах території Морівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області. Зобов'язано Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 8.3498 га за рахунок земель запасу та земель лісогосподарського призначення ДП "Остерське лісове господарство" позивачці для будівництва мисливсько-рибальської бази в межах території Морівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що з боку позивача були виконані всі вимоги діючого законодавства для отримання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 8,3498 га за рахунок земель запасу та земель лісогосподарського призначення ДП "Остерське лісове господарство" для будівництва мисливсько-рибальської бази в межах території Морівської сільської ради Козелецього району Чернігівської області, а відповідач протиправно відізвав раніше наданий висновок про погодження матеріалів проекту землеустрою N 82 від 04.04.2007 року, виданий Центральним відділом з охорони навколишнього природного середовища Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області.
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на нижченаведене.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Так, згідно до ст. 55 вищезазначеного Кодексу визначено поняття земель лісогосподарського призначення.
Відповідно до пункту "ґ" ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частинами 5, 7, статті 151 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації. Відповідна сільська, селищна, міська рада чи місцева державна адміністрація згідно із своїми повноваженнями розглядає клопотання і в п'ятиденний строк з дня реєстрації направляє його разом з матеріалами, передбаченими частиною п'ятнадцятою цієї статті, на розгляд органів земельних ресурсів, природоохоронних, територіальних органів виконавчої влади з питань лісового господарства і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають свої висновки відповідній сільській, селищній, міській раді чи місцевій державній адміністрації, які з урахуванням одержаних висновків протягом десяти днів приймають рішення про погодження місця розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку, або мотивоване рішення про відмову.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Проте, відповідно до вимог п. 5 ст. 27 Лісового кодексу України тільки Кабінет Міністрів України уповноважений передавати в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.
Частиною 4 цієї статті встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Відповідно до ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
У зв’язку з цим слід зазначити, що статтею 57 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Отже, передача земельних ділянок лісогосподарського призначення можлива лише тим підприємствам, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства.
Крім того, колегія судді Вищого адміністративного суду України, вважає за необхідне зазначити, що Розпорядженням КМ України від 10.04.2008 року N 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) зобов’язано Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері: 1) зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення; 2) відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України та ст. 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин визначені статтею 13 Земельного кодексу України.
Відповідно до пункту "б" частини 1 цієї статті до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель.
Розпорядження КМ України від 10.04.2008 року N 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" є чинним, не визнано у встановленому законом порядку протиправним чи незаконним.
Таким чином, відкликаючи раніше наданий висновок про погодження матеріалів проекту землеустрою, відповідач діяв відповідно до вищевказаного Розпорядження, оскільки рішення щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 8,3498 га за рахунок земель запасу та земель лісогосподарського Призначення ДП "Остерське лісове господарство" ОСОБА_2 для будівництва мисливсько-рибальської бази в межах території Морівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області ще не прийнято.
Оскільки судами попередніх інстанцій обставини справи встановлено правильно, але невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
постановила:
Касаційну скаргу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області - задовольнити.
Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року, та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити Суб‘єкту підприємницької діяльності Фізичній особі ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді