ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
27 грудня 2011 року
м. Київ
Справа N 1/58пн/2011
Про звільнення земельної ділянки
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.
Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2011 р. у справі N 1/58пн/2011 господарського суду Луганської області за позовом ТзОВ "Садко плюс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
треті особи
Дочірнє підприємство "Ринок міста Старобільска" Луганської облспоживспілки
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5
Фізична особа-підприємець ОСОБА_6
про звільнення земельної ділянки
встановив:
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.08.2011 року (суддя Зюбанова Н.М.) позов про зобов'язання звільнити земельну ділянку задоволено.
Зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити займану площу земельної ділянки шляхом демонтажу некапітальних споруди - МАФ за N 298, ряд "К", площею 2,40 кв.м, яка розташована на території Дочірнього підприємства "Ринок м. Старобільська" за адресою: АДРЕСА_1, за свій рахунок.
Суд, керуючись ст.ст. 93, 95, 152, 212 Земельного кодексу України, дійшов висновку, що оскільки позивачу належить право користування земельною ділянкою на умовах договору суборенди від 11.05.2011 р., тому вимоги позову правомірні та підлягають задоволенню.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2011 р. (судді Калантай М.В., Богатир К.В., Дучал Н.М.) рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2011 року залишено без зміни.
Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.
Скаржник вважає, що суд неправильно кваліфікував спірні правовідносини, оскільки відповідач не вступав у правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а використовував торгівельне місце; суд невірно застосував ст. 16 ЦК України, оскільки спосіб захисту не відповідає порушеному праву позивача.
Сторони, повідомлені про про час і місце розгляду скарги відпоівдно до вимог ст. 111-4 ГПК України, у призначене судове засідання не з'явилися.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом позову є вимоги про звільнення відповідачем земельної ділянки.
Спірні правовідносини, які є предметом судового розгляду, виникли у зв'язку з передачею за спірним рішенням міської ради земельної ділянки в оренду. Позивач, як власник нежитлової будови, оспорює правомірність такої передачі земельної ділянки. Тобто, предметом спору у справі є право користування спірною земельною ділянкою, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що виконавчим комітетом Старобільськоїї міської ради (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Ринок м. Старобільськ" (орендар) 10.05.2011 року укладено договір оренди землі, державна реєстрація від 10.05.2011 року за N 442510004000148, за умовами якого орендодавцем на підставі рішення Старобільської міської ради від 08.04.2011 року N 5/91 передано в оренду на 15 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1, площею 2,0166 га.
11.05.2011 року між Дочірнім підприємством "Ринок міста Старобільськ" (суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Садко плюс" (суборендар) був укладений договір суборенди землі, державна реєстрація 11.05.2011 року за N 44251000400015, за умовами якого в суборенду до 01.07.2013 року передано земельну ділянку площею 1,9105 га, яка знаходиться в межах території Старобільської міської ради за адресою: АДРЕСА_1.
Старобільською міською радою та Дочірнім підприємством "Ринок м. Старобільськ" було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 10.05.2011 року, державна реєстрація 29.07.2011 року за N 442510004000398. Пункт 1 вказаного договору викладено у наступній редакції: "Орендодавець на підставі рішення Старобільської міської ради від 05.05.2011 року N 6/29 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель державної власності, яка знаходиться на території Старобільської міської ради (АДРЕСА_1)". Пункт 8 викладено в такій редакції: "договір укладено строком до 31.08.2024 року".
У Положенні про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 N 868 (далі - Положення), зазначено, що під терміном "ринок" розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями.
Пунктом 4 цього Положення передбачено, що в разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця.
Предметом такого договору є передача в оренду визначеної на місцевості площі, що розміщена на відповідній земельній ділянці та безпосередньо з нею пов'язана. Відносини щодо оренди торговельного місця на ринку не є відносинами суборенди земельної ділянки, але неправомірне використання торговельного місця на ринку може створювати перешкоди у здійсненні прав землекористувача.
Як вбачається із матеріалів справи, вони не містять належних та допустимих доказів підтвердження правових підстав знаходження модуля відповідача на території ринку на земельній ділянці, що знаходиться у суборенді позивача.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України.
Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки і тягне наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України, якою передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
За таких обставин, суди дійшли правомірних висновків про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи позивача відхиляються, оскільки невірного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини не доводять, зводяться до їх довільної інтерпретації скаржником, тому відхиляються.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,
постановив:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2011 р. та рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2011 року у справі N 1/58пн/2011 господарського суду Луганської області від 08.08.2011 року залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий
Судді