ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23 листопада 2011 року
м. Київ
Справа N 13/169
Про відшкодування шкоди
за самовільне зайняття земельної ділянки
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Новікової Р.Г.,
Попікової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Гаражно-будівельний кооператив "Дружба-2" на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011 р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 р. у справі N 13/169 господарського суду міста Києва за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління держкомзему у м. Києві до Гаражно-будівельний кооператив "Дружба-2" про відшкодування шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки в розмірі 10602,07 грн.
за участю представників:
від Генеральної прокуратури України: Савицька О.В. - прокурор відділу
від позивача: не з’явились
від відповідача: ОСОБА_1 - від 05.08.2011
встановив:
Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління держкомзему у м. Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про відшкодування шкоди в розмірі 10602,07 грн. за самовільне зайняття земельної ділянки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2011 р. (суддя: Курдельчук І.Д.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з гаражно-будівельний кооперативу "Дружба-2" на користь Державного бюджету України суму шкоди в розмірі 10602,07 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 (судді: Калантай Н.Ф. - головуючий, Баранець О.М., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2011 р. залишено без змін.
Господарські суди посилаючись на вимоги статті 187 Земельного кодексу України, статті 2 та 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" дійшли висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог про відшкодування шкоди у розмірі 10602,07 грн., з огляду на доведеність факту порушення відповідачем земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельної ділянки.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Гаражно-будівельний кооператив "Дружба-2" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх відмінити у зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі п.11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Вимоги та доводи касаційної скарги обгрунтовані порушенням судами приписів статті 211 Земельного кодексу України, оскільки відповідач на момент розгляду спору вже звільнив земельну ділянку. Також господарськими судами не прийнято до уваги, що земельна ділянка не може використовуватись для житлової та громадської забудови, оскільки там знаходяться електричні мережі міста Києва.
Учасники судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що прокуратурою Шевченківського району м. Києва проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що гаражно-будівельним кооперативом "Дружба-2" самовільно використовується земельна ділянка загальною площею 00,02 га на АДРЕСА_1 в м. Києві.
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства N А259/09 від 20.04.2011 р. та актом обстеження земельної ділянки N 52/09 від 27.04.2011 р., складеними державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві встановлено факт використання відповідачем земельної ділянки площею 0,2940 га для влаштування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва на підставі договору оренди земельної ділянки з Київською міською радою N 844843 від 28.02.2007 р. та факт самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га за адресою: АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва, яка межує з орендованою земельною ділянкою; земельні ділянки огороджені, мають обмежений доступ та охороняються; документи, передбачені статтею 126 Земельного кодексу України відсутні зазначеної земельної ділянки.
За порушення вимог земельного законодавства Головним управлінням Держкомзему у м. Києві складено протокол про адміністративне правопорушення N 00253 від 27.04.2011 р. та визнано винним керівника гаражно-будівельним кооперативом "Дружба-2" у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статтею 53 Кодексу України про Адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення N 30 від 27.04.2011 р.
Згідно акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства N А367/09 від 20.05.2011 р. відповідачем звільнено зазначену земельної ділянку.
Підставою звернення прокуратури Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у місті Києві є вимога про стягнення шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки площею 0,02 га на АДРЕСА_1 м. Києва.
Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, ї надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
За статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Отже, відповідно до приписів чинного законодавства України для користування земельною ділянкою потрібно набути права на це у певному встановленому порядку.
За статтею 9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відноситься до повноважень Київської міської ради.
Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Згідно статті 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (далі: Порядок), затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 N 312.
Згідно п. 4.1. Порядку державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
Пунктом 4.2. Порядку передбачено, що при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об‘єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.
Відповідно до пунктів 5.2., 5.2 Порядку за результатами перевірки, якщо виявлено чи не виявлено порушення земельного законодавства, складається акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Акт складається у двох примірниках. Перший примірник акту залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю, копія акта надається цим органам.
Пункт 5.4. Порядку встановлює, що державний інспектор має зазначати в акті, зокрема: дату та місце складання акта; посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються; місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; обставини порушення земельного законодавства; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства N А259/09 від 20.04.2010 р. та акт обстеження земельної ділянки N 52/09 від 27.04.2010 р., відповідає вимогам встановленим п. 5.4 Порядку, з огляду на що доведеним визнається факт самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки, що є порушенням чинного законодавства України.
Пунктом "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
За самовільне зайняття спірної земельної ділянки відповідачу, згідно Методики визначення розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою Кабінету міністрів України N 963 від 25.07.2007 року, проведено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки в розмірі 10602,07 грн.
Твердження скаржника про те, що самовільно зайнята земельна ділянка не може використовуватись для житлової або громадської забудови і тому нарахування шкоди є неправомірним, колегією суддів касаційної інстанції визнаються безпідставними, оскільки не підтверджується жодними доказами та спростовується матеріалами справи.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до наданих позивачем доказів, зокрема, опису меж, припису Головного управління Держкомзему у місті Києві, постанови про накладання адміністративного стягнення, розрахунку розміру шкоди, акта обстеження земельної ділянки та ін. доказів, дана категорія земель за основним цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови.
Отже, господарські суди попередніх інстанцій врахувавши приписи чинного законодавства, правомірно задовольнили позовні вимоги про відшкодування шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,02 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в м. Києві, в розмірі 10602,07 грн.
Доводи відповідача про наявність правових підстав для припинення провадження у справі, у зв’язку з відсутністю предмету спору визнаються помилковими та спростовуються матеріалами справи, оскільки факт звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06.07.2011, проте факт здійснення правопорушення, за яке і нараховані штрафні санкції, зафіксований актом перевірки дотримання земельного законодавства від 20.04.2011.
Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України щодо неналежного повідомлення відповідача про час і місце розгляду даної справи, не приймається до уваги та спростовуються наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення від 31.05.11 ухвали про прийняття до провадження та призначення розгляду справи (а.с. 4) та ухвалою від 12.07.2011 про відкладення розгляду справи у зв’язку з нез’явленням відповідача та додаткового витребування доказів у справі.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених господарськими судами обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; внаслідок чого висновки за наслідками розгляду апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
постановив:
Касаційну скаргу гаражно-будівельного кооперативу "Дружба-2" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 р. у справі N 13/169 - без змін.
Головуючий
Судді