ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23 листопада 2011 року
м. Київ
Справа N 5/2
Про відшкодування шкоди
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчук Г.А.
суддів Мачульського Г.М.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011 р. у справі N 5/2 Господарського суду Чернігівської області за позовом Прокурора Козелецького району Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Євминка" про відшкодування шкоди за участю представників
- прокуратури: Шокіна Т.В. (посвідчення N 61), -
встановив:
Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області (далі - позивач), прокурор Козелецького району (далі - прокурор) просив стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Євминка" (далі відповідач) до місцевого бюджету Євминської сільської ради 83046,40 грн. збитків, обгрнутовуючи свої вимоги тим, що їх заподіяно внаслідок водокористування без спеціального дозволу в період з 22.04.2009 р. по 15.10.2010 р.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2011 р. (суддя Романенко А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кондес Л.О., судді Корсакова Г.В., Нєсвєтова Н.М.), в позові відмовлено.
Позивач у касаційній скарзі просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі вимоги Прокурора Козелецького району N 96-2436 вих.10 від 15.09.2010 р., 15.10.2010 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища (далі - ОНПС) у Чернігівської області ОСОБА_1 проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні спеціального водокористування відповідачем, за результатами якої встановлено, що для забезпечення господарсько-побутових потреб відповідачем використовується вода з двох артезіанських свердловин. Свердловина N 1 використовується для забезпечення потреб МТП, глибина становить 40 метрів. Прилади обліку води відсутні, облік води ведеться по нормах водоспоживання. Свердловина N 2 розміщена на території МТФ с. Євминка, використовується для потреб молочно-товарної ферми; глибина свердловини - 45 м. Прилади обліку води відсутні, облік ведеться по нормах водоспоживання. Ведеться журнал первинного обліку води; сторінки журналу пронумеровані, прошиті та скріплені печаткою. Водокористування здійснюється без дозволу на спец водокористування. В період з 22.04.2009 р. по 15.10.2010 р. господарство забрало 7,1 тис.куб м води, про що СВК "Євминка" надана довідка про об`єм забраної води. Даний об`єм відповідно розподілено по періодах забору. Відповідач складає квартальний звіт форма 2-ТП (водгосп), дані журналу первинного обліку співпадають з даними звіту. Водовідведення здійснюється до гноєсховища з подальшим видаленням на поля для підживлення.
Зазначене зафіксоване в довідці від 15.10.2010 р., яка підписана інспектором з ОНПС у Чернігівській області ОСОБА_1 та головою СВК "Євминка" ОСОБА_2.
Розрахунок розміру відшкодування збитків виконаний на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки від 18.05.1995 р. N 37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України N 162/698 від 01.06.1995 р. (далі - Методика N 37) та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища N 389 від 20.07.2009 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України N 767/16783 від 14.08.2009, яка набрала чинності з 25.08.2009 р. (далі - Методика N 389). Сума збитків за період з 22.04.2009 р. по 24.08.2009 р. склала 324,40 грн., а за період з 25.08.2009 р. по 15.10.2010 р. - 82722,00 грн.
Суди попередніх інстанцій, вважаючи що позов не підлягає задоволенню, виходили з того, що вимоги про стягнення шкоди в заявленому розмірі є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що об'єм води в розмірі 71000 куб.м використаний за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р., що не співпадає з періодом, за який просить стягнути шкоду прокурор, крім того, відповідачем здійснювались всі заходи щодо якнайшвидшого отримання дозволу.
Між тим, такі доводи є незаконними виходячи з наступного.
Згідно статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Пунктом 9 статті 44 вказаного кодексу визначено, що водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Судом першої інстанції в рішенні зазначено, що матеріалам справи факт вчинення відповідачем правопорушення природоохоронного законодавства, обумовленого самовільним використанням водних ресурсів, підтверджено.
Разом з тим, суди попередні інстанцій, посилаючись на те, що відповідно до звітів про використання води об'єм води в розмірі 7100 куб.м використаний відповідачем за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р., а не за спірний період, дійшли висновку, що розмір збитків не є підтвердженим і відповідач на цій підставі не може бути притягнутий до відповідальності.
Між тим, такі висновки судів є помилковими виходячи з наступного.
Як встановлено судами, об'єм використаної води за спірний період з 22.04.2009 р. по 15.10.2010 р. підтверджується довідкою N 56 від 15.10.2010 р., яка видана самим відповідачем, а також довідкою про встановлення факту правопорушення від 15.10.2010 р., що підписана інспектором з ОНПС у Чернігівській області та головою відповідача без застережень. Вказані документи, що містяться в матеріалах справи, є підставою для здійснення розрахунку завданих збитків.
Не заперечуючи використання води відповідачем в об'ємі 7100 куб.м, суди безпідставно дійшли висновку про непідтвердженість розрахованого розміру збитків, оскільки зазначені збитки були розраховані на підставі формули 12 Методики N 37 та формули 23 Методики N 389, які для визначення розміру збитків використовують тільки такі показники як об'єми води при самовільному водокористуванні та діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб. м. чи норматив збору за спеціальне водокористування, грн/м3, що діє в регіоні на момент виявлення порушення.
Таким чином, висновок судів про необґрунтованість розміру збитків є невірним.
Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що розрахунок, здійснений відповідно до Методики N 389 та формули 23, в даних правовідносинах не може бути підставою відповідальності з огляду на наступне.
Згідно приписів п. 9.1 вказаної Методики N 389, у редакції, що оприлюднена у Офіційному віснику України N 63 за 2009 рік, який згідно указу Президента України від 13.12.1996 р. N 1207/96 є офіційним виданням, розмір відшкодування збитків за наведеною у ній формулою не здійснюється у разі водокористування підземними водами, що знаходяться на глибині більше 20 метрів, а із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач використовував артезіанські свердловини, глибина яких відповідно до даних, вказаних в довідці від 15.10.2010 р., перевищує 20 м (Свердловина N 1 - глибиною 40 м, Свердловина N 2 - глибиною 45 м).
Відтак, і з таких підстав позову та розміру відшкодування, позовні вимоги в частині стягнення збитків, розрахованих на підставі Методики N 389, задоволенню не підлягають, а тому, суд касаційної інстанції погоджується з рішеннями судів щодо наявності правових підстав для відмови у позові в цій частині.
Натомість вимоги прокурора щодо стягнення збитків, розрахованих на підставі Методики N 37, суд касаційної інстанції вважає законними і підтвердженими матеріалами справи.
Так, як вже зазначалось, судами встановлено, що згідно доданого розрахунку сума збитків за період з 22.04.2009 р. по 24.08.2009 р., розрахована підставі Методики N 37, склала 324,40 грн.
Посилання апеляційного суду на те, що відповідачем здійснювались заходи щодо якнайшвидшого отримання дозволів, не підтверджений встановленими обставинами справи. Так, апеляційний суд в постанові зазначив, що згідно із актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 26.02.2009 р. N 45/07 було винесено припис, в якому було зобов’язано відповідача підготувати матеріали для продовження терміну дії дозволу на спеціальне водокористування до 01.09.2009 р. Відповідач 04.06.2009 р. звернувся з листом N 40 до Державного управління охорони природного навколишнього середовища в Чернігівській області у продовженні терміну дії дозволу на спеціальне водокористування. 19.06.2009 р. відповідачу було направлено лист-відповідь N 07-05-12456, де зазначено перелік документів в кількості 19 шт., які необхідні для отримання зазначеного дозволу. В січні 2011 р. відповідач отримав дозвіл на спеціальне водокористування N 3939А/Чрн.
Враховуючи вказані обставини, висновок апеляційного суду про добросовісність відповідача щодо отримання дозволу протягом одного з половиною років є необґрунтованим.
Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернувшись із позовом на початку 2011 р., позивач зазначав, що шкода підлягає стягненню до місцевого бюджету.
Між тим, у статті 4 п. 35 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в ч. 2 ст. 20 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 р. N 131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Відтак, прокурор, заявляючи позовні вимоги про зарахування завданих збитків до місцевого бюджету, одержувач коштів - ГУДК в Чернігівській області на р/р 33117331700177, правильно визначивши рахунок, невірно визначив особу, на чию користь слід здійснити стягнення, що могло призвести до того, що кошти між бюджетами не були б розподілені, як цього вимагає вказане законодавство.
Оскільки суди припустили порушенням вимог матеріального права, що призвело до невірної юридичної оцінки обставин справи, проте самі обставини справи встановлені повно, суд касаційної інстанції не вбачає необхідності направляти справу на новий розгляд, а вважає за можливе частково скасувавши оскаржені рішення, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги прокурора щодо стягнення збитків, розрахованих на підставі Методики N 37, у сумі 324,40 грн. задовольнити.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.п. 1, 2, 111-10 ч. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
постановив:
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011 р. та рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2011 р. у справі N 5/2 в частині вимог про стягнення збитків в сумі 324,40 грн., скасувати.
В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Євминка" збитки в сумі 324,40 грн., завданих спеціальним водокористуванням без дозволу, на користь Державного бюджету України - в сумі 97 (дев'яносто сім) грн. 32 коп., що становить 30% від 324,40 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу; на користь місцевого бюджету Євминської сільської ради - в сумі 227 (двісті двадцять сім) грн. 08 коп., що становить 70% від 324,40 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011 р. у справі N 5/2 залишити без змін.
Головуючий
Судді