ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01 лютого 2012 року
м. Київ
Справа N 52/527
Про стягнення коштів
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Остапенка М.І.
суддів: Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційні скарги ЖБК "Журналіст-3" та ПАТ "АК "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 року у справі за позовом ПАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "Журналіст-3" про стягнення коштів
встановив:
У липні 2009 року, ПАТ "АК "Київводоканал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ЖБК "Журналіст-3" 100 195,87 грн. заборгованості, яка виникла у останнього внаслідок неналежного виконання умов договору N 03476/4-04 від 03.12.2003 року та 36 345,23 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року у задоволенні позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 року рішення місцевого господарського суду скасовано та постановлено про стягнення з відповідача 29 853,79 грн. боргу, 10 830,88 грн. інфляційних втрат, а в решті позову відмовлено.
Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2012 року порушено касаційне провадження у справі за касаційними скаргами сторін, у яких вони посилаються на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, і позивач просить постанову апеляційного суду в частині відмову в позові скасувати, постановивши про задоволення в повному обсязі, а відповідач - постанову суду апеляційної інстанції скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи про часткове задоволення позову апеляційний господарський суд послався на те, що відповідач в порушення умов договору N 03476/4-04 від 03.12.2003 року за послуги з постачання питної води та водовідведення за тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації N 640 від 30.05.2007 року, N 1127 від 28.08.2007 року, N 516 від 29.04.2009 року, N 980 від 31.08.2009 року, у повному обсязі не розрахувався, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача 29 853,79 грн. грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Проте погодитись з наведеними апеляційним господарським судом мотивами скасування судового рішення та часткового задоволення позову не можна.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором N 03476/4-04 від 03.12.2003 року, за умовами якого ПАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) зобов'язалось надати ЖБК "Журналіст-3" (абонент) послуги з постачання питної води та водовідведення, а останній сплачувати вартість наданих послуг.
Пунктом 3.1 цього договору встановлено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
За п. 3.4 та п. 3.5 зазначеного договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих абонент зобов’язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконання цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом договору.
Перевіряючи дотримання кожною із сторін умов договору суд першої інстанції правильно встановив, що заборгованість з оплати питного водопостачання та водовідведення у період з грудня 2006 року по червень 2009 року у відповідача відсутня, розрахунок вартості наданих у цей період послуг із застосуванням тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації N 640 від 30.05.2007 року, N 1127 від 28.08.2007 року, N 516 від 29.04.2009 року, N 980 від 31.08.2009 року, здійснено позивачем неправомірно, оскільки зазначені нормативні акти щодо тарифів не було зареєстровано управлінням юстиції відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року N 731 і згідно Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року N 493/92 вони не набрали чинності.
За таких обставин, коли норми права застосовані судом першої інстанції правильно, його висновок про відсутність заборгованості за питне водопостачання і водовідведення та відсутність зобов'язань оплати питної води, яка використовується третіми особами для підігріву є обґрунтованим і підтверджується належними доказами, підстав для скасування судового рішення про відмову у позові за наведених апеляційним господарським судом мотивів не було.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
постановив:
Касаційні скарги задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 року скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року залишити без змін.
Головуючий
Судді