ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17 січня 2012 року
м. Київ
Справа N К/9991/66348/11
Про визнання незаконним та скасування припису,
розрахунку розмірів відшкодування збитків
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Леонтович К.Г.,
суддів: Бим М.Є.,
Васильченко Н.В.,
Калашнікової О.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі N 2а2715/10/1970 за позовом приватного підприємства "Стандарт-2" до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про визнання незаконним та скасування припису, розрахунку розмірів відшкодування збитків, -
встановила:
У липні 2010 року приватне підприємство "Стандарт-2" звернулося в суд з позовом до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про визнання незаконним та скасування припису від 19 квітня 2010 року N 2-1/20 про усунення недоліків та порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки, розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що актом перевірки від 19 квітня 2010 року порушень позивачем вимог природоохоронного законодавства не встановлено, протокол про порушення позивачем природоохоронного законодавства не складався, що свідчить про відсутність правопорушення, а тому відповідачем неправомірно виданий припис та проведений розрахунок шкоди, оскільки будь-яких замірів приладами під час перевірки не проводилося та лабораторні аналізи також не проводилися, з моменту перевірки по даний час завод не працює, а довідку про кількість продукції витребувано за період 2009 року, тому розрахунок збитків проведений незаконно та неправильно.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року, заявлений позов задоволений частково. Визнаний протиправним та скасований припис Державної екологічної інспекції у Тернопільській області N 2-1/20 від 19.04.2010 р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанови суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відповідність припису діючому законодавству.
В запереченнях на касаційну скаргу приватне підприємство "Стандарт-2" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої і апеляційної інстанції без змін.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі доручення Тернопільської міжрайонної природоохоронної прокуратури 19.04.2010 р. проведена позапланова перевірка приватного підприємства "Стандарт-2" з питань дотримання природоохоронного законодавства. Перевіркою встановлено, що відповідач займається виготовленням будівельної цегли за відсутності гірничого та земельного відводів. Попередньою перевіркою від 07.05.2009 р. встановлене самовільне зайняття земельної ділянки та зняття родючого ґрунту, за що директор підприємства був притягнутий до адміністративної відповідальності та проведений розрахунок заподіяння шкоди внаслідок зняття родючого ґрунту. На підставі акту перевірки від 01.07.2009 р. виданий припис від 02.07.2009 року N 2-1/1847-1, відповідно до якого позивачу приписано не здійснювати розробку глиняного кар’єру в с. Худиківці Борівського району без дозволу на користування надрами та не здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря до отримання відповідних дозволів. На час проведеної перевірки 19.04.2010 р. розробка глиняного кар’єру не здійснювалася, у виготовленні цегли використовується обладнання та піч з випалу цегли, яка при перевірці не функціонувала, позивачем не оформлений дозвіл на викиди забруднюючих речовин у повітря.
На підставі проведеної перевірки відповідачем винесений припис N 2-1/20 від 19.04.2010 р., згідно якого позивачу повторно заборонено здійснювати розробку глиняного кар’єру та випал цегли до отримання відповідних дозволів, а також зобов’язано позивача надати довідку про кількість спаленого вугілля та виготовленої продукції протягом 2009 року. На підставі довідки ПП "Стандарт-2" від 28.04.2010 року за N 8 та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в від 10 грудня 2008 року N 639 (далі - Методика) Державною екологічною в Тернопільській області проведений розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі у зв’язку із здійсненням викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря без відповідного дозволу. Відповідно до вказаного розрахунку загальна сума збитків становить 134839,36 грн..
Позивач вважає вищенаведений припис та розрахунок винесені з порушенням норм законодавства, які підлягають скасуванню.
Суди першої та апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржуваний припис послалися на ті обставини, що враховуючи зміст доручення прокуратури позапланова перевірка проводилася у зв’язку із зверненням фізичних та юридичних осіб, яка повинна проводитися тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення, вказана згода була відсутня, тому вказана перевірка поведена в порушення п. 3.6 Порядку організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року N 464 (далі Порядок). Крім того, в ході проведеної відповідачем 19 квітня 2010 року перевірки порушень ПП "Стандарт-2" вимог природоохоронного законодавства не виявлено, тому, враховуючи вимоги пункту 4.23 Порядку, суди прийшли до висновків про відсутність підстав для складення державним інспектором оскарженого припису від 19 квітня 2010 року N 2-1/20, а також відсутності повноважень витребовування шляхом складання припису будь-яких довідок.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції з наступних підстав.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності припису відповідача про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та складання довідки щодо заподіяних збитків у зв’язку з викидами забруднюючих речовин у навколишнє середовище без отриманого у відповідному порядку дозволу.
Згідно обставин справи одним із видів господарської діяльності позивача являється виготовлення будівельної цегли. У позивача на час проведення перевірки 19.04.2010 р. відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та відсутні дозвільні документи на розробку глиняного родовища. Вказана перевірка проводилася з дозволу позивача та за присутності директора підприємства, який підписав акт перевірки. Вищенаведене сторонами не заперечується.
Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Позивач не заперечує відсутність вказаного дозволу. Спірним приписом заборонено здійснювати розробку глиняного кар’єру і випал цегли до отримання відповідних дозволів, та зобов’язано позивача надати довідку про кількість спаленого вугілля та виготовленої продукції протягом 2009 року. Позивач відповідно припису надав відповідачу довідку N 8 від 28.04.2010 р., згідно якої протягом 2009 року підприємством виготовлено 342647 шт. цегли та використано 101 тонн вугілля, достовірність вказаної довідки позивачем не оспорюється.
Враховуючи наведене відповідачем при проведенні перевірки встановлені порушення позивача щодо діяльності з порушенням наведених норм чинного законодавства, а саме, відсутність дозволу на розробку глиняного кар’єру та дозволу на викиди забруднюючих речовин у повітря, що пов’язано з господарською діяльністю підприємства. Ті обставини, що на час проведеної перевірки не проводилася розробка кар’єру та не функціонувала піч з випалу цегли не впливає на допущені позивачем порушення.
Відповідач, встановивши порушення, відповідно п. 4.7, п. 4.23 Порядку організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом охорони природного середовища України від 10.09.2008 N 464, склав припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Колегія суддів вважає безпідставними висновки судів попередніх інстанцій, що доручення міжрайонного природоохоронного прокурора щодо проведення перевірки відносно порушення норм природоохоронного законодавства являється звернення фізичної чи юридичної особи і для цього необхідний дозвіл відповідного центрального органу з наступних підстав.
Відповідно ст. 19, ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду прокуратури за додержанням і застосуванням законів являється, в тому числі, додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища , митниці та зовнішньоекономічної діяльності, та наділений повноваженнями вимагати від керівників і колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз.
Виходячи з наведеного, прокурор, який наділений відповідними повноваженнями, мав право на звернення до відповідача щодо проведення відповідної перевірки про дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства.
Крім того, відповідно п. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та при знятого на його основі Порядку організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникли під час прокурорського нагляду.
Виходячи з наведеного відповідач при проведенні перевірки діяв відповідно наведених законодавчих норм та в межах наданих повноважень склав припис при виявленні порушень природоохоронного законодавства для їх усунення, тому висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування припису відповідача безпідставні та не ґрунтуються на наведених законодавчих нормах.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про відсутність підстав задоволення позовних вимог в частині скасування розрахунку збитків заподіяних в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин, який не являється нормативним актом, не породжує для позивача прав і обов’язків.
Враховуючи наведене у позовних вимогах в частині визнання незаконним та скасування спірного припису необхідно відмовити як в необґрунтованих.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції в Тернопільській області N 2-1/20 від 19.04.2010 р., тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням постанови суду першої інстанції в цій частині, щодо відмови у скасуванні розрахунку збитків заподіяних в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин, постанова суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права.
Відповідно вимог ч. 4 ст. 223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції в Тернопільській області N 2-1/20 від 19.04.2010 р., в решті постанова суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
постановила:
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року скасувати.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції в Тернопільській області N 2-1/20 від 19.04.2010 р..
В заявленому позові приватного підприємства "Стандарт-2" до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області в частині визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції в Тернопільській області N 2-1/20 від 19.04.2010 р. відмовити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у строки передбачені ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді