ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12 січня 2012 року
м. Київ
Справа N К/9991/48599/11
Про стягнення невиплачених коштів
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову апеляційного суду Житомирської області від 15 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, -
встановила:
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення невиплачених коштів.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2009 року позов задоволено частково.
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 15 липня 2011 року рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове, яким позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача та зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 37 Закону N 796-ХІІ та доплату до заробітної плати відповідно до ст. 39 зазначеного Закону за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищезазначене рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_1 яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, позивач працює в зоні обов’язкового відселення і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, має статус потерпілого від Чорнобильської аварії 3 категорії.
Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 106 від 23.07.1991 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України N 17 від 12.01.1993 року, с. Верпа Овруцького району відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 37 Закону N 796-ХІІ, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Згідно зі ст. 39 зазначеного Закону громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення у зоні безумовного (обов’язкового) відселення виплачується три мінімальної заробітної плати.
Відповідачем виплачувалась доплата до пенсій відповідно до Постанови кабінету Міністрів України N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова N 836).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суди правомірно прийшли до висновку, що Постанова суперечить вимогам ст.ст. 37, 39 Закону N 796-ХІІ, з огляду на наступне.
Законом N 796-ХІІ не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати суми доплат і допомоги, встановлених цим Законом.
Частиною 1 ст. 67 зазначеного Закону передбачено, що конкретні розміри всіх виплат підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У період, за який заявлені вимоги про стягнення доплати і допомоги, розміри допомоги і доплати були сталими, їх виплата здійснювалася на підставі Постанови N 836, водночас розміри мінімальної заробітної плати постійно змінювалися.
Незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, розміри допомоги і доплат, передбачених статтями 37, 39 Закону N 796-ХІІ, залишались незмінними з 1996 року, тобто не відповідали розмірам, установленим цим Законом та іншими законами України.
Підпунктами 2 та 8 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст. 37 та ст. 39 Закону N 796-ХІІ.
Вказані зміни Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і доплати до заробітної плати за роботу на території радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення позивач набув не з 1 травня 2008 року як зазначив суд апеляційної інстанції, а з 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення.
Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
постановила:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області -задовольнити частково.
Постанову апеляційного суду Житомирської області від 15 липня 2011 року змінити, а саме початкову дату виплат "з 01.05.2008 року" замінити на "з 22.05.2008 року". В решті постанову апеляційного суду Житомирської області від 15 липня 2011 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді