ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19 жовтня 2011 року
м. Київ
Справа N К/9991/51423/11
Про визнання дій протиправними та зобов’язання
нарахувати недоплачену щомісячну державну
соціальну допомогу дитині війни
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Черпака Ю.К.,
суддів: Зайцева М.П.,
Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Сороки М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 6 травня 2010 року,
встановив:
29 вересня 2008 року ОСОБА_1 пред’явила позов до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006 - 2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Позов мотивувала тим, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона є дитиною війни і має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте у 2006 - 2007 роках така допомога їй не надавалась.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 6 травня 2010 року, позов задоволено частково: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, обчисливши її у ці періоди з урахуванням підвищення в розмірі 30% визначеної відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальної пенсії за віком, та виплатити визначену різницю.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що стаття 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком не поширюється на осіб, які мають право на підвищення до пенсії згідно із статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Крім того, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України, до складу якого не включаються кошти Пенсійного фонду, що свідчить про відсутність порушення законодавства з боку останнього.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року і в силу статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набула правового статусу дитини війни.
Частиною 1 статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році могло бути впроваджено лише за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, згідно із статтею 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", враховуючи зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік". Однак нарахування та виплата пенсії у збільшеному розмірі відповідачем у 2006 році не проводилася, оскільки умови, передбачені вказаним Законом, в той час не настали.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якими встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
В силу частини 2 статті 150, частини 2 статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що в період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року ОСОБА_1 не мала права на щомісячне підвищення до пенсії, оскільки дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено, а згодом змінено. Однак з моменту ухвалення відповідних рішень Конституційним Судом України бездіяльність суб’єкта владних повноважень є протиправною.
За таких обставин позивач у 2006 році, до 9 липня у 2007 році та до 22 травня у 2008 році не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а мала його лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Разом з тим, в судових рішеннях не зазначено кінцевої дати здійснення такого нарахування. Враховуючи, що з метою повного захисту прав позивача суди вийшли за межі позовних вимог, то задоволенню підлягали позовні вимоги про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до 31 грудня 2008 року, оскільки до кінця бюджетного року законодавство, що регулювало спірні правовідносини, залишалось незмінним.
Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди мотивовано визнали, що за відсутності іншого розміру такої пенсії розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, який, згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Безпідставними є доводи, викладені в касаційній скарзі, стосовно правомірності дій відповідача з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни та заборону нецільового використання коштів Управління Пенсійного фонду, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору і суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Окрім того, статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов’язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Оскільки суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, але помилково не зазначив кінцеву дату здійснення нарахування соціальної допомоги, то є підстави для зміни прийнятого ним рішення.
Керуючись статтями 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2009 року змінити, визначивши кінцеву дату здійснення нарахування щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 по 31 грудня 2008 року.
Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 6 травня 2010 року скасувати в цій частині.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді