ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
16 лютого 2012 року
м. Київ
Справа N 31/91
Про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Добролюбової Т.В.,
суддів Гоголь Т.Г.,
Швеця В.О.
розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.11 у справі N 31/91 Господарського суду Донецької області за позовом Прокурора Волноваського району в інтересах держави в особі:
1) Донецької обласної ради,
2) Волноваської районної ради,
3) Дмитрівської сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівський гранітний кар'єр-Астор" про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 606 808,23 грн.
У судовому засіданні 09.02.12 у справі було оголошено перерву до 16.02.12.
за участю представників сторін від:
прокуратури: Ходаківський М.П. (прокурор відділу, посв. N 18),
відповідача: ОСОБА_1 (дов. від 10.06.11).
Представники позивачів в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
встановив:
Прокурор Волноваського району в інтересах держави в особі Донецької обласної ради, Волноваської районної ради, Дмитрівської сільської ради Волноваського району Донецької області звернувся з позовом до ТОВ "Дмитрівський гранітний кар'єр-Астор" про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 606 808,23 грн. Позов обґрунтований тим, що за результатами проведеної перевірки відповідача щодо додержання вимог земельного законодавства України встановлено, що відповідачем в порушення вимог статті 207 Земельного кодексу України та пункту 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню не відшкодовано заподіяних втрат земель сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в розмірі спірної суми.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.10.11, ухваленим суддею Ушенко Л.В., у позові відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що до спірних правовідносин має бути застосоване положення пункту 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню з підстав поетапного освоєння відповідачем відведених угідь для видобування корисних копалин відкритим способом - з моменту фактичного надання йому земельної ділянки у користування.
Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Москальової І.В. - головуючого, Будко Н.В., М'ясищева А.М., постановою від 06.12.11 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, заступник прокурора Донецької області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статті 207 Земельного кодексу України та пункту 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. При цьому скаржник вказав на помилковість висновку попередніх судів щодо обов'язку відшкодування відповідачем втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва у міру фактичного надання йому земельних ділянок.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога прокурора Волноваського району заявлена в інтересах держави в особі Донецької обласної ради, Волноваської районної ради, Дмитрівської сільської ради Волноваського району Донецької області до ТОВ "Дмитрівський гранітний кар'єр-Астор" про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 606 808,23 грн. Судами попередніх інстанцій установлено, що розпорядженнями голови Донецької обласної державної адміністрації від 25.12.09 N 672 та від 25.12.09 N 673 "Про передачу земельних ділянок в оренду ТОВ Дмитрівський гранітний кар'єр-Астор" (далі - розпорядження) затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 43,7789 га та 10,1889 га під будівництво технологічних об'єктів по видобуванню і переробці гранітів із земель запасу на території Дмитрівської сільської ради Волноваського району Донецької області та передано ТОВ Дмитрівський гранітний кар'єр-Астор" ці земельні ділянки у довгострокову оренду строком на 20 років. Пунктом 3.1 розпоряджень передбачено обов'язок відповідача відшкодувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогосподарських угідь та інших захисних насаджень для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом, в сумах 97 022,28 грн. та 509 785,95 грн., які разом складають ціну позову. Відмовляючи у задоволенні позову, попередні судові інстанції виходили з того, що спірні земельні ділянки для добування корисних копалин відкритим способом надаються відповідачу з поетапним освоєнням, а відтак відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва повинно відбуватись у міру фактичного надання земельних ділянок. Врахувавши відсутність доказів фактичного надання відповідачу земельних ділянок шляхом укладення договору оренди суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Проте, колегія суддів визнає такий висновок судів передчасним. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Земельний кодекс України визначає юридичні факти, з настанням яких мають бути відшкодовані зазначені втрати, а також закріплює умови та регулює порядок відшкодування таких втрат а також порядок використання одержаних коштів. Умовами відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які визначені статтею 207 Земельного кодексу України, передбачено, що відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Згідно з частиною 5 статті 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави. Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 N 1279 (далі - Порядок) передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання. Підставою ж для відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва є затверджена в установленому порядку землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки. Проте, здійснюючи судовий розгляд, господарськими судами вищезазначеного враховано не було. Застосувавши до спірних правовідносин приписи пункту 4 порядку щодо поетапного освоєння земельних ділянок, судами не було досліджено обставин того, чи передбачалось надання відповідачу спірних земельних ділянок у порядку поетапного освоєння з поетапною сплатою втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у відповідності до розпоряджень голови Донецької обласної державної адміністрації від 25.12.09 N 672 та від 25.12.09 N 673. Викладене свідчить про те, що господарськими судами не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, не взято до уваги та не надано належної правової оцінки усім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення і постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
постановив:
Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.11 у справі Господарського суду Донецької області N 31/91 і рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.11 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Донецької області.
Головуючий
Судді