ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
16 лютого 2012 року
м. Київ
Справа N 6/338
Про стягнення суми
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В. І.,
суддів: Бондар С.В.,
Грека Б.М. - (доповідача у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.11 у справі N 6/338 господарського суду міста Києва за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення суми
за участю представників від:
позивача - ОСОБА_1 (дов. від 26.12.11)
відповідача - ОСОБА_2. (дов. від 01.11.11)
встановив:
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.11 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15.12.11 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.), позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 57030821,94 грн. задоволені частково, стягнуто з відповідача 10839004,38 грн. індексу інфляції, 3531774,10 грн. - 3% річних, 393493,57 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
При цьому суд зменшив суму пені, належну до стягнення, в 10 разів, з 3934935,65 грн. до 393493,57 грн., мотивувавши такий висновок відсутністю вини відповідача в порушенні дисципліни розрахунків.
Не погодившись з прийнятим судовими актами в частині відмови в позові щодо стягнення пені, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Скарга мотивована порушенням судами ст. 534 Цивільного кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16.10.08 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальником) та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка є правонаступником Публічного акціонерне товариство "Київенерго" (покупець) укладено договір на поставку природного газу тепловим мережам Київенерго для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за N 06/08-2044 ТЕ-41, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого, постачальник згідно зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ.
Постачальник протягом січня - вересня 2009 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 276051576,24 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу. Оплата наданих послуг покупцем здійснювалась частково та не своєчасно. Так, станом на 29.06.10 ним сплачено 237326468,43 грн., внаслідок чого його заборгованість на час подання позову становила 38725107,81 грн.
03.09.10 відповідач в порядку реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.10 N 721 "Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію" здійснив погашення заборгованості на суму 38725107,81 грн. На день розгляду справи заборгованість позивачем погашена в повному обсязі, і на підставі ст. 80 ГПК України судами припинено провадження у справі за відсутності предмету спору в частині стягнення 38725107,81 грн. боргу.
Позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 24.12.09 по 24.06.10 в розмірі 3934935,65 грн. Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені. Судами таке клопотання задоволене з посиланням на те, що поставлений позивачем природний газ споживача використовувався відповідачем для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання житлових будинків.
Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про теплопостачання" відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності врегульовані даним законом.
Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, витрат на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Механізм формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлений постановою Кабінету Міністрів України N 955 від 10.06.06.
Заборгованість за договором виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені відповідним органом місцевого самоврядування. І її погашення мало місце в порядку реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.10 N 721 "Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію".
Таким чином, тарифна політика, яка не здійснюється відповідачем, не забезпечила у спірний період відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що, в свою чергу, сприяло виникненню боргу у відповідача перед позивачем.
Саме дані обставини послугували підставою для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, в 10 раз, внаслідок чого пеня зменшена до 393493,57 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Враховуючи те, що розмір неустойки є значним, водночас, сума основного боргу з погашена, суд Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів про необхідність зменшення пені.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,
постановив:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.11 у справі N 6/338 залишити без змін.
Головуючий
Судді