ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02 березня 2012 року
м. Київ
Справа N К-1114/09
Про визнання дій неправомірними,
стягнення недоотриманих сум щорічної грошової допомоги
та компенсації втрати частини доходів
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Кобилянського М.Г.
суддів: Амєліна С.Є.,
Ліпського Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих сум щорічної грошової допомоги та компенсації втрати частини доходів за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 липня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року, -
встановила:
У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що є учасником бойових дій і відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну грошову допомогу до 5-го травня у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, однак у 2007 році допомога виплачена не у повному обсязі. Просив визнати дії управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради неправомірними, стягнути з відповідача 1770,30 грн. недоплаченої суми грошової допомоги та компенсувати втрату частини доходів у зв’язку з порушенням виплати вказаної допомоги.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 липня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 1750 грн. недоплаченої суми щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 липня 2008 року скасовано в частині задоволення позову і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в неповному обсязі щорічної грошової допомоги всупереч вимогам ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати на виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідач просить скасувати постанови суду першої та суду апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказує, зокрема, на те, що при вирішенні спору суди не врахували вимоги закону України про Державний бюджет на відповідний рік, згідно з яким і відбувалася сплата грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення - скасуванню з постановленням нового судового рішення з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 і відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. У квітні 2007 року позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 280 грн. з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що зменшення розміру щорічної допомоги до 5 травня у 2007 році суперечить вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", крім того, звуження змісту та обсягу цих гарантій шляхом прийняття нових законів або внесенням змін до чинних законів є порушенням статті 22 Конституції України.
Однак з таким висновком судів погодитись неможна виходячи з наступного.
Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007 було визнано неконституційними положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Водночас, згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органом праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, на час виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідач у 2007 році діяв відповідно до діючого законодавства. Рішення Конституційного суду України не має зворотної дії в часі і у суб’єкта владних повноважень після його прийняття не виникло додаткових зобов’язань по перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня.
Таким чином, підстав для визнання дій управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради неправомірними щодо виплати щорічної одноразової допомоги до 5 травня у 2007 році у зменшеному розмірі, ніж встановлений законом розмір виплат учасникам війни, немає, оскільки управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове судове рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 липня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих сум щорічної грошової допомоги та компенсації втрати частини доходів - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді