ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11 квітня 2012 року
м. Київ
Справа N 53/36
Про визнання договору недійсним, скасування державної
реєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дунаєвської Н.Г.
суддів: Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2011 у справі N 53/36 за позовом Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Київської області до
1. Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області;
2. Фонду державного майна України;
3. ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області"
про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача-1 - ОСОБА_2
від відповідача-2 - ОСОБА_3
від відповідача-3 - не з'явилися
від третьої особи - не з'явилися
від прокуратури - Ходаківський М.П.
встановив:
У жовтні 2010 року області Заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Київської області звернувся до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області, Фонду державного майна України та ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод" про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна, укладеного між Фондом державного майна України та організацією орендарів Орендного підприємства "Арго" (правонаступник - ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод"), в частині відчуження (продажу) гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1; скасування реєстрації права власності на гуртожиток по АДРЕСА_1 за ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод" та зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області передати вказаний гуртожиток в управління та розпорядження територіальної громади м. Вишневе в особі Вишнівської міської ради, як органу, який уповноважений здійснювати управління державним житловим фондом.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2011 (суддя Орєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 (судді: Баранець О.М., Чорна Л.В., Калатай Н.Ф.), в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.11.1992 між Фондом державного майна України (Орендодавець) та Організацією орендарів Київського м'ясопереробного заводу (Орендар) укладено Договір оренди з правом наступного викупу N Д-1582 (надалі - Договір оренди), згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування (оренда) майно Київського державного м'ясопереробного заводу. Після підписання чинного договору та приймання майна орендар набуває статус орендного підприємства і називається орендне підприємство "Арго".
Згідно з наказом Фонду державного майна України N 99-ІК від 15.07.1993 зобов'язано провести інвентаризацію та оцінку майна станом на 01.11.1993.
Наказом Фонду державного майна України N 347 від 13.08.1993 внесено зміни до вказаного вище наказу від 15.07.1993 та подовжено термін проведення інвентаризації та оцінки майна, що підлягало викупу.
Наказом Фонду державного майна України N 110-ДУ від 24.12.1993 зобов'язано укласти Додаткову угоду до договору оренди від 23.11.1992, з врахуванням вартості, передбаченої актом оцінки майна, затвердженого 23.12.1993.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з інвентарним описом основних засобів станом на 01.11.1993 на балансі Орендного підприємства "Арго" числився гуртожиток за адресою АДРЕСА_1.
30.12.1993 між Організацією орендарів орендного підприємства "Арго" та Фондом державного майна України укладено Додаткову угоду до Договору оренди, яка визначає вартість майна, що підлягає викупу орендарем, умови викупу, порядок, терміни та засоби платежів за об'єкт приватизації.
В п. 4 вказаної угоди зазначено, що до переліку орендованого Організацією орендарів орендного підприємства "Арго" державного майна не входять об'єкти, які не підлягають викупу орендарем (згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 N 26-92, або рішенні органу приватизації).
11.01.1994 між Фондом державного майна України (Продавець) та Організацією орендарів орендного підприємства "Арго" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства "Арго" (надалі - Договір купівлі-продажу), згідно умов якого Продавець продав, а Покупець купив майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Арго", що знаходиться: Україна, 255500, м. Вишневе, вул. Промислова, 9 на земельній ділянці 7,8 га.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу, 27.07.1994 сторонами було підписано Акт прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Арго" та того ж дня покупцю було видано Свідоцтво про власність.
В подальшому, за рішенням організації орендарів було створено ВАТ "Київський м'ясопереробний завод", правонаступником якого є ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод".
Судами, також, встановлено, що у складі цілісного майнового комплексу приватизовано гуртожиток по АДРЕСА_1, вартість якого було включено до статутного фонду ВАТ "Київський м'ясопереробний завод" та є власністю товариства.
ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод" 11.12.1997 видано реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, в тому числі на вказаний вище гуртожиток.
Звертаючись з позовом заступник прокурора мотивував свої вимоги тим, що Фонд державного майна України не мав правових підстав включати спірний гуртожиток до складу майна, що приватизується, оскільки останній, як об'єкт державного житлового фонду, не підлягав приватизації відповідно до ст. 2 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу України, з огляду на що Договір купівлі-продажу від 11.01.1994 має бути визнаний недійсним в частині відчуження гуртожитку.
Проте, вказані доводи обґрунтовано спростовані судами першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Пунктом 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N 717 від 08.09.1993 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також на вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.
В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебував державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) підлягав передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів ( ч. 2 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").
З огляду на викладене, врахувавши вимоги законодавства, чинного на час укладення спірного Договору купівлі-продажу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що на момент проведення приватизації орендного підприємства "Арго", гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало, а тому правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та ч. ч.1, 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2011 у справі N 53/36 залишити без змін.
Головуючий
Судді