ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12 квітня 2012 року
м. Київ
Справа N 42/281
Про зобов'язання укласти додаткову угоду
Вищий господарський суд України в складі суддів: Дерепи В.І.- головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М,
за участю повноважних представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 18 жовтня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов'язання укласти додаткову угоду,
встановив:
У серпні 2011 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання укласти додаткову угоду, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після укладення договору купівлі-продажу природного газу N 14/116/11 від 31 січня 2011 року, 14 лютого 2011 року набула чинності постанова НКРЕ N 212 від 10 лютого 2011 року "Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу" згідно п. 2 якої власників природного газу та суб'єктів господарювання зобов'язано привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на купівлю-продаж природного газу у двотижневий термін з дати набрання чинності цієї постанови.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18 жовтня 2011 року (суддя Паламар П.І.) позов задоволено частково.
Постановлено змінити договір купівлі-продажу природного газу N 14/116/11 від 31 січня 2011 року між НАК "Нафтогаз України" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" виклавши його в редакції додаткової угоди, запропонованої ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" окрім умов п. 2.1.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2012 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норми матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 1; 4; 9; 9.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно.
Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо всіх вимог, які були предметом судового розгляду.
При цьому господарські суди повинні зазначити, зокрема, у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.
Якщо ж умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення.
Рішення судів попередніх інстанцій за своїм змістом цим вимогам не відповідають.
Так, розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд не звернув уваги та не дав належної правової оцінки тій обставині, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" заявлено позов про зобов'язання НАК "Нафтогаз України" укласти з ним додаткову угоду від 1 липня 2011 року до договору купівлі-продажу природного газу N 14/116/11 від 31 січня 2011 року, тобто позивачем заявлена вимога про спонукання укласти додаткову угоду до договору.
Відповідно ж до вимог ч. 3 ст. 84 ГПК України у спорі про спонукання укласти договір у резолютивній частині рішення повинні міститься умови на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на наданий позивачем проект договору.
Всупереч зазначених вимог закону та роз'яснень Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення", місцевий господарський суд при прийнятті рішення у справі в порушення вимог ст. 83 ГПК України вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення про зміну договору купівлі-продажу природного газу N 14/116/11 від 31 січня 2011 року між НАК "Нафтогаз України" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" виклавши його в редакції додаткової угоди, запропонованої ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз", окрім умов п. 2.1.
Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення апеляційна інстанція на вказані порушення уваги не звернула, що визнати законним і обґрунтованим не можна.
Тому, постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду як прийняті з порушенням норм процесуального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обґрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку і відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,
постановив:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 18 жовтня 2011 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в новому складі суду.
Головуючий
Судді