ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
28 березня 2012 року
м. Київ
Справа N 6-18501вов09
Про стягнення страхової суми
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Гуменюка В.І., Онопенка В.В., Романюка Я.М., Жайворонок Т.Є., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П., Патрюка М.В.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_10 до відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, про стягнення страхової суми, за скаргою Міністерства внутрішніх справ України про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 22 червня 2009 року,
встановила:
У грудні 2006 року ОСОБА_10 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що з 1981 року до 2005 року проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України), під час якої, виконуючи обов’язки з охорони громадського порядку, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У грудні 2005 року він був звільнений зі служби у відставку за віком.
Згідно з висновками медико-соціальної експертної комісії від 3 липня 2006 року йому встановлено з 29 червня 2006 року третю групу інвалідності та з 30 грудня 2005 року ступінь втрати професійної працездатності у 60% і визначено зв’язок між захворюванням та виконанням службових обов’язків із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У зв’язку з викладеним і враховуючи, що він підлягав обов’язковому державному страхуванню, відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - НАСК "Оранта") виплатило йому страхову суму в розмірі 29086 грн. 57 коп.
Вважаючи, що відповідач виплатив йому страхову суму в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, оскільки під час визначення розміру грошового утримання не були враховані отримані ним додаткові надбавки та премії, позивач просив стягнути з НАСК "Оранта" на його користь страхову суму в розмірі 137253 грн. 23 коп.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2009 року, позов задоволено в повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду України від 22 червня 2009 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою МВС України на вказані судові рішення в зазначеній справі відмовлено.
МВС України звернулося до Верховного Суду України зі скаргою, в якій просить переглянути у зв’язку з винятковими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2009 року й ухвалу Верховного Суду України від 22 червня 2009 року, скасувати їх та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги МВС України посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень законодавства, а саме: ст. 23 Закону України від 20 грудня 1990 року N 565-XII "Про міліцію" (далі Закон України N 565-XII), Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 червня 1991 року N 59, (далі Положення).
Прикладом іншого, ніж у вказаній справі, застосування норм скаржник зазначає ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 6 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_11 до НАСК "Оранта", МВС України про стягнення страхової суми; від 4 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_12 до НАСК "Оранта", третя особа МВС України, про зобов’язання здійснити перерахунок страхової суми, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Законом України від 20 жовтня 2011 року N 3932-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України" внесено зміни до розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" і визначено, що скарги на судові рішення у цивільних справах у зв’язку з винятковими обставинами, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно, розглядаються в порядку та в межах повноважень, що діяли до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку із цим скарга підлягає розгляду в порядку ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Розглянувши скаргу, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України встановила факт неоднакового застосування касаційним судом норм права.
Відповідно до п. 1 ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону.
Так, у доданих до скарги ухвалах колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_11 і від 4 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_12 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які застосували до спірних правовідносин Положення й виходили з того, що страхові суми, які були виплачені НАСК "Оранта" позивачам, нараховані відповідно до чинного законодавства виходячи з розміру отриманого ними грошового утримання за місяць.
За результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_11 суди дійшли висновку, що грошове утримання визначене відповідною довідкою та складається з: посадового окладу з урахуванням збільшення, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячної надбавки, введеної Указом Президента України від 31 серпня 2001 року N 771 "Про внесення змін до Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року N 926", надбавки за таємність і надбавки за безперервний стаж служби і до нього не входять додаткові види грошового забезпечення.
За результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_12 суди визначили, що грошове утримання складається з указаних у довідці виплат: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки, передбаченої Указом Президента України від 31 серпня 2001 року N 771 "Про внесення змін до Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року N 926", і до нього не входять додаткові види грошового забезпечення.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, задовольняючи позов, виходив із того, що страхова виплата повинна бути нарахована виходячи з розміру отриманого позивачем грошового утримання за місяць, яке складається з: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки, передбаченої Указом Президента України від 31 серпня 2001 року N 771 "Про внесення змін до Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року N 926", а також надбавки за особливі умови служби, надбавки за безперервну службу, премії, пенсійної надбавки, надбавки за таємність, тобто з урахуванням отриманих додаткових видів грошового забезпечення.
Проте з такими висновками судів у цій справі погодитися не можна.
Судами в цій справі встановлено, що НАСК "Оранта" нарахувала позивачу страхову суму виходячи з розміру грошового утримання, до якого включено: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років та надбавку, передбачену Указом Президента України від 31 серпня 2001 року N 771 "Про внесення змін до Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року N 926", що складало 812 грн.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 23 Закону N 565-XII працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій. Порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підп. "а" п. 2 Положення, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, страховик виплачує страхові суми особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю, зокрема, у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби (роботи), але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов'язків, а саме інвалідові III групи - у розмірі трирічного грошового утримання.
Отже, розмір страхового відшкодування розраховується саме із суми грошового утримання. Термін "грошове утримання" відповідав ст. 19 Закону України N 565-XII у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин до внесення змін Законом України від 3 листопада 2006 року N 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб".
За етимологічним значенням слів, викладеним у Великому тлумачному словнику сучасної української мови, "утримання" - це кошти, що видаються комусь для забезпечення його існування, плата за службу, роботу; "забезпечення" - надання кому-небудь достатніх матеріальних засобів до існування.
За змістом розпоряджень Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 року N 1006-р. та від 4 квітня 2001 року N 125-р "Про порядок обчислення пенсій працівникам органів внутрішніх справ та військовослужбовцям внутрішніх військ МВС, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і стали інвалідами внаслідок променевої хвороби" сума грошового утримання складається з посадового окладу й окладу за спеціальними званнями.
Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" визначено види грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія: оклад за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; оклад за військове або спеціальне звання; процентна надбавка за вислугу років; додаткові види грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
В Указі Президента України від 4 жовтня 1996 року N 926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", який утратив чинність на підставі Указу Президента України від 18 грудня 2007 року N 1234/2007, але був чинним на час виникнення спірних правовідносин, вживаються два поняття: і "грошове забезпечення", і "грошове утримання".
Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року N 4 "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" також окремо вживаються два поняття: "грошове забезпечення" і "грошове утримання".
Так, за змістом п. 6 зазначеної постанови до розміру грошового забезпечення ураховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Згідно з п. 8 указаної постанови до окладів грошового утримання відносяться посадовий оклад і оклад за військовим (спеціальним) званням.
Аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що законодавство, яке регламентувало питання соціального захисту та оплати праці осіб рядового і начальницького складу працівників органів внутрішніх справ, хоча й не давало чіткого визначення понять "грошове утримання" і "грошове забезпечення", але розмежовувало їх та відносило до окладів грошового утримання: посадовий оклад і оклад за військовим (спеціальним) званням (без урахування додаткових видів грошового забезпечення).
Крім того, у цьому випадку суд не дослідив: чи є додаткові види грошового забезпечення, а саме: надбавка за особливі умови служби, надбавка за безперервну службу, премія, пенсійна надбавка, надбавка за таємність, щомісячними; протягом якого періоду вони виплачувалися позивачу; чи не перевищує розмір страхових сум, виплачених за місяць, розміру грошового утримання, виплаченого за місяць, працівника міліції, який перебуває на рівнозначній посаді.
За таких обставин рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 358, 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2009 року та ухвалу Верховного Суду України від 22 червня 2009 року скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді