ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18 квітня 2012 року
м. Київ
Справа N К-24369/08
Про перерахунок пенсії
та стягнення моральної шкоди
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є.,
Заїки М.М.,
розглянувши у порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Івано-Франківського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року,
встановила:
18 червня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 24 грудня 2004 року отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", при обчисленні якої не враховано підвищення посадового окладу на 25 відсотків за службу у гірській місцевості. Просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати пенсію з урахуванням підвищеного посадового окладу, який позивач отримував на час звільнення, з дня призначення пенсії, доплатити різницю між призначеним розміром пенсії та встановленим згідно законодавства; зобов'язати Івано-Франківський обласний військовий комісаріат відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року N 1522, перерахувати пенсію позивача з дня її призначення з посадового окладу на час звільнення з урахуванням надбавки у розмірі 25 відсотків за службу в гірській місцевості та виплатити різницю коштів, що виникла внаслідок не включення даної надбавки. Зобов'язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року N 1522, документи, необхідні для проведення перерахунку пенсії позивачу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 грудня 2007 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Косівсько-Верховинському об'єднаному військовому комісаріаті Івано-Франківської області, який знаходиться в м. Косів Івано-Франківської області. Відповідно до довідки Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 11 червня 2007 року N 239 позивач отримував надбавку до посадового окладу в розмірі 25 відсотків за службу у гірській місцевості. 24 грудня 2004 року ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" без урахування підвищення посадового окладу на 25 відсотків за службу у гірській місцевості.
Відповідно до положень частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року N 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року N 393 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, зокрема, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців" від 6 квітня 1998 року N 452 (чинною на час виникнення спірних відносин) затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, до яких належить надбавка за службу у високогірних місцевостях у розмірі 25 відсотків, що встановлюється військовослужбовцям (крім строкової служби), які проходять службу на висоті 1 500 метрів над рівнем моря і вище.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15 лютого 1995 року N 56/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) населені пункти, які розташовані на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря і відповідають трьом критеріям цієї статті, набувають статусу гірських. Згідно з частиною 2 статті 2 цього Закону перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджується Кабінетом Міністрів України.
За змістом абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" від 11 серпня 1995 року N 648 у військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, посадові оклади військовослужбовців підвищуються на 25 відсотків.
Пунктом 39.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 5 березня 2001 року N 75 (чинного на час виникнення спірних відносин), встановлено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу у військових частинах (підрозділах), розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських (додаток 5 до Положення), посадові оклади підвищуються на 25 відсотків.
Згідно з додатком 5 до зазначеного пункту м. Косів Косівського району Івано-Франківської області входить до переліку населених пунктів, яким відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надається статус гірських.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що позивачу безпідставно не включено в грошове забезпечення, з якого обчислювалася пенсія, надбавку у розмірі 25 відсотків за службу у гірській місцевості, яку він отримував під час проходження служби.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" від 2 листопада 2006 року N 1522 функції з призначення і виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передані органам Пенсійного фонду України.
Статтею 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.
Таким чином, з 1 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсій, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передано територіальним органам Пенсійного фонду України.
З огляду на зміни, що відбулися в законодавстві щодо пенсійного забезпечення вказаної категорії осіб, до яких відноситься позивач, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати позивачу пенсію з урахуванням відомостей, наданих Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом.
У порядку адміністративного судочинства вирішуються спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тому до зазначених правовідносин застосовується річний строк звернення до суду, визначений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У даному випадку позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права з дати отримання пенсії у меншому розмірі, ніж визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивачу призначено пенсію 24 грудня 2004 року, до суду з позовом він звернувся 18 червня 2007 року, тобто з пропущенням річного строку, із заявою про поновлення строку до суду не звертався. Всупереч вимогам частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, не з'ясував ставлення відповідачів до пропущеного позивачем строку звернення до суду, не вирішив питання про його поновлення та ухвалення судового рішення в залежності від вирішення питання про поновлення строку звернення до суду.
Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.
За правилами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
При зміні судового рішення суду першої інстанції за приписами пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.
Відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки зазначені порушення щодо строку звернення до суду та причин їх пропущення пов'язані з необхідністю встановлення обставин у справі, вони не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року скасувати
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 грудня 2007 року змінити.
Скасувати зазначену постанову в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за період до 18 червня 2006 року та справу у цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Абзац другий резолютивної частини постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 грудня 2007 року викласти у такій редакції: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з розміру посадового окладу, отримуваного на день звільнення з військової служби з урахуванням надбавки за службу в гірській місцевості з 18 червня 2006 року".
В решті постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 грудня 2007 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді