ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
28 квітня 2012 року
м. Київ
Справа N 18/5007/95/11
Про визнання неправомірним та скасування рішення
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого,
Жаботиної Г.В.,
Селіваненка В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Глинівецьке" в особі ліквідатора ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 р. у справі господарського суду Житомирської області N 18/5007/95/11 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Глинівецьке" в особі ліквідатора ОСОБА_1 до Глиновецької сільської ради Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Спіка"
Виконавчий комітет Глиновецької сільської ради Андрушівського району Житомирської області
про визнання неправомірним та скасування рішення
У справі оголошувалась перерва з 25.04.2012 р. по 28.04.2012 р.
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1;
від відповідача 1 - ОСОБА_2;
від інших осіб - не з'явилися.
установив:
17.08.2011 р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Глинівецьке" в особі ліквідатора ОСОБА_1 звернулися до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Глинівецької сільської ради N 36 від 30.04.2009 р., "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" та скасування державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі, що розташовані по АДРЕСА_1, вчиненої КП "Бердичівське МБТІ", посилаючись на невідповідність цього рішення вимогам закону, яким порушено права власності товариства на об'єкти нерухомого майна. В обґрунтування своїх вимог зазначали, що загальними зборами співвласників-колишніх членів КСП "Глинівецьке" 18.12.2002 р. проведено реорганізацію шляхом перетворення на приватне (орендне) сільськогосподарське підприємство "Глинівецьке". ПОСП "Глинівецьке" 12.03.2003 р. перетворене в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Глинівецьке", яке є його правонаступником. Загальними зборами співвласників - колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства "Глинівецьке" 18.12.2002 р. передано правонаступнику основні та оборотні засоби під погашення кредиторської заборгованості на загальну суму 1432924,69 грн. Цими ж зборами співвласників майна - колишніми членами реорганізованого КСП "Глинівецьке" визначено пайовий фонд на загальну суму 61412,14 грн. Згідно передавального (розподільчого) балансу станом на 01.04.2003 р. товариству передано ПОСП "Глинівецьке" майно на загальну суму 1947 тис. грн., з якого необоротні активи (основні засоби) – 1731 тис.грн. Тому, посилаючись на п. 7 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. N 62, згідно якого активи, які виділені для задоволення кредиторської заборгованості і затверджені загальними зборами колишніх членів КСП є власністю підприємства-правонаступника, на які можливо оформити право власності, позивач вважав, що оскаржуваним рішенням порушено його право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1.
Глинівецька сільська рада проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні його вимог, які вважали не підтверджені належними доказами.
ТОВ "СП "Спіка" також не визнали позовні вимоги, посилаючись на те, що набули спірне майно шляхом викупу майнових сертифікатів згідно договору купівлі-продажу від 05.09.2006 р. у співвласників реформованого КСП "Глинівецьке", тому вважали себе законним власником майна, про яке йдеться в оспорюваному рішенні виконкому.
31.10.2011 р. рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Соловей Л.А.), залишеним без змін 22.02.2012 р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Сініцина Л.М. - головуючий, Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) у позові відмовлено, мотивуючи недоведеністю його вимог.
У касаційній скарзі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Глинівецьке" в особі ліквідатора ОСОБА_1 посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Заявник зазначав, що судами неправомірно взято до уваги нікчемний договір купівлі-продажу спірного майна від 05.09.2006 р. (не скріплений печаткою юридичної особи, нотаріально не посвідчений), на підставі якого зареєстровано за ТОВ сільськогосподарським підприємством "Спіка" право власності на нерухоме майно; акт приймання-передачі від 23.08.2006 р. за яким реформоване КСП "Глинівецьке" в особі директора ПОСП "Глинівецьке" передали ТОВ СП "Спіка" майно під погашення кредиторської заборгованості КСП "Глинівецьке", коли фактично ПОСП "Глинівецьке" ще 01.04.2003 р. згідно передаточного балансу передали це майно СТОВ "Глинівецьке". Суди не звернули уваги, що зазначений акт приймання-передачі не посвідчений печаткою ПОСП "Глинівецьке", оскільки це підприємство виключено з ЄДРПОУ 12.03.2003 р.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про часткове задоволення його вимог та скасування рішень судів обох інстанцій, ухвалених у порушення норм матеріального та процесуального права з направленням справи для нового розгляду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що за актом приймання-передачі від 23.08.2006 р. реформоване КСП в особі директора ПОСП "Глинівецьке" передали ТОВ СП "Спіка" кредиторську заборгованість реформованого КСП "Глинівецьке", основні та оборотні засоби КСП "Глинівецьке", які залишені під забезпечення погашення кредиторської заборгованості. 05.09.2006 р. між співвласниками майна в особі голови комітету та ТОВ СП "Спіка" укладено договір купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності, за яким передано останньому у власність майно, яке являлось складовою частиною майнових паїв співвласників майна колишнього КСП "Глинівецьке". Посилаючись на те, що ТОВ СП "Спіка" розрахувалися за придбане майно, передане йому за актом приймання-передачі згідно переліку визначеного у додатку N 2 до договору, які не визнавались недійсними, суди дійшли висновку про відповідність рішення виконавчого комітету Глинівецької сільської ради N 36 від 30.04.2009 р. вимогам закону та безпідставність доводів позивача.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів, якими не було враховано, що відповідно до п. 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво. Згідно з абз. 6 п. 14 цього Порядку для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Тобто, право власності на майновий пай (його частину) посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого перебуває в компетенції сільської, селищної або міської ради.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ст. 334 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Статтею 182 ЦК України передбачена необхідність державної реєстрації правочинів щодо нерухомості, а також права власності на об'єкти нерухомості.
Проте, суди на зазначені положення закону уваги не звернули, у достатньому обсязі не визначилися із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягала застосуванню, не перевірили додержання сторонами договору купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності від 05.09.2006 р. вимог закону щодо форми правочинів та їх дійсності, не встановили чи виникло у ТОВ СП "Спіка" право власності на майнові паї з огляду на положення пунктів 13, 14 Порядку та чи набули вони права власності на конкретні об'єкти нерухомого майна в передбаченому статтями 182, 334, 640 ЦК України порядку, а відтак передчасно дійшли висновку про відповідність оспорюваного рішення виконкому вимогам закону. Не досліджено, залишено без належної правової оцінки й надані позивачем документи, якими на його думку в повному обсязі підтверджено його право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 та незаконність рішення виконкому, зокрема передавальний (розподільчий) баланс станом на 01.04.2003 р. та акт приймання-передачі майна, яке є спірним, та відповідно до матеріалів реорганізації КСП "Глинівецьке", майном кредиторської заборгованості, що було виділене загальними зборами співвласниками КСП "Глинівецьке" для забезпечення погашення боргів перед державою та іншими кредиторами.
Виходячи з викладеного, повноважень касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Глинівецьке" в особі ліквідатора ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 р. та рішення господарського суду Житомирської області від 31.102011 р. у справі N 18/5007/95/11 скасувати, а справу направити для нового розгляду.
Головуючий
Судді