ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19 квітня 2012 року
м. Київ
Справа N 3-22гс12
Про стягнення грошової суми
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого: Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б.,
за участю представників:
відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" - ОСОБА_1
державного підприємства "Одеська залізниця" - ОСОБА_2, -
розглянувши у відкритому судовому засідання заяву державного підприємства "Одеська залізниця" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 листопада 2011 року у справі N 10-26/166-10-4300 за позовом відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" до державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення 18 409,56 грн,
встановила:
У жовтні 2010 року відкрите акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення збитків, заподіяних у результаті недостачі вантажу, виявленої при перевезенні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що на адресу Одеського припортового заводу для відправки на експорт (Великобританія) ним було відправлено вантаж - карбамід (мочевина штучна), вагою 3 368 260 кг. По прибутті на місце призначення виявлено різницю у вазі вантажу.
Розмір нестачі вантажу з урахуванням вимог п. 27 Правил видачі вантажів, згідно з наданим позивачем розрахунком становить суму, заявлену в позові.
Заперечуючи проти позову, відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що згідно з статтею 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту "а" статті 134 цього Статуту. Відповідач вважає, що позивач цей строк пропустив. На підставі викладеного державне підприємство "Одеська залізниця" просило в позові відмовити.
Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Одеської області від 25 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 6 вересня 2011 року рішення господарського суду Одеської області від 25 липня 2011 року скасовано та прийнято нове рішенням, яким позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 29 листопада 2011 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6 вересня 2011 року залишено без змін.
В основу постанови касаційного суду покладено висновок апеляційного господарського суду про те, що факт нестачі вантажу та його вартість підтверджено належними та достатніми доказами; за нестачу вантажу несе відповідальність залізниця, і саме вона зобов'язана відшкодувати вартість цієї нестачі; позивачем не пропущено строку позовної давності відповідно до статті 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Державне підприємство "Одеська залізниця" в порядку статті 111-19 ГПК України подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 листопада 2011 року у справі N 10-26/166-10-4300 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
На обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявник надав постанови Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року у справі N 14/145-10-4406, від 10 березня 2011 року у справі N 25/143-10-4288, у яких висловлено правову позицію про те, що, застосовуючи шестимісячний строк позовної давності до спірних правовідносин, які виникають з перевезення вантажів залізничним транспортом, суди обґрунтовано застосовують положення Статуту залізниць України. Згідно з цими положеннями позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до статті 134 зазначеного Статуту, а пункт "а" статті 134 Статуту у свою чергу встановлює порядок обчислення термінів для пред'явлення претензій про відшкодування вартості недостачі вантажу - з дня видачі вантажу.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 6 березня 2012 року у справі N 10-26/166-10-4300 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 листопада 2011 року.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.
Вищий господарський суд України, залишаючи без зміни постанову апеляційного господарського суду, дійшов правильного висновку про те, що перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах, які виникають з перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється ст. 315 ГК України.
Предметом даного спору є стягнення вартості недостачі вантажу.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.
Пунктом "а" статті 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Проте частиною четвертою статті 315 ГК України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті (в даному випадку три місяці), заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.
Однак частиною п'ятою статті 307 ГК України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Тобто стаття 315 ГК України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.
Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 457, і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року N 1973.
ГК України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за N 436-IV і набув чинності з 1 січня 2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях ГК України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить ГК України) у відповідність до норм ГК України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами ГК України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.
За таких обставин відповідно до частини четвертої статті 315 ГК України строк позовної давності в даній справі не був пропущений позивачем, оскільки його початком є день одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для даної відповіді.
Отже, відсутні підстави для скасування постанови Вищого господарського суду України від 29 листопада 2011 року у справі N 10-26/166-10-4300 та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим у задоволенні заяви державного підприємства "Одеська залізниця" слід відмовити.
Керуючись статтями 111-14 - 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви державного підприємства "Одеська залізниця" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 листопада 2011 року у справі N 10-26/166-10-4300 відмовити.
Поновити виконання постанови Вищого господарського суду України від 29 листопада 2011 року у справі N 10-26/166-10-4300.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 ГПК України.
Головуючий
Судді