КОНСУЛЬТУЄ КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ФІНАНСІВ,
БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОДАТКОВОЇ ТА МИТНОЇ ПОЛІТИКИ
Податок на доходи фізичних осіб
ПИТАННЯ 1: За рішенням суду було поновлено на роботі співробітника, звільненого в листопаді 2011 р. Також підприємство було зобов'язане оплатити йому вимушений прогул у розмірі середнього заробітку. Як правильно в такому разі нараховувати та утримувати ПДФО? Чим передбачено виплату працівникові за час вимушеного прогулу зарплати в середньому розмірі?
ВІДПОВІДЬ 1: Виплату працівникові за час вимушеного прогулу заробітної плати в середньому розмірі передбачено КЗпП (ст.235). Зокрема, відповідно до КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник має бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
У разі винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно ухвалює рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більш як один рік не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» підприємство-роботодавець повинно перерахувати всю визначену в рішенні суду суму (для виплати працівникові) на рахунок виконавчої служби.
Під час вирішення питання про оподаткування роботодавцем виплачуваних за рішенням суду працівникові за вимушений прогул сум потрібно врахувати постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», в абзаці п'ятому п.6 якої зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив під час визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає таку суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Щодо порядку нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи з виплачуваних сум, то, враховуючи норми пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 та п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України, роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходу, що нараховується (виплачується) фізичній особі, нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.
Тобто в цій ситуації роботодавець - податковий агент має нарахувати ПДФО на суму, виплачувану працівникові за рішенням суду за вимушений прогул (суму, яка перераховується виконавчій службі). Для цього роботодавець має розрахувати суми ПДФО із середньомісячної заробітної плати із застосуванням ставок п. 167.1 (п. 167.4) ст. 167 та норм ст. 169 Кодексу (за наявності податкової соціальної пільги в такого працівника). Розраховану суму ПДФО із середньомісячної заробітної плати слід помножити на кількість місяців, за які таку суму виплачують, і таким чином визначити загальну суму ПДФО з усієї суми, присудженої до виплати.
Щодо фактичного утримання нарахованої суми ПДФО. то тут можна розглядати кілька варіантів:
- податковий агент може здійснювати часткове (з дотриманням вимог ст.127 КЗпП) утримання сум нарахованого податку з наступних виплат заробітної плати такому працівникові до повного погашення заборгованості працівника зі сплати податку;
- укласти з працівником угоду (письмову чи усну) про внесення ним ПДФО, нарахованого з виплаченої йому за рішенням суду суми, до каси працедавця (з наступним перерахуванням податковим агентом цієї суми до бюджету);
- податковий агент на підставі п. 127.1 ст. 127 Кодексу може сплатити (перерахувати до бюджету) нараховану суму ПДФО за власний рахунок. При цьому такий працівник - платник податку звільняється від обов'язку погашення такої суми податку.
ПИТАННЯ 2: Чи є об'єктом обкладення ПДФО дохід, одержаний фізичною особою за здачу (продаж) Національному банку України зливків з дорогоцінних металів?
ВІДПОВІДЬ 2: За підпунктом 165.1.25 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) починаючи з 2012 р. не підлягає оподаткуванню сума доходу, одержана платником податку за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України (далі - НБУ).
Згідно з визначенням, наведеним у Законі України від 20.05.99 р. N 679 «Про Національний банк України» (далі - Закон N 679), зливки із золота, срібла, платини, металів платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, що мають сертифікат якості, є банківськими металами.
Законом N 679 установлено (п.7 ст.42), що НБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій провадить, зокрема, операції з купівлі та продажу банківських металів на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Водночас постановою НБУ від 21.05.2003 р. N 206 затверджено Інструкцію про порядок виконання операцій щодо скуповування дорогоцінних металів територіальними відділеннями НБУ в населення у виробах і брухті.
Ні Законом N 679, ні цією Інструкцією не передбачено можливості проведення територіальними відділеннями НБУ операцій із скуповування в населення банківських металів у зливках.
Отже, територіальними відділеннями НБУ зливки з дорогоцінних металів можуть прийматися (скуповуватися) в населення як брухт.
У такому разі доходи, одержані фізичними особами від продажу відділенням НБУ зливків з дорогоцінних металів, підпадають під чинність норми пп.165.1.25 п.165.1 ст.165 Кодексу, тобто не підлягають оподаткуванню.
Головний консультант,
Тетяна ДОБРОДІЙ
«Праця i зарплата» N 20 (792), 30 травня 2012 р.
Передплатний iндекс: 30214