ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
03 березня 2011 року
м. Київ
Справа N 36/368
Про припинення права користування
земельною ділянкою
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепа В.І.- головуючий
Грек Б.М.
Кривда Д.С.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, представник
відповідача - не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
третіх осіб - не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року у справі N 36/368 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" до Київської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Софія-1"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про припинення права користування земельною ділянкою, встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий цент "ТОР" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про припинення договору від 18 вересня 2003 року, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1439 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:79:032:0008 зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.10.2003 року N 91-6-00181 у книзі записів реєстрації договорів.
Позивач змінив предмету позову та просить припинити правовідношення за договором оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1439 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:79:032:0008 зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.10.2003 року N 91-6-00181 у книзі записів реєстрації договорів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року (суддя Трофименко Т.Ю.) у справі N 36/368 позовні вимоги задоволено повністю. Припинено правовідношення за договором оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1439 га адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:79:032:0008 зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.10.2003 року N 91-6-00181 у книзі записів реєстрації договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий цент "ТОР" та Київською міською радою. Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий цент "ТОР" 85,00 грн. Державного мита та 26,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року (судді: Новіков М.М. - головуючий, Мартюк А.І., Зубець Л.П.) рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року у справі N 36/368 скасовано. У позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 18 вересня 2003 року між Київською міською радою (далі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" (далі позивач) був укладений договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до п.1 договору відповідач на підставі рішення Київської міської ради від 26.09.2002 року за N 19/179 передав, а позивач прийняв у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва загальною площею 0,1439 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземною автомобільною стоянкою.
Даний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.10.2003 року N 91-6-00181 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Житловий будинок з підземною автостоянкою по АДРЕСА_1 в м. Києві прийнятий в експлуатацію, що підтверджується актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту зареєстрованого управлінням Держархбудконтролю м. Києва за N 185 від 18.08.2003 року.
Також судами зазначено, що розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 19.12.2003 року N 1906 "Про присвоєння поштової адреси житловому будинку на АДРЕСА_2" житловому будинку було присвоєно адресу: АДРЕСА_2.
Житловий будинок з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 було побудовано за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб - інвесторів.
Право власності на 100% квартир та нежилих приміщень вищевказаного будинку належить інвесторам, що підтверджується свідоцтвами про право власності виданими Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.
24.11.2005 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією було зареєстровано об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Софія-1", яке створено власниками квартир та нежилих приміщень житлового будинку N 31/11 по АДРЕСА_2 в м. Києві.
Як встановлено судами, відповідно до Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. N 1521 позивач відповідно до акта прийому-передачі житлового будинку від 01 грудня 2008 року передав житловий будинок на баланс Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Софія-1".
У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року N 02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).
Рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Кодексу).
Згідно статті 36 Кодексу письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Однак, зазначені положення чинного процесуального законодавства залишені судами поза увагою.
Зокрема, матеріали справи взагалі не містять доказів в підтвердження обставин, встановлений у рішенням та постановою, а саме: розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 19.12.2003 року N 1906 "Про присвоєння поштової адреси житловому будинку на АДРЕСА_2", свідоцтва про право власності на 100% квартир та нежилих приміщень у будинку на АДРЕСА_2.
Отже, матеріали справи не містять доказів щодо обставин переходу права власності на будівлю, хоча зазначений факт визначний судами встановленим.
Крім того, судами залишено поза увагою положення статті 331 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Серед іншого, судам слід звернути увагу на умови спірного договору оренди земельної ділянки, зокрема, щодо обов'язків орендаря, визначених пунктом 7.2 вказаного договору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що право власності на об’єкти нерухомого майна, які знаходяться на орендованій земельній ділянці не належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий цент "ТОР", а отже норми статті 141 Земельного кодексу України, статті 31 Закону України "Про оренду землі" не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки позивач не був власником багатоквартирного жилого будинку і перехід права власності від позивача до третьої особи не відбувався.
Згідно пункту е) статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент вирішення спору) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою припинення права користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо можливості застосування вказаних норм права до спірних правовідносин є необґрунтованим, оскільки положення чинного законодавства не містять обмежень щодо переходу права власності на об'єкти нерухомості саме від орендаря земельної ділянки.
У зв'язку з наведеним не можна вважати, що обставини, які входять до предмету доказування в цій справі, встановлені з достатньою повнотою, а оцінку доказів здійснено з додержанням статті 43 ГПК України.
У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, - постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року у справі N 36/368 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Судді