Чергове коригування Податкового кодексу1
(Частина 2. Частину 1 див. в консультації від 02.07.2012)
Зміни, внесені Законом N 4834 до Податкового кодексу України, в основному носять позитивний характер для платників податків. Істотні («революційні») зміни внесені до розділів, присвячених ПДВ і спрощеній системі оподаткування. Так, Законом N 4834 полегшена реєстрація платниками ПДВ знову створеним підприємствам і внесені уточнення до розділів, що визначають базу оподаткування. Спрощена процедура переходу з групи в групу платників єдиного податку, яких до того ж звільнили від штрафних та адміністративних санкцій на період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. за помилки, допущені в податковій звітності і книгах обліку доходів та витрат.
У минулому номері журналу ми опублікували першу частину статті, присвячену численним змінам, внесеним до ПК України, і звернули увагу читачів на те, що на момент підготовки статті Закон ще не був підписаний Президентом України, тому аналізувалися зміни, зафіксовані в Законопроекті N 9661-д.
На момент підготовки другої частини статті, стало відомо, що це Закон N 4834, підписаний Президентом України і офіційно опублікований. Склалася ситуація, в якій такий важливий Закон N 4834 підписаний і опублікований напередодні його набуття чинності, що не дуже добре для платників податків. Адже їм треба буде, передусім, вивчити суть змін і застосовувати їх вже з 01.07.2012 р.
Таким чином, ми продовжуємо аналізувати внесені Законом N 4834 зміни до ПК України.
ПК України відстрочив сплату штрафів за
неподання відомостей органам ДПС самозайнятими особами
Податковий кодекс України зобов'язує фізичних осіб подавати органам ДПС відомості про зміну даних, які вносяться в Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.
Так, п. 65.9 ст. 65 гл. 6 розд. II ПК України встановлено, що самозайняті особи зобов'язані подавати до органів ДПС за місцем свого обліку відомості про зміну облікових даних впродовж місяця з дня виникнення таких змін. Зміни у відомостях про самозайняту особу, що містяться у Державному реєстрі, набувають чинності з дня внесення відповідного запису до такого реєстру.
Ніякі зміни у п. 65.9 ст. 65 гл. 6 розд. II ПК України не вносяться.
За неподання таких відомостей, згідно з п. 117.1 ст. 117 гл. 11 розд. II ПК України, може застосовуватися штраф у розмірі 170 грн. При цьому, при неусуненні таких порушень або за ті ж дії, здійснені впродовж року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, застосовуються штрафи у розмірі 340 грн.
Початок застосування штрафів тепер відкладений до 01.01.2014 р. згідно з новим п. 14 підрозд. 10 розд. XX ПК України. Так, Законом N 4834 підрозд. 10 розд. XX ПК України доповнений п. 14, згідно з яким до 1 січня 2014 року не застосовуються штрафні санкції за ненадання або порушення терміну надання фізичними особами до органів державної податкової служби відомостей про зміну даних, які вносяться до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
Нове в нарахуванні та сплаті ПДВ
Передусім, слід зазначити, що Закон N 4834 передбачає спрощення процедури добровільної реєстрації платником ПДВ. Проте з неофіційних джерел стало відомо, що саме ці нововведення не сподобалися ДПСУ і вона через Адміністрацію Президента України наполягала на зміні вже прийнятих норм.
Що у результаті вдалося законодавцям змінити в Законі N 4834 - невідомо. Із стенограми засідань Верховної Ради України видно, що редакційні правки прийняті, але в чому їх суть - неясно, оскільки на сайті Верховної Ради України ці поправки не були обнародувані.
Платником ПДВ може стати практично кожен суб'єкт
підприємницької діяльності
Повністю змінилася редакція пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України, що визначає склад осіб, які є платниками ПДВ.
Сенс цих змін в тому, що платники єдиного податку юридичної або фізичної особи, що сплачують єдиний податок (ЄП) за ставкою 5%, можуть добровільно зареєструватися платниками ПДВ і перейти на ставку 3%.
Внесені також зміни до п. 182.1 ст. 182 розд. V ПК України, що регулює порядок добровільної реєстрації осіб - платників ПДВ.
З 01.07.2012 р. будь-яка особа, незалежно від об'єму операцій, може реєструватися платником ПДВ. Також скасована вимога про мінімальний розмір статутного капіталу або балансової вартості активів 300 тис. грн.
Єдина вимога, що пред'являється підприємствам, які вирішили добровільно зареєструватися платниками ПДВ, - здійснення оподатковуваних операцій.
Відповідно, зниження об'єму операцій з платників ПДВ до 50% загального об'єму поставок з 01.07.2012 р. не є основою для анулювання реєстрації особи платником ПДВ (п. 184.1 ст. 184 розд. V ПК України).
При цьому реєстрація платником ПДВ осіб, які перейшли на ставку 3%, діє з першого числа кварталу, в якому застосовуватиметься ставка 3% (абзац 2 п. 183.5 ст. 183 розд. V ПК України). Посвідчення про реєстрацію особи платником ПДВ з 01.07.2012 р. видається впродовж 5 (а не 10) днів з дня подання заяви адміністрації, якщо в заяві не вказаний бажаний термін реєстрації.
Про заміну Свідоцтв платників ПДВ
Законодавець врегулював порядок заміни свідоцтва про реєстрацію особи платником ПДВ у разі зміни даних про платника, у тому числі у разі зміни місцезнаходження, а також у разі наявності помилок у свідоцтві про реєстрацію.
Згідно з новою редакцією п. 183.15 ст. 183 розд. V ПК України платник ПДВ повинен подати реєстраційну заяву впродовж 10 днів після дня, в якому змінилися дані або виявлені помилки. Нове посвідчення про реєстрацію платником ПДВ видається впродовж 5 днів.
Про анулювання реєстрації платників ПДВ
Конкретизовані дати анулювання реєстрації доповненням п. 184.2 ст. 184 розд. V ПК України, абзацом 5 наступного змісту:
«Анулювання реєстрації здійснюється на дату:
- подання заяви або підписання рішення про анулювання реєстрації, якщо у свідоцтві про реєстрацію платника податку не був вказаний граничний термін дії;
- вказану у судовому рішенні;
- закінчення терміну дії свідоцтва та реєстрації платників податку;
- яка передує дню втрати особою статусу платника податків».
Втратити статус платника ПДВ можна внаслідок переходу фізичної особи - платника ЄП до другої або першої групи або у разі ліквідації юридичної особи.
При цьому особа, реєстрація якої платником ПДВ анульована і у якої залишилися несплачені податкові зобов'язання, зобов'язана погасити такі зобов'язання в терміни, встановлені даним Кодексом (нова редакція п. 184.8 ст. 184 розд. V ПК України), а саме:
- при самостійній сплаті суми податкового зобов'язання, вказаної в поданій платником податків податкової декларації - впродовж 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, окрім випадків, встановлених даним Кодексом;
- при визначенні грошового зобов'язання контролюючим органом по підставах, вказаних в підпунктах 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 гл. 4 розд. II ПК України - впродовж 10 календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення, окрім випадків якщо впродовж цього терміну такий платник податків починає процедуру оскарження рішення контролюючого органу;
- при оскарженні рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання - платник податків зобов'язаний самостійно погасити погоджену суму, а також пеню та штрафні санкції при їх наявності впродовж 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (ст. 57 гл. 4 розд. II ПК України).
При цьому, ПК України не передбачає перенесення терміну сплати податкового (грошового) зобов'язання у разі, якщо останній день сплати такого зобов'язання припадає на вихідний або святковий день.
Врахувавши вищевикладене, останнім днем сплати податкових зобов'язань після ПДВ, самостійно визначених платником в податковій декларації з ПДВ, буде тридцятий календарний день, наступний за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (для платників, що подають звітність щомісячно), і п'ятдесятий календарний день, наступний за останнім днем звітного (податкового) кварталу (для платників, що подають звітність щоквартально).
Законом N 4834 внесені зміни до п. 184.7 ст. 184 розд. V ПК України, згідно з якими при анулюванні ПДВ-реєстрації необхідно буде визнавати умовне постачання і відносно послуг, які не були використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності:
«Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону».
Визначення бази оподаткування
Змінами, внесеними до п. 189.1 ст. 189 розд. V ПК України, уточнений порядок визначення бази оподаткування у разі, коли придбані необоротні активи та/або товари/послуги надалі використовуватимуться в операціях, звільнених від оподаткування або не є об'єктом оподаткування (у тому числі переданих для невиробничого використання).
Так, для необоротних активів база оподаткування визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася за станом на початок звітного (податкового) періоду, впродовж якого здійснюються такі операції, а у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни.
Для товарів/послуг база оподаткування визначатиметься виходячи з вартості їх придбання, звичайні ціни в цьому випадку застосовуватися не будуть.
Встановлений спеціальний порядок визначення бази оподаткування при продажу квитків на проїзд та перевезення багажу в автобусах. Згідно з новим п. 189.13 ст. 183 розд. V ПК України базою оподаткування в цьому випадку є винагорода, яка включає автостанційний збір, при цьому до бази оподаткування не включаються вартість перевезення, що виплачується перевізнику, і сума витрат на страхування пасажирів, перераховувана страховій компанії.
Про податковий кредит при імпорті
Згідно зі змінами, внесеними до абзацу четвертого п. 198.5 ст. 198 розд. V ПК України, при ввезенні на митну територію України товарів датою виникнення права на податковий кредит є виключно дата сплати ПДВ по податкових зобов'язаннях, а дата нарахування ПДВ не є датою права на податковий кредит.
Про перерозподіл податкового кредиту
Також Закон N 4834 повністю змінив редакцію п. 198.5 ст. 198 розд. V ПК України, згідно з якою платник податків зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з оподатковуваної бази, визначеної відповідно доп. 189.1 ст. 189 розд. V ПК України, по товарам/послугам, необоротним активам, під час придбання або виготовлення яких суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, у випадку якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (окрім реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділення та перетворення) юридичних осіб);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ПК України, міжнародних договорів (угод) (окрім випадків проведення операцій з поставки товарів/послуг в частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами і регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету);
в) в операціях, здійснюваних платником податків в межах балансу платника ПДВ, у тому числі в передачі для невиробничого використання, в переведенні виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.
Таким чином, новелами при цьому стали:
- по-перше, необхідність нараховувати ПДВ при здійсненні операцій, які не відносяться до господарської діяльності платника податків, тобто діяльності, не направленої на отримання доходу;
- по-друге, платник податків отримує право збільшити податковий кредит на підставі бухгалтерської довідки (!) на суми, сплачені (нараховані) на вартість товарів/послуг, необоротних активів, які не були включені до податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів або з яких були визначені податкові зобов'язання у випадках, визначених п. 198.5 ст. 198 розд. V ПК України, якщо такі товари/послуги, необоротні активи стали використовуватися в оподатковуваних операціях, у тому числі у разі переведення невиробничих активів до виробничих.
Важливо відмітити, що не встановлюються ніякі обмеження на «повернення права на податковий кредит», тобто податковий кредит можна повернути і через місяць, і через рік, і через 10 років, але за умови, що такі активи матимуть вартість (у бухгалтерському обліку).
Не визначає п. 198.5 ст. 198 розд. V ПК України і форми бухгалтерської довідки, зате встановлює, що дата початку використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається на підставі первинних документів, складених відповідно до Закону про бухоблік. Як первинний документ, «Бухгалтерська довідка» повинна містити усі обов'язкові реквізити такого документу, вказані в п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік, а саме:
- назва підприємства, від імені якого складений документ;
- назва документу (форми);
- дата складання;
- місце складання;
- зміст господарської операції;
- об'єм господарської операції та одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- підписи відповідальних осіб.
Нагадаємо, що форма «Бухгалтерської довідки» має рекомендовану форму для цілей бухгалтерського обліку і приведена в Методичних рекомендаціях N 356.
Відмітимо, що наявність встановленої Мінфіном форми «Бухгалтерської довідки» не означає, що підприємство не може використовувати свою розроблену форму. Звичайно, може. Головне - пам'ятати про її обов'язкові реквізити (рис).
З Рисунком можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Консультації".
Про розподіл сум ПДВ
Внесені редакційні зміни до пунктів 199.3-199.5 ст. 199 розд. V ПК України, що регулюють порядок розподілу сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанн товарів/послуг, необоротних активів, які використовуються в оподатковуваних, так і в неоподатковуваних операціях.
Так, перерахунок частини використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюватиметься за підсумками одного, двох і трьох календарних років, наступних за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).
На жаль, ПК України не дає визначення терміну «календарний рік», тому внесені зміни не прояснили, а ще більше заплутали ситуацію з таким перерахунком. Адже декларації з ПДВ складаються, як правило, за місяць, а в деяких випадках за квартал, отже, незрозуміло, як обчислювати в цих випадках календарний рік: або це має бути грудень місяць календарного року, або ж 12, 24 і 36 місяців з моменту використання основних засобів, як і було раніше.
Оскільки для перерахунку податкового кредиту з ПДВ фактично використовується показник частки використання товарів/послуг і необоротних активів в оподатковуваних операціях, то з норм розд. V ПК України прибрано посилання, яке стосується частини використання активів в неоподатковуваних операціях.
Форми і терміни складання податкових накладних
Податкові накладні тепер можуть складатися не лише в паперовій, але і в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису уповноваженої особи і реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (нова редакція п. 201.1 ст. 201 розд. V ПК України).
Відповідно, внесені зміни до п. 201.4. ст. 201 розд. V ПК України, згідно з якими вимога видачі покупцю оригіналу податкової накладної здійснюється тільки при її оформленні на паперовому носії.
А ось терміни такої реєстрації податкових накладних Законом N 4834 пропонується скоротити з 20 до 15 календарних днів (абзац 7 п. 201.10 ст. 201 розд. V ПК України).
Ще одна зміна стосується реєстрації податкових накладних. Нова редакція абзацу 2 п. 201.10 ст. 201 розд. V ПК України встановлює, що при здійсненні операцій з поставки товарів/послуг платник податків - продавець товарів/ послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН, в той час, як, згідно з редакцією, що діяла до 01.07.2012 p., продавець повинен був видавати покупцю податкову накладну тільки після її реєстрації у ЄРПН.
Змінився порядок оподаткування туристичних послуг
Так, внесені зміни до бази оподаткування туристичних послуг для туристичних агентів. Законом N 4834 уточнено, що згідно з п. 207.5 ст. 207 розд. V ПК України базою оподаткування для операцій, здійснюваних туристичним агентом, є винагорода (раніше - комісійна винагорода), яка нараховується (виплачується) туристичним оператором, іншими постачальниками послуг на користь такого туристичного агента, у тому числі за рахунок коштів, отриманих останнім від споживача туристичного продукту (туристичної послуги).
Пункт 207.6 ст. 207 розд. V ПК України також викладений в новій редакції, згідно з якою суми ПДВ, сплачені (нараховані) при придбанні товарів/послуг, включаються у вартість туристичного продукту (туристичної послуги), не відносяться до податкового кредиту і не включаються у базу оподаткування туристичного оператора. При цьому суми ПДВ, сплачені (нараховані) при придбанні товарів/послуг, які не включаються у вартість туристичного продукту (туристичної послуги), включаються у податковий кредит в порядку, визначеному ПК України.
Датою виникнення податкових зобов'язань у туристичного оператора при постачанні туристичного продукту (туристичної послуги) є дата оформлення документу, що засвідчує факт постачання туристичного продукту (туристичної послуги).
Датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту туристичного оператора при придбанні товарів/послуг, що не включаються у вартісті туристичного продукту (турис тичної послуги), є дата отриманні товарів/послуг, підтверджені податковою накладною.
Порядок оподаткування сільгосппідприємств
Внесені деякі коригування в порядок оподаткування сільгосппідприємств. Так, зміни внесені до ст. 209 розд. V ПК України, що встановлює спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.
Змінами уточнено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих основних фондах (раніше - виробничих потужностях), а також на давальницьких умовах, у якого питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг складає не менше 75% від вартості усіх товарів/послуг, поставлених впродовж попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Також уточнено, що норма, встановлена абзацом першим п. 209.6 ст. 209 розд. V ПК України, діє з урахуванням того, що з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з поставки основних фондів (раніше - капітальних активів), що знаходилися у складі основних фондів не менше 12 подальших звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не складали окрему підприємницьку діяльність.
Змінами, внесеними до підпункту «а» пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України, встановлено, що у випадку якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/ або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів/послуг, а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/ послуг в загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.
Таким чином, законодавцями уточнений порядок розподілу податкового кредиту, що виникає при виготовленні або купівлі товарів, послуг і основних фондів, використовуваних частково для виготовлення сільськогосподарських товарів/послуг, а частково для інших товарів/послуг.
Зміни у визначенні звичайних цін за
товарообмінними операціями
Для підприємств, що здійснюють товарообмінні операції і операції з пов'язаними особами, важливо знати, що з 01.07.2012 р. податкові органи зможуть застосовувати звичайні ціни для розрахунку бази оподаткування по своєму рішенню без будь-яких формальних процедур.
Це витікає з доповнення, внесеного в підрозд. 10 розд. XX ПК України, пункт 8 якого доповнений абзацом 2, що передбачає нарахування податкових зобов'язань без застосування встановленої пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку процедури, тобто процедури, вживаної при використанні непрямих (непрямих) методів оподаткування. Це потрібно врахувати і платникам податку на прибуток.
Нове в оподаткуванні транспортних засобів
Внесені зміни до ставки збору за першу реєстрацію транспортного засобу для вантажних автомобілів, а саме встановлено, що цей збір для грузопасажирських автомобілів сплачується за ставками, встановленими для вантажних автомобілів (пп. 234.1.6 п. 234.1 ст. 234 розд. VII ПК України).
Таким чином, ставки збору за першу реєстрацію грузопасажирських автомобілів складуть:
- для автомобілів з об'ємом циліндрів двигуна до 8200 куб. см - 16,34 грн за 100 куб. см;
- для автомобілів з об'ємом циліндрів двигуна від 8201 до 15000 куб. см -21,78 грн за 100 куб. см;
- для автомобілів з об'ємом циліндрів двигуна більше 15000 куб. см - 27,23 грн за 100 куб. см.
Пункт 239.5 ст. 239 розд. VII ПК України, що визначає порядок сплати збору за першу реєстрацію транспортного засобу, викладений в новій редакції, згідно з якою центральні органи виконавчої влади, що здійснюють облік та реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані повідомляти до центрального органу ДПС про зареєстровані і зняті з реєстрації транспортні засоби, а також про осіб, на яких вони зареєстровані. Форма та порядок надання інформації затверджуються центральним органом державної податкової служби.
Таким чином, органам ДПС також надаватиметься інформація про зняті з реєстрації транспортні засоби.
Зміни у сплаті екологічного податку
Усі суб'єкти господарювання, що розміщують на своїй території (об'єктах) відходи, які є вторинною сировиною, не сплачують екологічний податок.
З п. 240.5 ст. 240 розд. VIII ПК України виключена згадка про збір відходів, оскільки ці відходи можуть виникати на власному виробництві за наявності ліцензії на збір та заготівлю відходів.
Зміни в порядку нарахування ренти з плати
за користування надрами
Зміни внесені також в порядок обчислення плати за користування надрами. Так, п. 263.1 ст. 263 розд. XI ПК України доповнений пп. 263.1.4, згідно з яким платником плати за користування надрами для видобутку корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один з учасників такого договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи, на яку відповідно до умов договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи покладений обов'язок нарахування, утримання і сплати податків та зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), і за умови, що один з учасників договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи має відповідний спеціальний дозвіл.
Змінами також встановлено, що фактична ціна реалізації для нафти, конденсату визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію економічної політики, за податковий (звітний) період як середня ціна одного бареля нафти «Urals», перерахована в гривні за тонну за курсом НБУ за станом на 1 число місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, яка склалася на момент завершення проведення торгів нафтою на Лондонській біржі впродовж такого податкового (звітного) періоду. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію економічної політики, до 15 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, розміщує визначену ціну реалізації нафти на своєму офіційному веб-сайті у спеціальному розділі і повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну податкову політику.
Законом N 4834 викладений в новій редакції п. 263.9 ст. 263 розд. XI ПК України, що визначає ставки плати за користування надрами для видобутку корисних копалин.
Внесені зміни до порядку подання податкових розрахунків, згідно з якими платник плати за користування надрами для видобутку корисних копалин і уповноважена особа, визначена відповідно до пп. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 розд. XI ПК України, до закінчення граничного терміну подання податкових розрахунків, визначеного розд. II ПК України, і за формою, встановленою відповідно до ст. 46 гл. 2 розд. II ПК України, подають за податковий (звітний) період, рівний календарному кварталу, податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобутку корисних копалин до органу ДПС:
- за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр в межах території України;
- за місцем обліку платника податків у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу і виняткової (морської) економічної зони України (пп. 263.11.1 п. 263.11 ст. 263 розд. XI ПК України).
Податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобутку корисних копалин подаються:
- платником, починаючи з календарного кварталу, наступного за кварталом, в якому такий платник отримав спеціальний дозвіл;
- під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи - уповноваженою особою, визначеною відповідно до пп. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 розд. XI ПК України, починаючи з календарного кварталу, наступного за кварталом, в якому такий договір про спільну діяльність зареєстрований в органах ДПС.
У новій редакції викладений також п. 263.12 ст. 263 розд. XI ПК України, що визначає порядок сплати податкових зобов'язань з плати за користування надрами.
Так, платник плати за користування надрами для видобутку корисних копалин і уповноважена, відповідно до пп. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 розд. XI ПК України, особа впродовж 10 календарних днів після закінчення граничного терміну подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачують податкові зобов'язання у сумі, визначеній в розрахунку з плати, з урахуванням фактично сплачених авансових внесків, поданому ними органу ДПС:
- за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини у разі розміщення такої ділянки надр в межах території України;
- за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу і виняткової (морської) економічної зони України.
Також встановлено, що платник плати і уповноважена відповідно до пп. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 розд. XI ПК України особа, що здійснюють видобуток нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого в нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану сплачують авансові внески з плати користування надрами в податковому (звітному) періоді до 30 числа кожного місяця (у лютому - до 28 або 29 числа) поточного кварталу. Розмір таких авансових внесків складається з однієї третини суми податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобутку корисних копалин, визначеного в податковому розрахунку з плати за попередній податковий (звітний) період.
Коригування земельного податку
Зміни в земельному податку, внесені Законом N 4834, передусім, спрямовані на визначення чіткого механізму встановлення та обнародування рішень рад з нормативної грошової оцінки земельних ділянок і ставок земельного податку за земельні ділянки, розташовані у межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проведена (зміни внесені до статті 271, 274, 275 і 278 розд. XIII ПК України).
Так, ст. 271 розд. XIII ПК України доповнена п. 271.2, згідно з яким рішення рад відносно нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, попереднього бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). Інакше норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим періодом. При цьому встановлено, що рішення рад про затвердження ставок податку за земельні ділянки набувають чинності в терміни, встановлені п.271.2 ст. 271 розд. XIII ПК України.
Слід зазначити, що назва ст. 277 розд. XIII ПК України викладена в наступній редакції:
«Стаття 277. Ставки податку за земельні ділянки
несільскогосподарських угідь і садівницьких товариств,
розташовані за межами населених пунктів,
нормативна грошова оцінка яких не проведена».
Таким чином, ставки земельного податку, встановлені ст. 277 розд. XIII ПК України, тепер застосовуватимуться і для земельних ділянок садівницьких товариств, розташованих за межами населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проведена.
Назва ст. 278 розд. XIII ПК України доповнене словами «нормативна грошова оцінка яких не проведена», у зв'язку з чим ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів, встановлені ст. 278 розд. XIII ПК України, застосовуватимуться для вказаних вище земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена.
Законодавцями відкоригований п. 286.3 ст. 286 розд. XIII ПК України, згідно з яким платник плати за землю має право подавати щомісячно звітну податкову декларацію (раніше - нову звітну податкову декларацію), що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, впродовж 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.
Таким чином, тепер платники податків, самостійно обираючи місячний звітний податковий період, повинні подавати не нову звітну податкову декларацію, а просто звітну податкову декларацію, вказуючи про це в графі декларації «Тип декларації» - «Звітна».
Також встановлено, що при зміні впродовж року об'єкту та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію впродовж 20 календарних днів місяця, наступного за місяцем, в якому сталися такі зміни.
Зміни у спрощеній системі оподаткування
Закон N 4834 істотно спростить життя платників єдиного податку. Коротко згадаємо найважливіші зміни.
Про включення до складу доходу вартості
безкоштовно отриманих товарів (робіт, послуг)
Встановлено (нова редакція п. 292.3 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України), що до складу доходу платника єдиного податку (ЄП) включається вартість безкоштовно отриманих в звітному періоді товарів (робіт, послуг), якими вважаються товари (роботи, послуги), отримані згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, щодо яких не передбачена грошова або інша компенсація.
Таким чином, факт наявності у платників ЄП товарів, відносно яких немає даних про їх оплату, не є основою вважати їх безкоштовно отриманими. Коротше кажучи, принцип такий: немає письмового договору дарування або подібного договору - немає безкоштовного отримання. Датою отримання доходу в цьому випадку є дата підписання акту прийому-передачі товару (роботи, послуги) (п. 292.6 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України).
До безкоштовно отриманих товарів, згідно з новою редакцією п. 292.3 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України, відносяться також товари, передані на зберігання і продані платникам ЄП.
Хто включає до складу доходу кредиторську
заборгованість, щодо якої збіг термін позовної давності?
Сума списаної кредиторської заборгованості, щодо якої збіг термін позовної давності, тепер визнається доходом тільки для платників ЄП 3-ої групи, що одночасно є платниками ПДВ, і платників ЄП 4-ої групи.
Датою виникнення доходу в цьому випадку є дата закінчення терміну давності, на яку здійснюється «списання» такої заборгованості (абзац 3 п. 292.3 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України).
Про включення до складу доходів попередніх оплат
(авансів) спрощенцями
Платник ЄП 4-ої групи повинен з 01.07.2012 р. визнати доходом вартість реалізованих товарів (робіт, послуг), по яким в період сплати інших податків (в даному випадку, податку на прибуток) була отримана попередня оплата (аванс), дохід признається на дату відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) (п. 292.3 і п. 292.6 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України).
Ця норма торкнеться тих платників ЄП, які у 2012 році перейшли на спрощену систему і отримували аванси або попередні плати за період з 01.04.2012 р. до моменту переходу на спрощену систему оподаткування. Це пов'язано з тим, що платники податку на прибуток з 01.04.2012 р. не включають до складу доходів отримані аванси або попередні оплати.
Про види діяльності, що раніше не дозволяли
знаходитися на єдиному податку
Зміни в гл. 1 розд. XIV ПК України, внесені Законом N 4834, остаточно встановили, що фізичні особи-підприємці здійснюють діяльність ро виробництву, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, коштовного та напівкоштовного каміння можуть знаходитися на єдиному податку і повинні сплачувати податок в розмірі, визначеному абзацом третім п. 293.3 (п. 293.3 ст. 293 гл. 1 розд. XIV ПК України).
Таким чином, фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність по виробництву, постачанню, продажу (реалізації) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, коштовного каміння, коштовного каміння органогенного утворення та напівкоштовного каміння відносяться виключно до третьої групи платників ЄП, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи. Таким чином такі фізичні особи - підприємці повинні відповідати сукупності наступних критеріїв:
- не використовувати працю найманих осіб або кількість осіб, що знаходяться з ними у трудових відносинах, одночасно не повинна перевищувати 20 чоловік;
- об'єм доходу не повинен перевищувати 3 000 000 грн.
При цьому такі платники ЄП також не повинні застосовувати РРО (п. 296.10 ст. 296 гл. 1 розд. XIV ПК України).
При відповідності таким критеріям фізособи - підприємці, що здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, коштовного каміння, коштовного каміння органогенного утворення та напівкоштовного каміння, вважатимуться платниками єдиного податку за ставкою 5% (тобто ПДВ включається до складу ЄП).
Про перехід з групи в групу
Платникам єдиного податку дозволено переходити з групи в групу без обмежень, але з дотриманням вимог, встановлених для кожної групи.
Так, платникам ЄП 2-ої групи тепер можна переходити у 1-у групу за умови виконання встановлених ПК України умов. Аналогічно платник ЄП 3-ої групи може перейти у 2-у групу, при цьому якщо такий платник ЄП був зареєстрований платником ПДВ, то при переході до 2-ї групи свідоцтво платників ПДВ анулюється (пп. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 гл. 1 розд. XIV ПК України).
У заяві про перехід на спрощену систему, яка подається з 01.07.2012 p., обрані види господарської діяльності вказуються за КВЕД ДК 009: 2010 (п. 298.3 ст. 298 гл. 1 розд. XIV ПК України).
Про відмову у видачі посвідчення платників ЄП
У число причин відмови у видачі посвідчення платників ЄП (п. 298.1 ст. 298 гл. 1 розд. XIV ПК України) включений пункт, що надає право відмовити у видачі посвідчення, у випадку якщо суб'єкт повторно впродовж року хоче перейти на спрощену систему оподаткування. Можливість переходити на спрощену систему тільки 1 раз на рік була закріплена в розд. XIV ПК України і раніше, проте права відмовити у видачі посвідчення при повторному переході у податкових органів не було. В результаті виникало протиріччя, яке з 01.07.2012 р. усунено.
Про обмеження застосування підвищеної ставки ЄП
Змінами, внесеними до підрозд. 8 розд. XX ПК України, встановлено, що ставка 15% не застосовуватиметься до платників ЄП, які отримали доходи від здійснення діяльності, не вказаної у свідоцтві платника ЄП.
Відповідно, у 2012 році не застосовується норма абзацу 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 гл. 1 розд. XIV ПК України, що передбачає обов'язок перейти на загальну систему тим платникам ЄП, які здійснюють діяльність, не вказану у свідоцтві.
Це дає можливість «спрощенцям» внести до початку 2013 року усі необхідні зміни у свідоцтво, вказавши види діяльності відповідно до КВЕД ДК 009:2010.
Про штрафні санкції
Законодавець звільняє платників ЄП на увесь 2012 рік від штрафних санкцій за:
а) порушення порядку обчислення і правильності заповнення податкових декларацій;
б) порушення повноти сплати сум ЄП.
Також з 1 липня по 31 грудня 2012 року до платників ЄП не застосовуватимуться адміністративні стягнення (штрафи), передбачені ст. 164-1 КУпАП за неправильне ведення Книги обліку доходів і Книги обліку доходів та витрат.
Зміни в порядку застосування фіксованого сільгоспподатку
Змінами, внесеними Законом N 4834 до порядку застосування фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), нарешті усунена розбіжність в граничних датах подання декларації з ФСП.
Так, раніше п. 308.1 ст. 308 гл. 2 розд. XIV ПК України було встановлено, що сільськогосподарські товаровиробники для придбання та підтвердження статусу платника податків повинні подати до 1 лютого поточного року:
- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік по усій площі земельних ділянок, з яких справляється ФСП (сільськогосподарських угідь (ріллі, сінокосів, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу ДПС за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо по кожній земельній ділянці - органу ДПС за місцерозташуванням такої земельної ділянки;
- розрахунок долі сільськогосподарського товаровиробництва - органам ДПС за своїм місцезнаходженням та/або за місцерозташуванням земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики, за узгодженням з центральним органом ДПС;
- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам ДПС за своїм місцезнаходженням та/або за місцерозташуванням земельних ділянок.
Проте п. 306.1 ст. 306 гл. 2 розд. XIV ПК України при цьому був встановлений інший граничний термін для подання Податкової декларації з ФСП - не пізніше за 20 лютого поточного року.
Таким чином, на 20 календарних днів скорочувався період, впродовж якого сільгоспвиробники самостійно повинні були обчислити річну суму ФСП за станом на 1 січня і подати відповідному органу ДПС декларацію з ФСП на поточний рік.
Законодавці вирішили цю проблему і внесли зміни до абзацу першого п. 308.1 ст. 308 гл. 2 розд. XIV ПК України, встановивши, що визначені цим пунктом документи, у тому числі і декларація, з ФСП подаються щорічно до 20 лютого, за станом на 1 січня поточного року.
______________________
1. У підготовці статті брали участь Людмила Волинець та Альона Петрищева.
Список використаних документів
КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення
ПК України - Податковий кодекс України
Закон N 4834 - Закон України від 24.05.2012 p. N 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм»
Закон про бухоблік - Закон України від 16.07.1999 p. N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР (втратив чинність частково)
Законопроект N 9661-д - Проект закону України від 17.02.2012 р.N 9661-д «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм»
Методичні рекомендації N 356 - Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну України
“Консультант бухгалтера” N 28-29 (672-673) 9 липня 2012 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)