ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
07 червня 2012 року
м. Київ
Справа N К-18964/10
Про визнання нечинним рішення
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Смоковича М.І.
Мороза В.Ф.
Мироненка О.В.
провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Житомирської митниці про визнання нечинним рішення за касаційною скаргою Житомирської митниці на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2010 року, встановила:
У листопаді 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Житомирської митниці про визнання нечинним рішення у ВІДМОВІ на ввезення на підставі ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" при переселенні на постійне місце проживання транспортного засобу марки Мерседес-Віто 108 D 1998 року випуску інд. НОМЕР_1 та зобов'язання негайного пільгового оформлення зазначеного транспортного засобу.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2010 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити.
Зі справи вбачається, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Смелая Хмільницького району Вінницької області України, тобто за територіальним походженням є українцем; 05.08.2008 року позивач переселившись на постійне місце проживання до України зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 ( прописка на постійне проживання); 08.08.2008 року позивач звернувся до територіального органу з питань громадянства СГІРФО Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області із заявою про набуття громадянства України в зв’язку з переселенням на постійне проживання і отримав довідку N 357 про реєстрацію особи громадянина України; 30.09.08 року позивач подав заяву до того ж підрозділу на оформлення посвідчення, що посвідчує особу та підтверджує її належність до громадянства України; 02.10.2008 року за НОМЕР_2 позивач отримав зазначене посвідчення; з липня 2008 року позивач за заявою про переселення в Україну, втратив право громадянина Росії, оскільки заявив про вихід з нього та отримав право, закріплене документально посвідченням громадянина України про набуття громадянства України; 06 жовтня 2008 року позивачем ввезено до України транспортний засіб марка Мерседес-Віто 108 D 1998 року випуску інд. НОМЕР_1, який на його думку підлягає оформленню у пільговому режимі в зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну; 09 жовтня 2008 року позивач доставив транспортний засіб до місця призначення ВМО N 2 Житомирської митниці та подав пакет документів для проведення митних процедур, в т.ч. тимчасове посвідчення громадянина України, довідку про реєстрацію особи громадянином України від 08.09.08. N 4/357; Житомирською митницею 10 листопада 2008 року прийнято рішення про відмову пільговому режимі на підставі відсутності посвідки про постійне місце проживання в Україні.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
Згідно п. 12 ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13.09.2001 р. N 2681-III, при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування особисті речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, в тому числі і механічні транспортні засоби (крім транспортних засобів за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності), в кількості однієї одиниці таких транспортних засобів по кожній товарній позиції на повнолітнього громадянина.
Ухвалюючи рішення, суд також обґрунтовував своє рішення посиланням на Закон України "Про громадянство". Однак набуття громадянства та наявність довідки про набуття останнього не є підтвердженням факту постійного проживання в Україні, оскільки нормами Закону України "Про громадянство України" визначено, що проживання або тимчасове перебування громадянина України за межами держави не припиняє його громадянства України. Тобто наявність громадянства України не пов'язується з постійним проживанням на території України. Громадянин України може бути як резидентом України, так і будь-якої іншої держави, тобто проживати на її території постійно.
Водночас при переселенні на постійне місце проживання в Україну, громадянин будь-якої держави, а також і особа без громадянства буде мати право на ввезення без оподаткування транспортних засобів, при виконанні умов, передбачених положеннями ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" (перебування авто на обліку та у власності).
Відповідно до чинного на момент спору законодавства - підпункту 4.3. Розділу ІІІ правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України (затв. Наказом Держмитслужби від 17.11.2005 N 1118 зі змінами та доповненнями), підтвердженням права на надання пільг в оподаткуванні, передбачених статтею 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", були такі документи: паспортний документ громадянина іноземної держави на право виїзду за кордон з імміграційною візою на постійне проживання в Україні, виданою компетентним органом України, та/або посвідка на постійне проживання в Україні.
Така посвідка у заявника була відсутня. Не подав він митниці і паспортного документа із проставленою в ньому імміграційною візою та копію рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну, виходячи з того, що в Україну ОСОБА_3 прибув як громадянин Російської Федерації (тобто як іноземець). Дотримання вказаного порядку переселення передбачено також і Законом України "Про імміграцію", вимоги якого ним виконані не були.
Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач, на момент звернення на митницю не підтвердив документально для митних цілей факт свого переселення в Україну на постійне місце проживання. Надані позивачем довідка про реєстрацію його громадянином України за правом територіального походження та тимчасове посвідчення громадянина України на момент здійснення митного оформлення не могли розцінюватися, як такі, що підтверджували його право на переселення на постійне проживання на території України та отримання відповідних пільг при митному оформленні.
Також, задовольняючи позов, суд не звернули увагу на наказ Державної митної служби України від 25.11.2008 р. N 1302 "Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо порядку подання документів, які підтверджують право громадян на звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України", з якого слідує, що предмети, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, в тому числі й механічні транспортні засоби, підлягають пільговому митному оформленню кордон з імміграційною візою на постійне проживання в Україні, виданою компетентним органом України, та/або посвідки на постійне проживання в Україні.
Спрощений порядок набуття громадянства (набуття за територіальним походженням) надає переваги лише в процедурі прийняття рішення згідно з Положенням про провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (затв. Указом Президента України від 07 березня 2001 року N 215), такі як - відсутність квоти, скорочений строк прийняття рішення, відсутність вимог щодо надання документа про володіння українською мовою, документа про наявність законних джерел існування тощо, а не ототожнюється з підтвердженням постійного проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства регулюється Законом України "Про імміграцію" і стосується осіб, що мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Стаття 4 зазначеного вище Закону містить лише виключення для названої категорії осіб - щодо імміграції поза встановленою Україною квотою.
Положеннями ст. 12 цього ж Закону встановлено, що після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. Дана довідка буде підтвердженням того, що позивач в'їхав на постійне місце проживання в Україну, а набуття громадянства перебуває поза спірними правовідносинами, як і правовідносини позивача з іншими органами державної влади і управління щодо видачі такої довідки тощо.
З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права, тому вони підлягають скасуванню. В задоволенні позову слід відмовити.
За правилами частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 222, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів, - постановила:
Касаційну скаргу Житомирської митниці задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2010 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді