ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06 липня 2012 року
м. Київ
Справа N К-31581/09
Про нарахування підвищення до пенсії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Кобилянського М.Г.
суддів: Амєліна С.Є.,
Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про нарахування підвищення до пенсії за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2009 року, -
встановила:
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що як учасник бойових дій має право на підвищення до пенсії у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Посилаючись на те, що розмір виплачуваного підвищення до пенсії за 1999 - 2006 роки не відповідає розміру, встановленому цим Законом, та на відмову відповідачів привести його у відповідність з останнім, просив зобов'язати відповідачів провести відповідні перерахунки з 01 вересня 1999 року.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2008 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Миколаївського обласного військового комісаріату щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у період з 01 січня 2004 року по 01 липня 2006 року. Зобов'язано Миколаївський обласний військовий комісаріат оформити всі необхідні документи і подання про перерахунок передбаченого частиною 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2004 року по 01 липня 2006 року, виходячи з встановленої законом величини мінімальної пенсії та направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії передбачене частиною 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 01 січня 2004 року по 01 липня 2006 року, виходячи з встановленої законом величини мінімальної пенсії та сплатити визначену різницю. У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2009 року скасовано постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2008 року та ухвалено нову постанову - про задоволення позову частково. Визнано неправомірними дії Миколаївського обласного військового комісаріату щодо ненарахування ОСОБА_1 пенсії як учаснику бойових дій з урахуванням підвищення на 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, як учаснику бойових дій, з 01 січня 2004 року по 30 червня 2006 року з урахуванням підвищення на 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". В іншій частині позову відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове - про відмову у позові.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з вересня 1999 року призначено пенсію як військовослужбовцю за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". Як учаснику бойових дій позивачу згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплачувалась доплата до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру 19,91 грн. до липня 2006 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у спірний період позивачу виплачувалось з порушенням норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакціях, на час виникнення спірних правовідносин) пенсії за вислугу років учасникам бойових дій, підвищуються на 150 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою від 03.01.2002 р. N 1 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок підвищення до пенсії за вислугу років, усупереч положенням зазначених статей Законів, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд апеляційнї інстанції дійшов правильного висновку про те, що вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років виступає мінімальна пенсія за віком.
Разом з тим, поняття розміру мінімальної пенсії за віком вперше законодавчо визначено 12 січня 2005 року з набранням чинності Закону України від 23 грудня 2004 року N 2291-IV "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в якому частина перша статті 28 викладена в такій редакції: "Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом".
Положення статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Розрахунок підвищення до пенсії позивачу проведено, виходячи з установленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. N 1 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб" розміру, який складає 19,91 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Редакція частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набрала чинності лише у січні 2005 року, а тому її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до цієї дати.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу як учаснику бойових дій, починаючи з 2005 року застосуванню підлягають положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині перерахунку підвищення до пенсії як учаснику бойових дій за період з 01 січня 2005 року по 30 червня 2006 року включно.
Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2009 року змінити в частині дати, з якої слід провести перерахунок пенсії за вислугу років, та замість "з 01 січня 2004 року " зазначити "з 01 січня 2005 року".
У решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді