ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11 липня 2012 року
м. Київ
Справа N К/9991/16406/11
Про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Ситникова О.Ф.,
Штульмана І.В.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради міста Черкаси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради міста Черкаси на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2011 року,
встановила:
У липні 2009 року ОСОБА_4 пред'явила в суді позов до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради міста Черкаси (далі - УПСЗН) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у зв'язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 року сина ОСОБА_5 та здійсненням догляду за ним, перебуває на обліку у відповідача, а з 19 березня 2007 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до статей 41, 43 Закону України від 18 січня 2001 року N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон N 2240-III), вона має право на одержання допомоги при народженні дитини у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини, а також щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Посилаючись, що відповідач нарахував та виплатив їй в менших, ніж встановлено Законом, розмірах, допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та з урахуванням уточнень до позову, просила суд:
визнати дії УПСЗН щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку протиправною;
стягнути з УПСЗН на її користь недоотриману допомогу при народженні дитини в розмірі 1308,40 гривень;
стягнути з УПСЗН на її користь недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 19 березня 2007 року по 31 травня 2009 року в розмірі 12722,33 гривні;
стягнути з УПСЗН на її користь внаслідок вчасного невиконання вимог законодавства інфляційні виплати та 3% річних за період з 14 червня 2007 року по 19 травня 2009 року в сумі 2844,27 гривень;
зобов'язати УПСЗН з 1 червня 2009 року по 31 січня 2010 року виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до Конституції України та Закону N 2240-III;
зобов'язати УПСЗН відшкодувати заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
Постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано відмову УПСЗН у здійсненні ОСОБА_4 перерахунку та виплати допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку, протиправною. Зобов'язано УПСЗН провести перерахунок та виплатити ОСОБА_4 допомогу на дитину до досягнення нею трирічного віку за період з 2 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано відмову УПСЗН у здійсненні ОСОБА_4 перерахунку та виплати допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку, протиправною. Зобов'язано УПСЗН провести перерахунок та виплатити ОСОБА_4 допомогу на дитину до досягнення нею трирічного віку за період з 2 липня 2008 року по 16 вересня 2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги УПСЗН посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.
У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвалених ними рішень в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення у справі про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Оскільки судові рішення оскаржуються відповідачем в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення сторонами не оскаржуються, то перевіряється їх законність та обґрунтованість лише в цій частині.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині нарахування допомоги за період з 2 липня 2008 року по 16 вересня 2009 року, відповідно до статті 43 Закону N 2240-III.
Проте, аналізуючи обставини справи та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.
За перевіркою матеріалів справи, позивач є матір'ю дитини - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею та за яким вона фактично здійснює догляд; також є застрахованою особою, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, внаслідок чого має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що надається застрахованій особі у розмірі, встановленому статтею 43 Закону N 2240-III.
Однак, підпунктом 12 пункту 25 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", стаття 43, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, та яка встановлювала розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена із Закону N 2240-III.
Підпунктом же 7 пункту 23 Розділу ІІ цього ж Закону було викладено в новій редакції статтю 15 Закону N 2811-ХII (зміни набрали чинності 1 січня 2008 року), згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону N 2240-III були визнані неконституційними. Однак, положення підпункту 7 пункту 23 Розділу ІІ цього Закону, якими внесено зміни до статті 15 Закону України від 26 грудня 2008 року N 2811-ХII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон N 2811-ХII), що також регулює питання розміру допомоги, неконституційними не визнавалися.
Таким чином, в період з 1 січня по 21 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювався статтею 15 Закону N 2811-ХII, а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - також і статтею 43 Закону N 2240-III.
Відтак, для правильного вирішення спору необхідно визначити, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у цих правовідносинах.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні згідно зі статтею 75 Конституції України є Верховна Рада України.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статті 15 Закону N 2811-ХII були внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 1 січня 2008 року, а зміни у статтю 43 Закону N 2240-III, який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились, пріоритетними в даному випадку є положення Закону N 2811-ХII.
Таким чином, починаючи з 1 січня 2008 року, як застрахованим, так і незастрахованим особам в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, допомога по догляду з дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається в розмірі та в порядку, встановленому Законом N 2811-ХII.
Отже, виплата позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як застрахованій особі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у розмірі не менше 130 гривень за 2008 - 2009 роках здійснена Управлінням відповідно до діючого законодавства.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради міста Черкаси задовольнити.
Постанови Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16 вересня 2009 року та Апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2011 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради міста Черкаси про визнання незаконною відмову у здійсненні перерахунку та виплати допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді