ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
9 липня 2012 року
м. Київ
Справа N 21-180а12
Про визнання дій неправомірними та
стягнення витрат на виплату та доставку цільової грошової допомоги
Верховний Суд України у складі:
головуючого Тітова Ю.Г.,
суддів: Балюка М.І., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В.,
Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б.,
Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І.,
Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І.,
Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П.,
Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,
Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І.,
Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б.,
Яреми А.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області (далі - управління ПФУ; ПФУ відповідно) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Костянтинівці Донецької області (далі - відділення Фонду; Фонд відповідно) про визнання дій неправомірними та стягнення витрат на виплату та доставку цільової грошової допомоги, встановив:
У березні 2010 року управління ПФУ звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати неправомірними дії відділення Фонду щодо невключення до щомісячного акта звірки 8402 грн 42 коп. витрат на виплату і доставку цільової грошової допомоги до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період із 1 квітня по 31 грудня 2009 року та стягнути зазначену суму витрат.
На обґрунтування позову зазначило, що відділення Фонду зобов'язано відшкодувати управлінню ПФУ всі виплати, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, у тому числі витрати на виплату та доставку підвищення до пенсій інвалідам, виплату яких управління ПФУ здійснило на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року N 198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова N 198).
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 14 квітня 2010 року у задоволення позову відмовив повністю.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 27 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2010 року, рішення суду першої інстанції змінив: позов задовольнив частково, постановив стягнути з відділення Фонду на користь управління ПФУ відповідно до постанови N 198 витрати з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період із 1 квітня по 31 грудня 2009 року у сумі 8402 грн 42 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2010 року з підстави встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), відділення Фонду, посилаючись на неоднакове застосування статей 21, 28 Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-ХІV) та пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ, правління Фонду від 4 березня 2003 року N 5-4/4, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за N 376/7697; далі - Порядок), просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 квітня 2012 року допустив справу до провадження Верховного Суду України.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Виший адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, обґрунтовано виходив із того, що в доданій до заяви відділення Фонду ухвалі касаційного суду від 18 січня 2011 року (N К-22756/10) по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано зазначені норми матеріального права, а саме: цей суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що оскільки в пункті 4 Порядку не передбачено витрат, пов'язаних з виплатою державної адресної допомоги, то немає підстав для відшкодування Фондом витрат зі сплати такої допомоги.
Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права, вважає неправильним висновок цього суду в оскаржуваній ухвалі.
Відповідно до статті 6 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-ІV) непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року N 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (далі - постанова N 265) установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога в сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Пунктом 1 постанови N 198 Кабінет Міністрів України з 1 квітня 2009 року встановив підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання , державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.
За змістом пункту 4 постанови N 265 та пункту 2 постанови N 198 виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Частиною третьою статті 30 та частиною восьмою статті 36 Закону N 1058-ІV встановлено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено статтею 21 Закону N 1105-ХІV.
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
До страхових виплат, передбачених цим Законом, адресна допомога та підвищення до пенсії не включаються.
Пунктом 4 Порядку передбачено, зокрема, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати ПФУ виплачену останнім суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Аналіз положень постанов N 265 та N 198, якими передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги та виплату підвищення до пенсії, дає підстави вважати, що такі виплати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно врахувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону N 1105-ХІV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога та підвищення до пенсії як окремі види соціальної допомоги не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.
Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії, висловленій у постановах від 6 червня 2011 року (21-57а11), від 20 червня 2011 року (N 21-59а11 і 21-118а11), від 19 грудня 2011 року (N 21-397а11) та від 20 лютого 2012 року (N 21-462а11).
У зв'язку з наведеним та відповідно до частини другої статті 243 КАС ухвала Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2010 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
постановив:
Заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Костянтинівці Донецької області задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді