ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
10 липня 2012 року
м. Київ
Справа N 21-209а12
Про стягнення заборгованості
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А.,
Кривенди О.В., Маринченка В.Л.,
Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,
Тітова Ю.Г. -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську Донецької області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про стягнення заборгованості,
Встановила:
У грудні 2009 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом про стягнення з відділення Фонду на його користь 610 946 грн 56 коп. витрат із виплати та доставки у липні-грудні 2008 року пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та щомісячної державної адресної допомоги, призначеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року N 265 "Про деякі питання пенсійного забезпечення" (далі - постанова N 265).
На обгрунтування вимог позивач послався на статті 2, 21, 24 Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 1105-XIV), статті 1, 10 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", статтю 7 Закону України від 22 лютого 2001 року N 2272-ІІІ "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", пункт 4 постанови N 265 та пункти 2, 5, 6 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ, правління Фонду від 4 березня 2003 року N 5-4/4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 16 травня 2003 року за N 376/7697; далі - Порядок).
Зазначив, що на підставі наведених нормативно-правових актів органи Фонду зобов'язані своєчасно, щомісячно та в повному обсязі відшкодовувати органам ПФУ витрати на виплату й доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та щомісячної державної адресної допомоги.
Оскільки відповідач зазначену суму витрат не прийняв до заліку, а виплата цих витрат має здійснюватися за рахунок коштів відділення Фонду, управління ПФУ просило задовольнити позов.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що зазначені позивачем витрати не підлягають відшкодуванню у зв'язку з тим, що вони не пов'язані з настанням страхового випадку та не передбачені переліком витрат, що підлягають відшкодуванню.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 29 січня 2010 року у задоволенні позову відмовив.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 20 липня 2010 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 2 лютого 2012 року рішення суду апеляційної інстанції змінив та ухвалив нове - про відмову в позові в частині стягнення суми витрат на виплату та доставку щомісячної державної адресної допомоги, в іншій частині - залишив без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 лютого 2011 року (справа N К-4246/10), яка, на думку управління ПФУ, підтверджує неоднакове правозастосування.
Ухвалою від 24 квітня 2012 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування статті 21 Закону N 1105-XIV та пункту 4 Порядку.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, ухвалюючи рішення, керувався тим, що статтею 21 Закону N 1105-XIV, пунктом 4 постанови N 265 та пунктом 4 Порядку не передбачено обов'язку Фонду відшкодовувати органам ПФУ витрати на виплату і доставку щомісячної державної адресної допомоги.
У справі N К-4246/10, ухвалу в якій додано до заяви на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку, зазначивши, що статтею 21 Закону N 1105-XIV та пунктом 4 Порядку на Фонд покладено обов'язок відшкодовувати органам ПФУ витрати на виплату і доставку щомісячної державної адресної допомоги. Зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України скасовано постановою Верховного Суду України від 20 червня 2011 року (справа N 21-118а11).
Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді