ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06 серпня 2012 року
м. Київ
Справа N 5010/1593/2011-15/82
Про розірвання договору позички, зобов'язання повернути
основні елементи комплекту середнього
автодорожнього розбірного мосту САРМ-М
та відшкодування збитків
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я.,
суддів Жаботиної Г.В. (доповідач),
Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
розглянувши касаційну скаргу Військової частини А1519 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. у справі N 5010/1593/2011-15/82 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом Військової частини А1519 до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про розірвання договору позички N 09/09/1 від 09.08.2008 року, зобов'язання повернути основні елементи комплекту середнього автодорожнього розбірного мосту САРМ-М та відшкодування збитків.
встановив:
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області 24.10.2011 р. (суддя Деделюк Б.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. (судді: Процик Т.С., Дубник О.П., Скрипчук О.С.), в позові Військової частини А1519 до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про розірвання договору позички N 09/08/1 від 09.08.2008 року, зобов'язання повернути основні елементи комплекту середнього автодорожнього розбірного мосту САРМ-М та відшкодування збитків відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Військова частина А1519 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено наступне.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008 року N 1086-р "Про передачу військового майна збройних сил" 09.08.2008 року між Військовою частиною А1519 (Позичкодавець) та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Користувач) укладено договір позички N 09/08/1, відповідно до п. 1.1 якого, позичкодавець передає, а користувач приймає в строкове безоплатне користування військове майно (далі - Майно) - основні елементи комплекту середнього автодорожнього мосту САРМ-М, розташованого за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Сурмичі, 58, в/ч А1519, згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору Користувач забезпечується Майном виключно для використання при організації автомобільного руху автотранспорту на 103 км. автомобільної дороги державного значення Н-10 в районі села Старий Лисець, Тисменицького району, Івано-Франківської області на період ліквідації наслідків стихійного лиха. Будь-яке інше використання Майна заборонено.
На виконання умов Договору позивачем передано відповідачу основні елементи комплекту середнього автодорожнього розбірного мосту САРМ-М, що підтверджується Актом приймання-передачі майна від 09.08.2008 р.
Відповідно до п. 9.1. Договору цей договір діє на період ліквідації наслідків стихійного лиха.
В серпні 2011 року Військова частина А1519 звернулася до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про розірвання договору позички N 09/08/1 від 09.08.2008 р., зобов'язання повернути основні елементи комплекту середнього автодорожнього розбірного мосту САРМ-М та відшкодування збитків. В обґрунтування позовних вимог Військова частина А1519 послалася на те, що відповідачем неналежно виконуються умови договору щодо утримання конструкцій мосту, що призвело до аварійного стану мосту.
Як зазначалося вище, рішеннями судів попередніх інстанцій в позові відмовлено з посиланням на норми ст.ст. 11, 509, 525, 526, 827 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, а також на те, що позивачем не подано суду належних доказів, які б підтверджували порушення відповідачем договірних зобов'язань, згідно умов договору позички N 09/08/1 від 09.08.2008 р. Навпаки, відповідачем на протязі трьох років експлуатації виконувались роботи по забезпеченню збереження переданого в користування майна, роботи по запобіганню його пошкодженню і псуванню, постійно здійснювався технічний огляд, а також виконувались роботи по ремонту проїзної частини моста, сполучення моста з насипом, ремонт перильного огородження, колесовідбійних брусів та інших елементів мосту.
Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій як таким, що зроблений всупереч вимогам ст. 43 ГПК України без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору і що виключає правильність застосування норм матеріального права з огляду на наступне.
Відповідно до Указу Президента України N 682/2008 від 01.08.2008 року окремі місцевості Івано-Франківської області оголошені зоною надзвичайної екологічної ситуації на строк дев'яносто днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 року N 710 затверджено пооб'єктовий розподіл бюджетних призначень на ліквідацію наслідків стихійного лиха, що сталося 23 - 27 липня 2008 р., на об'єктах дорожнього господарства, які перебувають у державній власності, у Вінницькій, Івано-Франківській, Закарпатській, Львівській, Тернопільській та Чернівецькій областях.
Підпунктом 1 пункту 4 Указу Президента України від 10.09.2008, N 826/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 серпня 2008 року "Про реалізацію органами виконавчої влади заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації природного характеру в зонах надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях Вінницької, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей" зобов'язано державні обласні адміністрації затвердити план-графік проведення ремонтних та відновлювальних робіт приміщень та споруд бюджетних установ, об'єктів життєзабезпечення населених пунктів, що постраждали внаслідок стихійного лиха, визначивши осіб, відповідальних за проведення робіт, та забезпечити виділення відповідних фінансових ресурсів на проведення таких робіт.
Як зазначалося вище, зміст позову складається з наступних позовних вимог:
- розірвання спірного договору;
- повернення позиченого за договором майна;
- відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням умов договору.
З приписів ст. 651 ЦК України вбачається, що вимоги про розірвання договору в судовому порядку можуть бути заявлені лише в період дії такого договору.
Господарськими судами встановлено, що спірний договір укладений на період ліквідації наслідків стихійного лиха, проте суди попередніх інстанцій не дослідили строку дії цього договору в розрізі плану-графіку проведення ремонтних та відновлювальних робіт та освоєння виділених суб'єктам дорожнього господарства коштів на такі цілі.
Дослідження питання щодо строку дії спірного договору тягне за собою вирішення питання щодо позовних вимог в частині повернення позиченого майна, тобто наявності чи відсутності підстав для повернення конструкцій мосту відповідно до умов спірного договору. В цій частині позовні вимоги судами попередніх інстанцій всупереч вимогам ст. 84 ГПК України взагалі не розглянуті, як і не надано належної оцінки доводам позивача про стягнення збитків.
Порушення судами першої та апеляційної інстанції вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повноти з'ясування обставин справи, неповне дослідження предмету і правової природи спірних правовідносин унеможливило правильне застосування приписів матеріального і процесуального законодавства і є підставою скерування справи для нового розгляду судом першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Військової частини А1519 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. у справі N 5010/1593/2011-15/82 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Судді