ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24 липня 2012 року
м. Київ
Справа N 14/5005/13382/2011
Про внесення змін до договору оренди землі
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Полянського А.Г.
суддів Корсака В.А.,
Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 р. у справі N 14/5005/13382/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика"
третя особа - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
про внесення змін до п.4.1 договору оренди землі від 21.12.2006 р.
в судовому засіданні взяли участь представники :
- позивача - не з'явився
- відповідача - ОСОБА_1
- третьої особи - не з'явився
- прокуратури - Ступак Д.В.
встановив:
В жовтні 2011 року Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в якому просило внести зміни до п. 4.1 договору оренди землі від 21.12.2006 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 року (суддя Панна С.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року (у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.) у справі N 14/5005/13382/2011 позов задоволено повністю. Внесено зміни до п. 4.1 договору оренди землі від 21.12.2006 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ПАТ "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі N 3785 від 21.12.2006 року та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 17.07.2007 року за N 040710400341, та викладено його в наступній редакції: "п. 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року N 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" на користь Державного бюджету України в особі відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 85 (вісімдесят п'ять) грн. - витрат на держмито. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050003 "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах" через відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить їх скасувати з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на приписи ст.ст. 15, 21 ЗУ "Про оренду землі", 628, 638 ЦК України, 180 ГК України.
Позивач та третя особа не скористалися правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 21.12.06 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем; позивачем) та публічним акціонерним товариством "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика"(орендарем; відповідачем) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2633 га (зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:246:0059), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, строком на п'ятнадцять років. Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстрований в реєстрі за N 3785, за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (п. 1.1. договору).
Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 12.10.06 р. за N 158/5 (п. 1.3. договору). Відповідно до п. 4.1. вказаного договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.
Відповідно до п. 4.7. договору встановлено, розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, в інших випадках, передбачених законом.
Предметом даного судового спору є вимога прокурора Жовтневого району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про внесення змін до п.4.1 договору оренди землі від 21.12.2006 р., яка мотивована необхідністю приведення діючого договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства. В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на ст. 144 Конституції України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 632, ст.ст. 651 - 654 Цивільного кодексу України та рішення Дніпропетровської міської ради N 216/8 від 02.02.2011 р.
Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного вказаною нормою зазначеного Кодексу.
У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 06.12.2010 у справі N 2-1/10068-2008.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, з метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення N 216/8 від 02.02.2011 р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства". Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення.
Відповідне повідомлення про встановлення розміру річної орендної плати, відповідно до рішення міської ради N 216/8 від 02.02.2011 р., та приведення укладених договорів до вимог чинного законодавства було опубліковане в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради газеті "Наше місто" від 22.02.2011 р. із зазначенням необхідності звернутися до міської ради для вирішення питання щодо приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства.
Здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність розміру, встановленому законом як на момент виникнення спору між сторонами, так і на момент його вирішення судами, а відтак і наявність у позивача права вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.
Між тим, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є передчасними, оскільки судами при прийнятті рішень не надано правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору.
Так, частиною 3 статті 15 Закону України "Про оренду землі" N 161-XIV від 06.10.1998 р. (із змінами і доповненнями) передбачено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про оренду землі").
Статтею 288 Податкового кодексу України N 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами і доповненнями) визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
5.1. не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;
для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;
288.5.2. не може перевищувати:
а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;
б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;
в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Таким чином Закон України "Про оренду землі" (статті 21 та 22), а також Податковий Кодекс України (стаття 288) чітко визначають, що орендна плата за землю це платіж, розмір якого встановлюється в договорі, в даному випадку в грошовій формі.
Судами попередніх інстанцій не враховано вищенаведених вимог закону та не надано ніякої правової оцінки тій обставині, що запропонована прокурором редакція п. 4.1 договору не визначає конкретного розміру платежу в грошовій формі. Натомість, в запропонованій редакції встановлено лише порядок визначення граничної мінімальної межі орендної плати.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" N 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідають.
Касаційна інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.
Відповідно до п. 3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 р. у справі N 14/5005/13382/2011 скасувати.
Справу N 14/5005/13382/2011 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий
Судді