ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01 серпня 2012 року
м. Київ
Справа N 5020-1702/2011
Про визнання виконавчих написів нотаріуса,
такими, що не підлягають виконанню
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губенко Н.М.,
суддів: Барицької Т.Л.,
Іванової Л.Б.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 та на рішення господарського суду міста Севастополя від 20.12.2011 у справі N 5020-1702/2011 господарського суду міста Севастополя за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
треті особи
1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1;
2. Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України;
про визнання виконавчих написів нотаріуса, такими, що не підлягають виконанню
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача - повідомлений, але не з'явився;
- відповідача - ОСОБА_2,
- третьої особи 1 - повідомлений, але не з'явився;
- третьої особи 2 - повідомлений, але не з'явився;
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 31.07.2012 N 03.07-05/568 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.
встановив:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.12.2011 у справі N 5020-1702/2011 (суддя Харченко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 (судді: Антонова І.В., Котлярова О.Л., Євдокімов І.В.), задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс" (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (надалі відповідач/скаржник); за рішенням визнано виконавчі написи, зареєстровані в реєстрі за NN 2968, 2969, 2970, 2971, 2974, вчинені 12.08.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить позивачу, такими, що не підлягають виконанню.
Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 56.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Предметом даного спору є вимоги позивача визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи, зареєстровані в реєстрі за NN 2968, 2969, 2970, 2971, 2974, вчинені 12.08.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (третя особа 1 у справі) про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить позивачу, передане останнім в іпотеку відповідачу за іпотечними договорами: N 1184 від 02.07.2008, N 1180 від 02.07.2008, N 1181 від 02.07.2008 (з урахуванням змін, внесених договорами про внесення змін до іпотечного договору N 1181), N1178 від 02.07.2008, N 1177 від 02.07.2008 (з урахуванням змін, внесених договорами про внесення змін до іпотечного договору N 1177), в рахунок забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором N 20.07/08-МНЛ від 27.06.2008 (з урахуванням внесених до нього змін).
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що заборгованість позивача перед відповідачем за кредитним договором N 20.07/08-МНЛ від 27.06.2008 не є безспірною, адже надані відповідачем нотаріусу (третій особі 1 у справі) документи не підтверджували безспірність вимог відповідача до позивача; крім того, у кредитному договорі та в іпотечних договорах сума кредиту вказана у доларах США, в той час, як в оспорюваних виконавчих написах заборгованість позивача перед відповідачем вказана у гривнях.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи оспорювані виконавчі написи такими, що не підлягають виконанню, послався на те, що Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено правовий режим регулювання обтяжень майна, встановлений з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна; вказаний Закон є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень майна. Відповідно до ст. 24 вказаного Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких відсутній такий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку за виконавчим написом нотаріуса, а тому, оспорювані виконавчі написи підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню.
Апеляційний господарський суд, залишаючи вказане рішення без змін, не погодився із мотивуванням місцевого господарського суду, з тих підстав, що норми Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" регулюють правовий режим обтяжень рухомого майна, в той час, як предметами іпотеки за іпотечними договорами NN 1184, 1180, 1181, 1178, 1177 від 02.07.2008, щодо яких вчинено оспорювані виконавчі написи, є нерухоме майно, а тому вищевказаний Закон не розповсюджується на дані правовідносини.
В той же час, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про визнання такими, що не підлягають виконанню оспорювані виконавчі написи, апеляційний господарський суд виходив з того, що: звертаючись до нотаріуса (третьої особи 1 у справі) із заявою про вчинення оспорюваних виконавчих написів, відповідач, на підтвердження безспірності заборгованості позивача за кредитним договором N 20.07/08-МНЛ від 27.06.2008, подав наступні документи: копію кредитного договору та додаткові угоди до нього, оригінали іпотечних договорів NN 1184, 1180, 1181, 1178, 1177 від 02.07.2008 з додатковими угодами до них, розрахунок заборгованості позивача станом на 17.06.2011, копію листа-вимоги та докази його отримання позивачем, а також виписки з особового рахунку боржника. Водночас, як зазначив апеляційний господарський суд, належними доказами, що підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо, які нотаріусу відповідачем не надавалися, а тому, не можна вважати, що оспорювані виконавчі написи вчинялися на підставі документів, що підтверджували безспірність вимог відповідача до позивача, наслідком чого є, визнання таких виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню. При цьому, апеляційний господарський суд керувався ст.ст. 546, 572 ЦК України, ст.ст. 33 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", Інструкцією про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 N 1172.
Вищий господарський суд України погоджується із доводами суду апеляційної інстанції щодо неправомірності застосування місцевим господарським судом до даних правовідносин приписів Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" з підстав, наведених у постанові, однак, вважає за необхідне скасувати прийняту у даній справі постанову, адже вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції, які покладені в основу прийнятого ним судового рішення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами статті 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з пунктом 283 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 03.03.2004 за N 283/8882 (чинної на момент вчинення оспорюваних виконавчих написів), зокрема, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 п. 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що вчинення виконавчого напису є можливим лише при наявності документів, що підтверджують безспірність вимог.
Більш того, колегія суддів погоджується й з висновком судів, що безспірність вимог може бути підтверджена первинними документами, які свідчать про наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно з п. 315 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 N 41 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 17.09.1998 N 576/3016, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах є касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначаючи про те, що відповідачем (банком) не було надано первинних документів на підтвердження безспірності вимог, як то: меморіальних ордерів, платіжних доручень, розписок, чеків, тощо, не звернули уваги на надані відповідачем нотаріусу для вчинення оспорюваних виконавчих написів виписки банку з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс" (факт подання яких нотаріусу встановлений судом апеляційної інстанції), і якими, в тому числі, керувався нотаріус, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис і які, в силу наведених норм є первинними документами.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи (ч. 1 ст. 4-7 ГПК України).
Виходячи із наведеного (недослідження судами попередніх інстанцій наявних в матеріалах справи банківських виписок), не можна вважати, що судові рішення, прийняті у даній справі з дотриманням ст.ст. 4-7, 43 ГПК України, дослідження та оцінка банківських виписок виходить за межі прав суду касаційної інстанції, а тому, слід скасувати прийняті у даній справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 та рішення господарського суду міста Севастополя від 20.12.2011 у справі N 5020-1702/2011 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Головуючий
Судді