ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17 травня 2012 року
м. Київ
Справа N К/9991/14762/11
Про визнання протиправними
та скасування наказів
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.
суддів: Харченка В.В.,
Чалого С.Я.
при секретарі: Ніколенко Г.О.
за участю представників:
Міненергетики та вугільної промисловості України - Самборської Ю.Л.
ДВАТ "Шахта Білоріченська" - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Міністерства вугільної промисловості України (правонаступником якого є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі N 2а-9188/10/1270 за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта Білоріченська" Державного підприємства Державної холдингової компанії "Луганськвугілля" до Міністерства вугільної промисловості України, треті особи - Державна холдингова компанія "Луганськвугілля", голова ліквідаційної комісії Державної холдингової компанії "Луганськвугілля" Мучинський Ігор Дмитрович, про визнання протиправними та скасування наказів, -
встановила:
Державне відкрите акціонерне товариство Шахта "Білоречінська" ДП ДХК "Луганськвугілля" звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства вугільної промисловості України про скасування підпунктів 1.1 та 1.2 пункту 1 наказу Міністерства вугільної промисловості України від 5 серпня 2010 року N 293 "Про внесення змін до наказу Мінвуглепрому від 8 липня 2008 року N 326 "Про ліквідацію ДХК "Луганськвугілля" та скасування наказу від 8 вересня 2010 року N 374 "Про внесення змін в наказ Мінвуглепрому від 8 липня 2008 року N 326 "Про ліквідацію ДХК "Луганськвугілля".
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що оспорювані накази Мінвуглепрому є неправомірними та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки відповідачем при визначенні голови та членів ліквідаційної комісії не були дотримані вимоги статей 1, 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статті 60 Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 року N 777, Регламенту Міністерства вугільної промисловості України від 15 жовтня 2007 року N 447.
Судом до участі в справі в якості третіх осіб залучено ДХК "Луганськвугілля" та голову ліквідаційної комісії Мучинського І.Д.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року, позов задоволено в повному обсязі.
В касаційній скарзі Міністерства вугільної промисловості України (правонаступником якого є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що Мінвуглепром, як засновник товариств, повинно було приймати спірні накази з дотриманням порядку та із забезпеченням дотримання інтересів дочірніх підприємств, тобто за рішенням загальних зборів.
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на нижченаведене.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ДВАТ Шахта "Білоріченська" створено наказом Міністерства вугільної промисловості України від 18 вересня 1996 року N 471 та на підставі Указу Президента України від 7 лютого 1996 року N 116 "Про структурну перебудову вугільної промисловості" на базі державного підприємства шахта "Білоріченська" виробничого об'єднання "Луганськвугілля" з наступним перетворенням його у Державне відкрите акціонерне товариство Шахта "Білоріченська" - дочірнє підприємство державної холдингової компанії "Луганськвугілля" шляхом передачі контрольного пакету акцій компанії на підставі наказу Мінвуглепрому від 26 листопада 1996 року N 602, виданого на підставі Указу Президента України від 11 травня 1994 року N 224 "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації".
В пункті 4.1 розділу 4 Статуту зазначено, що засновником ДВАТ Шахта "Білоріченська" є Міністерство вугільної промисловості України.
Зі Статуту ДХК "Луганськвугілля" вбачається, що Компанія створена шляхом об'єднання у статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів. Компанія є юридичною особою, функціонує як господарюючий суб'єкт, володіє контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств, в тому числі ДВАТ Шахта "Білоріченська".
Наказом Мінвуглепрому N 326 від 8 липня 2008 року припинено діяльність Державної холдингової компанії "Луганськвугілля" шляхом ліквідації та призначено голову ліквідаційної комісії ДХК "Луганськвугілля" - арбітражного керуючого Дейнегіну В.М.
Наказом Мінвуглепрому від 12 серпня 2008 року N 411 головою ліквідаційної комісії ДХК "Луганськвугілля" було призначено генерального директора Радченко М.І. та внесені відповідні зміни в пункт 2 вказаного наказу.
Наказом Мінвуглепрому від 26 вересня 2008 року N 497 головою ліквідаційної комісії ДХК "Луганськвугілля" було призначено арбітражного керуючого Просолупова О.Л.
Підпунктом 1.1 наказу Мінвуглепрому N 293 від 5 серпня 2010 року пункт 2 наказу Мінвуглепрому N 326 від 8 липня 2008 року був викладений в такій редакції: "Призначити головою ліквідаційної комісії ДХК "Луганськвугілля" арбітражного керуючого Мучинського І.Д., звільнивши від виконання обов'язків голови ліквідаційної комісії цього підприємства Просолупова О.Л. Просолупову О.Л. у триденний термін передати, а голові ліквідаційної комісії ДХК "Луганськвугілля" Мучинському І.Д. прийняти за актами приймання-передачі печатку, штамп та відповідну документацію ДХК "Луганськвугілля".". В підпункті 1.2 вказаного наказу визначено: "У пункті 3 наказу слова "Просолупову О.Л." замінити словами "Мучинському І.Д."
Наказом Мінвуглепрому від 28 вересня 2010 року N 374 внесені зміни до наказу Мінвуглепрому N 326 від 8 липня 2008 року шляхом викладення пункту 2 вказаного наказу у новій редакції, а саме: "Утворити ліквідаційну комісію ДХК "Луганськвугілля" у складі: - Мучинського І.Д. - голова комісії; Кузьміна А.О. - член комісії; Калінін В.В. - член комісії".
Тобто, спірними наказами Мінвуглепрому були внесено зміни лише до персонального складу ліквідаційної комісії.
Згідно ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Частиною 1 статті 3 цього Закону встановлено, що об'єктами управління державної власності є:
майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління;
майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям;
майно, яке передане державним господарським об'єднанням;
корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави);
державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, управління яким здійснюється в порядку, визначеному окремими законами;
державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію;
державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій;
державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук;
безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.
За приписами ст. 4 Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності, зокрема, є Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади.
За приписами ст. 6 вказаного Закону уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності.
Таким чином, на Мінвуглепром, як на орган управління, покладено повноваження щодо припинення створеного ним підприємства.
Окрім того, судами не взято до уваги приписи ч. 1 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Спірні накази щодо внесення змін до персонального складу ліквідаційної комісії жодним чином не можуть порушувати права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки такі зміни не стосуються самої процедури ліквідації.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про неправомірність підпунктів 1.1 та 1.2 пункту 1 наказу від 5 серпня 2010 року N 293 та наказу від 8 вересня 2010 року N 374.
Оскільки судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
постановила:
Касаційну скаргу Міністерства вугільної промисловості України (правонаступником якого є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) - задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року - скасувати, та ухвалити у справі N 2а-9188/10/1270 нове рішення, яким відмовити Державному відкритому акціонерному товариству "Шахта Білоріченська" Державного підприємства Державної холдингової компанії "Луганськвугілля" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді