ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17 травня 2012 року
м. Київ
Справа N К-22961/10
Про стягнення податкового боргу
Вищий адміністративний суд України у складі:
суддя Костенко М.І. - головуючий,
судді Маринчак Н.Є.,
Усенко Є.А.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ) на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі N 2а-309/09 за позовом ДПІ до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
встановив:
Позов подано про стягнення з ОСОБА_1 4572,30 грн. заборгованості з податку з доходів фізичних осіб.
Постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010, позов задоволено частково; з відповідача стягнуто 1541,09 грн. заборгованості; в решті позову відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що оподаткування спірних об'єктів спадщини має здійснюватися за ставкою 5%, яка діяла на момент виникнення у відповідача обов'язку зі сплати названого податку.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та повністю задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неправильне застосування судами 5%-вої ставки податку до спірних об'єктів спадщини внаслідок безпідставного надання зворотної сили Закону України від 19.01.2006 N 3378-IV "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо оподаткування спадщини".
Справу розглянуто у письмовому провадженні в порядку статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що після смерті бабусі відповідачем було успадковано: Ѕ частину права на земельну частку (пай) у колективному сільськогосподарському підприємстві "Колгосп "Більшовик", вартістю 17585,79 грн. (за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28.08.2006 N 1-1559) та житловий будинок зі спорудами вартістю 13236 грн. (за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27.11.2006 N 1-2264). На підставі висновку про необхідність включення цього спадкового майна до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб за ставкою 13% контролюючим органом було донараховано ОСОБА_1 податкове зобов'язання з названого податку в сумі 4572,30 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2007 N 0000081700/0.
У розгляді цієї справи попередні судові інстанції дійшли помилкового висновку про необхідність включення до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб вартості успадкованого відповідачем земельного паю.
Адже згідно з підпунктом 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткуванню за ставкою, визначеною пункті 7.1 цього Закону (13 % на період 2004 - 2006 року), підлягає вартість об'єктів комерційної власності, у тому числі корпоративних прав, успадкованих будь-якими особами незалежно від ступеня їх споріднення з спадкодавцем.
За змістом статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Таким чином, корпоративне право включає в себе відносини, які виникають між акціонером, учасником господарської організації і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх прав власності на акції чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.
Оскільки право власності на земельну частку (пай) не визначає прав власника цих паїв у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку, то таке право не може бути віднесено до корпоративних прав.
Наведене виключає можливість оподаткування успадкованого ОСОБА_1 земельного паю за правилами підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Висновки судів щодо необхідності оподаткування об'єкта спадщини (житлового будинку) за ставкою податку, яка діяла з 01.01.2007, також не можна визнати обґрунтованими.
Так, зі змісту підпункту 13.2.2 пункту 13.2 статті 13 та пункту 22.3 статті 22 названого Закону випливає, що об'єкт спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, підлягає оподаткуванню за ставкою податку, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону (яка у період з 01.01.2004 по 31.12.2006 становила 13 %).
Незважаючи на те, що оподаткування вартості об'єктів спадщини провадиться на підставі річної податкової декларації, поданої спадкоємцем до податкового органу до 01 квітня року, наступного за тим, в якому було отримано спадщину (тобто в даному разі - до 01.04.2007), втім застосуванню підлягає саме ставка податку, яка діяла на момент здійснення оподатковуваної операції, а саме - на момент прийняття спадщини.
Підстави для надання зворотної дії Закону України від 19.01.2006 N 3378-IV "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо оподаткування спадщини", згідно з яким було встановлено ставку податку 5 відсотків при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, до будь-якого об'єкта спадщини, відсутні.
Зміна ставки податку є, по суті, зміною правил оподаткування, а не пом'якшенням відповідальності, як помилково зазначили попередні інстанції.
А відтак з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 N 1/99-рп, за змістом якого частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, та з огляду на те, що факт, який породжує обов'язок відповідача сплатити відповідну суму податку, стався у листопаді 2006 року, то ДПІ було правомірно оподатковано вартість одержаного ОСОБА_1 у спадщину житлового будинку за ставкою 13%.
За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача 1720,68 грн. податкового боргу (13236 грн. * 13%).
Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
постановив:
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
2. Постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі N 2а-309/09 скасувати.
3. Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Митрофанівської сільської ради Нижньогірського району Автономної Республіки Крим заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1720,68 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді