ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24 травня 2012 року
м. Київ
Справа N 5013/1744/11
Про зобов’язання повернути майно та заборону вчиняти дії
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Ходаківської І.П.(доповідач),
суддів Данилової Т.Б.,
Костенко Т.Ф.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" на постанову від 21.02.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 5013/1744/11 господарського суду Кіровоградської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Кіровоградській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Укрриба"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Онуфріївська районна державна адміністрація
про зобов’язання повернути майно та заборону вчиняти дії
За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_1 (дов. від 22.06.11)
Від відповідача - ОСОБА_2 (дов. від 03.01.2012)
Від ДП "Укрриба" - ОСОБА_4 (дов. від 13.01.12)
Відповідно до розпорядження Секретаря Другої судової палати від 23.05.2012 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий Ходаківська І.П., судді: Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.
встановила:
Позивач, ТОВ "Станція Придніпровська" звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив суд з урахуванням уточнень до позовних вимог:
зобов'язати відповідача, Головного державного управлянні охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Кіровоградській області, повернути позивачу кількість риби, яка була незаконно вилучена відповідачем 2 вересня 2011 року згідно акту від 2 вересня 2011 року, загальною вагою 869 кілограм;
зобов'язати відповідача повернути незаконно вилучені риболовні снасті на загальну суму 94800 гривень;
заборонити відповідачу чинити позивачу перешкоди у здійсненні господарської діяльності на території н/б лиманного ТРГ в селі Успенка, Онуфріївського району, Кіровоградської області, що розташоване на земельній ділянці площею 903,4 га, в тому числі водне дзеркало 812,2 га, під дамбами та дерево-чагарниковими насадженнями - 91,2 га.
Рішенням господарського суду від 28 листопада 2011 року (суддя Колодій С.Б.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Приймаючи спірне рішення, господарський суд виходив з того, що право користування земельною ділянкою загальною площею 903,4 га, в тому числі водним дзеркалом 812,2 га у позивача, ТОВ "Станція Придніпровська" припинилося 20 травня 2008 року в зв'язку з закінченням строку дії договору оренди. На час здійснення відповідачем перевірки, вилучення риби та засобів її лову позивач не був наймачем земельної ділянки водного фонду, а саме Успенського лиману, тому ведення рибного господарства на зазначеної земельної ділянки позивач здійснював без належних правових підстав.
Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 у складі: Швець В.В., Павловського П.П., Чус О.В. рішення господарського суду Кіровоградської області від 28 листопада 2011 року скасовано частково, позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано відповідача повернути незаконно вилучені риболовні снасті один невід вартістю 26000 гривень, один ятір вартістю 8000 гривень, сітки тканеві 2100 погонних метри вартістю 23100 гривень, сітки мисини 5800 погоних метри вартістю 37700 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ТОВ "Станція Придніпровська" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та направити її на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що 16 травня 2003 року між Онуфріївською райдержадміністрацією та ВАТ "Станція Придніпровська" укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться на території Успенської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та виділена в натурі, на місцевості у встановленому законом порядку, план якої додається до договору та є його невід'ємною частиною, загальною площею 903,4 га, в тому числі водне дзеркало 812,2 га, під дамбами та дерево-чагарниковими насадженнями - 91,2 га.
Метою оренди земельної ділянки є сільськогосподарське використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: промислове вирощування риби.
Договір зареєстровано в державному реєстрі за N 11, 20 травня 2003 року.
Згідно з пунктом 3.1 цього договору термін його дії, п'ять років з моменту його реєстрації.
Таким чином, сторонами погоджено строк дії договору оренди земельної ділянки водного фонду від 20 травня 2003 року - до 20 травня 2008 року.
11 лютого 2005 року сторонами укладено додаток до вищевказаного договору оренди земельної ділянки водного фонду, згідно з пункту 1 якого сторони погодились внести зміни до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки водного фонду і виклали його в такій редакції: "Цей договір сторони уклали на 49 (сорок дев'ять) років з 11 лютого 2005 року".
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10 лютого 2011 року у справі N 18/136(9/2), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року, задоволено позов заступника прокурора Кіровоградської області та визнано недійсним додаток від 11 лютого 2005 року до договору оренди земельної ділянки водного фонду. Постановою Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишено без змін.
Таким чином, строк дії договору оренди закінчився 20 травня 2008 року, але відповідач продовжував використовувати земельну ділянку водного фонду з метою здійснення господарської діяльності по вилову і подальшому продажу в торгівельну мережу товарної риби.
Судами також встановлено, що 2 вересня 2011 року в ході проведення позапланової перевірки, на виконання доручення першого заступника голови Державного агентства рибного господарства України N 35, від 10 серпня 2011 року, щодо проведення паспортизації внутрішніх водних об'єктів в межах адміністративних територій які використовуються або можуть використовуватись у рибогосподарських цілях, знаходяться в оренді або приватній, комунальній чи державній власності, співробітниками Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Кіровоградській області та співробітниками Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області було встановлено, що працівниками ТОВ "Станція Придніпровська" здійснювався вилов риби на території водного дзеркала "Успенський лиман" відмежованого від Дніпродзержинського водосховища гідротехнічною спорудою - дамбою.
Державними інспекторами Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Кіровоградській області складено протоколи про адміністративне правопорушення N 001198, N 001199, N 001132, N 001133, N 001039, N 001040 від 2 вересня 2011 року, якими зафіксовано вилов риби працівниками позивача, ТОВ "Станція Придніпровська" з використанням сіток мисинових та капронових.
Позивач, посилаючись на акти зариблення Успенського лиману від 22 жовтня 2010 року, 3 грудня 2009 року, 20 грудня 2008 року, 20 жовтня 2007 року, стверджував про належність йому права власності на рибні біоресурси, які знаходяться в Успенському лимані, відповідно до статті 775 ЦК України. А також про належність йому права власності на сітковий матеріал. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив повернути йому вилучену рибу та сітки.
Оскільки відповідно до частини 1 статті 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку.
Частиною 1 статті 34 цього Закону передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Господарськими судами встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки водного фонду N 11, від 20 травня 2003 року закінчився 20 травня 2008 року. Додаток до договору оренди земельної ділянки водного фонду N 11 від 20 травня 2003 року, укладений сторонами 11 лютого 2005 року, про продовження строку дії оренди, визнано недійсним.
Господарські суди правомірно зазначили, що в зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, право користування земельною ділянкою загальною площею 903,4 га, в тому числі водним дзеркалом 812,2 га у позивача, ТОВ "Станція Придніпровська" припинилося 20 травня 2008 року, тому ведення рибного господарства на зазначеної земельної ділянки позивач здійснював без належних правових підстав.
Посилаючись на ст. 775 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм, акти зариблення від 22 жовтня 2010 року, 3 грудня 2009 року, 20 грудня 2008 року, 20 жовтня 2007 року позивач зазначав про належність йому права власності на рибні біоресурси.
Разом з тим, господарськими судами було встановлено, що з представлених позивачем документів вбачається, що зариблення Успенського лиману позивачем, ТОВ "Станція Придніпровська", здійснювалось після закінчення строку користування водним об'єктом та в порушення порядку проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах, передбаченого Інструкцією про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, затв. Наказом Міністерства Аграрної політики України 08.06.2004 N 215, тому судами зроблено обгрунтований висновок, що акти зариблення Успенського лиману від 22 жовтня 2010 року, 3 грудня 2009 року, 20 грудня 2008 року, 20 жовтня 2007 року не є належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують здійснення позивачем, як користувачем водного об'єкту, заходів із зариблення Успенського лиману, а відтак і належності йому права власності на спірні рибні біоресурси , які знаходяться в Успенському лимані.
З урахуванням наведеного, суди правомірно дійшли висновку про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача, Головного державного управлянні охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Кіровоградській області, повернути позивачу кількість риби, яка була вилучена відповідачем 2 вересня 2011 року.
Що стосується твердження касатора, що апеляційна інстанція не дала оцінки позову в частині заборони відповідачу чинити позивачу перешкоди у здійсненні господарської діяльності на території н/б лиманного ТРГ в селі Успенка, Онуфріївського району, Кіровоградської області, що розташоване на земельній ділянці площею 903,4 га, в тому числі водне дзеркало 812,2 га, під дамбами та дерево-чагарниковими насадженнями - 91,2 га, колегія суддів зазначає наступне. Апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу, частково скасував рішення господарського суду першої інстанції та в резолютивній частині зазначив про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача повернути незаконно вилучені риболовні снасті один невід вартістю 26000 гривень, один в ятір вартістю 8000 гривень, сітки тканеві 2100 погонних метри вартістю 23100 гривень, сітки мисини 5800 погонних метри вартістю 37700 гривень, в іншій частині позову відмовив, але в мотивувальній частині постанови про позов щодо заборони відповідачу чинити позивачу перешкоди у здійсненні господарської діяльності на зазначив, що є підставою для звернення зацікавленої особи до суду апеляційної інстанції на підставі ст. 88 ГПК України.
Що стосується посилання касатора на те, що положення Інструкції про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів не поширюються на його діяльність при вирощуванні риби у штучній водоймі, колегія суддів зазначає, що п. 1.1 встановлено, що Інструкція визначає порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (крім водних об'єктів, розташованих у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду) суб'єктами усіх форм власності, що здійснюють рибогосподарську діяльність (у тому числі територіальними органами рибоохорони).
Постанова апеляційної інстанції в частині задоволення позову ТОВ "Станція Придніпровська" в касаційному порядку не оскаржувалась.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
постановила:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" залишити без задоволення.
Постанову від 21.02.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 5013/1744/11 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.
Головуючий
Судді