КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умов праці
Щодо умов праці та гарантій
ПИТАННЯ: Чи мають право працівники-інваліди І та II групи на скорочений робочий час (6 год), скорочений робочий тиждень (36 год) згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 14.09.73 р. N 674? Чи зберігаються за такими працівниками гарантії в оплаті праці як для працівників з повним робочим часом?
ВІДПОВІДЬ: За статтею 172 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний установити на прохання інвалідів неповний робочий тиждень або неповний робочий день у випадках, передбачених законодавством.
Безумовний обов'язок власника встановити на прохання працівника-інваліда неповний робочий день або неповний робочий тиждень випливає з ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якщо індивідуальною програмою реабілітації інвалідів передбачено надання йому відповідних пільгових умов.
Висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов'язковими для власників та адміністрації підприємств, установ й організацій (ч.3 ст.69 Основ законодавства України про охорону здоров'я).
Ураховуючи викладене, в разі застосування праці інвалідів роботодавець зобов'язаний ураховувати рекомендації МСЕК, оскільки невиконання цих рекомендацій може призвести до погіршення стану здоров'я працівника-інваліда, за що роботодавець нестиме відповідальність.
Згідно зі ст.56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Оплата праці в такому разі провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Водночас за ч.5 ст.6 і ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний у разі потреби встановити скорочений робочий день і створити для інвалідів умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації.
Безумовне встановлення 6-годинного робочого дня (36 год на тиждень) передбачене також п.6 постанови Ради Міністрів СРСР від 14.09.73 р. N 674 «Про заходи щодо подальшого поліпшення використання праці пенсіонерів за віком та інвалідів у народному господарстві і пов'язані з цим додаткові пільги», яка в порядку, встановленому постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», є чинною на території України в частині, шо не суперечить Конституції і законам України.
Оскільки відповідно до законодавства України обов'язковість установлення для працівників-інвалідів як неповного робочого часу, так і скороченої тривалості робочого часу обумовлюється наявністю відповідної вимоги в індивідуальній програмі реабілітації інвалідів або в медичному висновку, це означає, що в цьому питанні постанова Ради Міністрів СРСР від 14.09.73 р. N 674 є чинною на території України лише в частині визначення тривалості робочого часу. Обов'язковість її виконання для роботодавця настає лише за умов, визначених законодавством України. В іншому разі працівнику-інваліду може встановлюватися неповний робочий час за угодою між працівником і роботодавцем.
Відповідно до пп.8 п.11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. N 1317, міські, міжрайонні, районні комісії аналізують разом з лікувально-профілактичними закладами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, профспілковими органами умови праці з метою виявлення факторів, що мають негативний вплив на здоров'я і працездатність працівників, а також визначають умови та види діяльності, робіт і професій для хворих та інвалідів. Тому з питання щодо можливості роботи впродовж повного робочого дня (в разі незгоди працівника на переведення на неповний робочий день) слід звернутися до МСЕК, яка встановила інвалідність та винесла трудові рекомендації.
Тетяна СТАШКІВ,
начальник відділу
Віталіна КОРКУШКО,
головний спеціаліст
«Праця i зарплата» N 45 (817), 5 грудня 2012 р.
Передплатний iндекс: 30214