Головні зміни в законодавстві, про які необхідно
пам'ятати обліковим працівникам у 2013 році

Законодавство в Україні постійно змінюється, тому обліковим працівникам важливо пам'ятати про ті зміни, які відбуваються в обліку або оподаткуванні в новому звітному році.

Зміни, що набувають чинності у 2013 році, не значні і не носять глобального характеру, але пам'ятати про них важливо, оскільки деякі з них необхідно застосовувати вже безпосередньо з 1 січня 2013 року.

Природно, що найзначнішими і найважливішими є зміни, що стосуються порядку обчислення і сплати податків, зборів, внесків.

Про нові розміри мінімальної заробітної плати

Мінімальна зарплата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може робитися оплата за виконану працівником місячну, а також почасову норму труда (об'єм робіт) (ст. 95 КЗпП України, ст. 3 Закону про оплату праці).

Мінімальна заробітна плата в почасовому розмірі застосовується на підприємствах усіх форм власності, а також фізичними особами-підприємцями, що використовують найману працю, у випадках якщо ними встановлена почасова оплата праці із застосуванням нормованих завдань і обліком фактичного робочого часу.

Конкретний розмір почасової ставки не є постійною величиною і повинен щорічно визначатися парламентом при ухваленні Закону про Держбюджет на майбутній рік.

Мінімальна заробітна плата змінюватиметься у 2013 році двічі (табл. 1).

Таблиця 1

Таким чином, мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на усій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Працедавець не має права встановлювати працівнику заробітну плату у розмірі нижче мінімального.

Зі встановленим розміром мінімальної заробітної плати слід порівнювати нараховану заробітну плату, без урахування доплат, надбавок, заохочувальних та компенсаційних виплат.

Від розміру мінімальної заробітної плати залежить мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), який визначається як добуток ставки ЄСВ і мінімальної заробітної плати, встановленої Законом про Держбюджет-2013 на відповідний місяць.

Мінімальний страховий внесок - сума ЄСВ, яка визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановленого законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), і підлягає сплаті щомісячно (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про єдиний внесок).

При цьому сума ЄСВ у приватних підприємців на загальній системі оподаткування, самозайнятих осіб і приватних підприємців на спрощеній системі оподаткування не може бути менше розміру мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, в якому отриманий дохід (прибуток) (п. 2 і п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону про єдиний внесок).

Таким чином, у 2013 році фізичні особи-підприємці, що працюють на спрощеній системі і сплачують ЄСВ "за себе" за ставкою 34,7 %, зобов'язані будуть сплачувати ЄСВ в розмірі не нижче:

- у січні - листопаді - 398,01 грн;

- у грудні - 422,65 грн.

У такому ж розмірі необхідно сплачувати ЄСВ "за себе" фізичним особам-підприємцям, працюючим на загальній системі оподаткування і сплачуючим внески за ставкою 34,7 %, якщо впродовж місяця отриманий ними чистий дохід був більше нуля, але менше мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний місяць.

Такий висновок виходить з пп. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про єдиний внесок, яким передбачено, що сума ЄСВ у підприємців на загальній системі оподаткування не може бути менше розміру мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, в якому отриманий дохід (прибуток).

Згідно з пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 розд. III ПК України до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування і фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати, понесені у зв'язку з такими відрядженнями в межах території України, але не більше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати,встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження).

У 2013 році максимальний розмір добових витрат, понесених у зв'язку з відрядженнями в межах території України, складе 229,40 грн, а для відряджень за кордон - 422,65 грн.

Також не слід забувати про те, що, згідно з п. 154.6 ст. 154 розд. III ПК України, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується нульова ставка для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень і нарахованої за кожен місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, що перебувають з платником податку у трудових відносинах, не менше двох мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлений законом і які відповідають одному з наступних критеріїв:

а) створені у встановленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких впродовж трьох послідовних попередніх років (або впродовж усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх створення минуло менше трьох років) щорічний об'єм доходів задекларований в сумі, що не перевищує три мільйони гривень, і у яких середньооблікова кількість працівників впродовж цього періоду не перевищувала 20 чоловік;

в) зареєстровані як платники єдиного податку у встановленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПК України і у яких за останній календарний рік об'єм виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складав до одного мільйона гривень і середньооблікова кількість працівників складала до 50 чоловік.

Отже, якщо платник податків нараховуватиме заробітну плату працівникам, що знаходяться з ним у трудових відносинах, у розмірі менше двох мінімальних заробітних плат, то такий платник не має права застосовувати нульову ставку податку на прибуток незалежно від тривалості робочого дня (робочого тижня) таких працівників.

Небанківським фінансовим установам необхідно пам'ятати про те, що, згідно з пп. 159.3.3 п. 159.3 ст. 159 розд. III ПК України, безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законом порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані кредитором в результаті завершення ліквідаційної процедури і продажу майна позичальника, включаються до складу доходів кредитора в податковий період їх надходження.

У випадку якщо кредитор надає кредит дебітору, проти якого порушена справа про банкрутство, до моменту укладення кредитного договору, інформація про порушення такої справи була обнародувана (за винятком випадків надання фінансових кредитів у рамках процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав), безнадійна заборгованісті по кредиту погашається за рахунок власних коштів кредитора.

При цьому дохід дебітора, оголошеного банкрутом у встановленому законом порядку, не збільшується на суму вказаної безнадійної заборгованості.

У випадку якщо кредитор не може звернутися до суд) із заявою про порушення справи про банкрутство зв'язку з тим, що беззастережні вимоги такого кредитора до боржника сукупне складають суму менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, така сума вимог включається до складу витрат кредитора.

При продажу власної продукції тваринництва груп 1-5, 15, 16 і 41 УКТ ЗЕД, отриманих від такого продажу, доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 розд. IV ПК України). Такі фізичні особи здійснюють продаж вказаної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.

У загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід платника податків не включається:

- вартість подарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 % однієї мінімальної заробітної плати (з розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року (573,50 грн), за винятком грошових виплат в будь-якій сумі (пп. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 розд. IV ПК України);

- сума коштів, отриманих як виграш, приз в державну грошову лотерею в розмірі, що не перевищує 50 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється законом (пп. 165.1.46 п. 165.1 ст. 165 розд. IV ПК України).

Від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом про Держбюджет-2013, залежить граничний розмір доходу, отриманий у тому числі, але не виключно, у вигляді заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, що виплачуються (що надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами і за цивільно-правовими договорами, з якого утримується податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 %.

Так, у 2013 році ставка у розмірі 15 % застосовуватиметься до доходів, розмір яких менше або дорівнює 11 470 грн (1147 грн - 10).

Доходи, що перевищують вказану суму, обкладатимуться за двома ставками: за ставкою 15 % - для частини доходу, що дорівнює 11 470 грн і за ставкою 17 % - для частини доходу, що перевищує 11 470 грн.

Згідно з підпунктом "є" п. 176.1 ст. 176 розд. IV ПК України платники податків зобов'язані подавати податкову декларацію за підсумками податкового (звітного) року в терміни, передбачені ПК України для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо впродовж такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат та винагород, платнику податків у зв'язку з трудовими відносинами і за цивільно-правовими договорами двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума такого оподатковуваного доходу перевищує 120 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2013 році - 137 640 грн).

Підпунктом 265.5.1 п. 265.5 ст. 265 розд. XII ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються сільською, селищною або міською радою в наступних розмірах за 1 м² житлової площі об'єкту житлової нерухомості:

- для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м², і житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м², ставки податку не можуть перевищувати 1 % розміру мінімальної заробітної плати,встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (у 2013 році -11,47 грн);

- для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м², і житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м², ставка податку складає 2,7 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (у 2013 році - 30,97 грн).

Податок на нерухоме майно застосовується з 01.01.2013 р. згідно з абзацом 9 п. 1 розд. XIX ПК України.

Ставки збору за місця паркування транспортних засобів встановлюються за кожен день здійснення діяльності по забезпеченню паркування транспортних засобів в гривнях за 1 м² площі земельної ділянки, відведеної для організації і здійснення такої діяльності, в розмірі від 0,03 до 0,15 відсотку мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (у 2013 році - від 0,34 до 1,72 грн) (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 розд. XII ПК України).

Ставка збору за здійснення торгової діяльності і діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів і асортименту товарів, пункту з надання платних послуг і виду платних послуг (пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 розд. XII ПК України).

Ставка збору за здійснення торгової діяльності (окрім здійснення торгової діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стислим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) і діяльності з надання платних послуг встановлюється в наступних межах (пп. 267.3.2 п. 267.3 ст. 267 розд. XII ПК України):

а) на території міста Києва і обласних центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;

б) на території міста Севастополь, міст обласного значення (окрім обласних центрів) та районних центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;

в) на території інших населених пунктів - від 0,02 до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

У випадку якщо пункти продажу товарів (надання послуг) розташовані в курортній місцевості або на території, прилеглій до митниці, інших пунктів переміщення через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовуються кошти від сплати збору, можуть прийняти рішення щодо збільшення ставки збору, встановленої в пп. 267.3.2 п. 267.3 ст. 267 розд. XII ПК України, але не більше ніж до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (пп. 267.3.3 п. 267.3 ст. 267 розд. XII ПК України).

Ставка збору за здійснення торгової діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стислим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлюється в межах від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, залежно від місце розташування таких пунктів продажу (пп. 267.3.4 п. 267.3 ст. 267 розд. XII ПК України).

Ставка збору за здійснення торгівлі валютними цінностями на календарний місяць складає 1,2 розміру мінімальної заробітної плати (пп. 267.3.5 п. 267.3 ст. 267 розд. XII ПК України).

Ставка збору за здійснення діяльності у сфері розваг на квартал складає (пп. 267.3.6 п. 267.3 ст. 267 розд. XII ПК України):

- для використання ігрового автомата (ігрового автомата "кран-машина", ігрового автомата, на якому проводяться дитячі ігри, іншого ігрового автомата, призначеного для проведення платних розважальних ігор) - розмір мінімальної заробітної плати;

- для використання ігрових жолобів (доріжок) кегельбану, боулінгу, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, - розмір мінімальної заробітної плати, збільшений у 2 рази, за кожен ігровий жолоб (доріжку);

- для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетону, монети або без них, окрім столів для більярду, використовуваних для спортивних любительських змагань,

- розмір мінімальної заробітної плати за кожен стіл для більярду;

- для проведення інших платних розважальних ігор

- розмір мінімальної заробітної плати за кожне окреме ігрове місце.

Ставка збору за здійснення торгової діяльності з придбанням пільгового торгового патенту встановлюється у розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати щорічно (пп. 267.3.7 п. 267.3 ст. 267 розд. XII ПК України).

Ставка збору за здійснення торгової діяльності з придбанням короткострокового торгового патенту за один день складає 0,02 розміру мінімальної заробітної плати (пп. 267.3.8 п. 267.3 ст. 267 розд. XII ПК України).

Ставки збору, визначені відповідно до ст. 261 розд. XII ПК України, округляються (менш ніж 50 копійок відкидається, а 50 копійок і більше округляється до однієї гривні).

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, і у відсотках до доходу (процентні ставки) (п. 293.1 ст. 293 гл. 1 розд. XIV ПК України).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, що здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць (п. 293.2 ст. 293 гл. 1 розд. XIV ПК України):

1) для першої групи платників єдиного податку - в межах від 1 до 10 % розміру мінімальної заробітної плати (у 2013 році - від 11,47 до 114,70 грн);

2) для другої групи платників єдиного податку - в межах від 2 до 20 % розміру мінімальної заробітної плати (у 2013 році - від 22,94 до 229,40 грн).

Лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору наростаючим підсумком з початку року за формою, встановленою в порядку, передбаченому ст. 46 даного Кодексу, в якому окремим рядком вказується сума збору, сплачена відповідно до підпунктів 334.2.1 і 334.2.2 п. 334.2 ст. 334 розд. XVII ПК України, і подають його органу ДПС за місцезнаходженням лісової ділянки в терміни, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за винятком лісокористувачів, якими до отримання лісорубного і лісового квитка збір вноситься в каси суб'єктів лісових відносин, що їх видає:

а) фізичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, яким видані лісорубні та лісові квитки;

б) лісокористувачів (окрім фізичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, яким видані лісові квитки), у яких сума збору в лісорубному або лісовому квитках не перевищує 50 % однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому сплачується збір.

При визначенні розміру оплати вільних від роботи днів при навчанні слід пам'ятати про те, що оплата таких днів робиться у розмірі 50 % середньої заробітної плати, але не нижче мінімальної заробітної плати (статті 209 і 218 КЗпП України).

Про нові розміри прожиткового мінімуму

Прожитковий мінімум

- це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особи (ч. 1 ст. 1 Закону про прожитковий мінімум).

Розміри прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, визначені ст. 7 Закону про Держбюджет-2013, наведемо в табл. 2.

У загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід] платника податку включається сума заборгованості платника податків за укладеному ним цивільно-правовому договору, щодо якої збіг термін позовної давності і яка перевищує суму, що становить 50 % місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (у 2013 році - 573,50 грн), окрім сум податкової заборгованості, по якій збіг термін позовної давності згідно з розділом II ПК України, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу, а також дохід, що становить додатну різницю між сумою коштів, отриманою платником податків від фінансової установи після реалізації закладеного майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), і сумою фактично сплачених платником податку зобов'язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, утриманою фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) відповідно до такого договору. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів і вказує їх в річній податковій декларації.

Платник податку на доходи фізичних осіб має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, що отримується від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги в розмірі, рівному 100 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку (пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV ПК України).

Підпункт 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV ПК України набуде чинності з 1 січня 2015 року згідно з п. 1 підрозд. XIX ПК України. А до 31 грудня 2014 року для цілей застосування даного підпункту податкова соціальна пільга надаватиметься в розмірі, рівному 50 % розміру прожитковогомінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, від розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу залежить розмір податкових соціальних пільг.

У 2013 році розмір звичайної ПСП складає 573,50 грн (1147 грн х 50 %), розмір підвищеної ПСП - 860,25 грн (1147 грн х 75 %), розмір максимальної ПСП - 1147 грн (1147 грн х 100 %).

Згідно з підпунктом 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 розд. IV ПК України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку впродовж звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суму, рівну розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 і закругленого до найближчих 10 гривень.

При цьому граничний розмір доходу, що надає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку і в розмірі, передбачених пп. 169.1.2 і підпунктами "а" та "б" пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 розд. IV ПК України, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 розд. IV ПК України, і відповідної кількості дітей.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що надає право на отримання податкової соціальної пільги і в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

Отже, від розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу залежить граничний розмір доходу, що надає право на застосування податкової соціальної пільги. У 2012 році розмір цього показника складав 1610 грн (1147 грн - 1,4, закруглені до найближчих 10 грн).

Максимальна величина бази нарахування ЄСВ - максимальна сума доходу застрахованої особи, яка дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується ЄСВ (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про єдиний внесок).

Таким чином, від розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу залежить максимальна сума доходу, на яку нараховується ЄСВ (максимальна величина бази нарахування ЄСВ). її розмір встановлюється на рівні 17 розмірів прожиткового мінімуму на працездатну особу.

У 2013 році цей показник складе:

- у січні - листопаді -19 499 грн;

- у грудні - 20 706 грн.

Індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних та демографічних груп населення (ст. 2 Закону про індексацію доходів).

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, встановлений у розмірі 101 %.

При перевищенні величини індексу споживчих цін до 101 %, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних та демографічних груп населення, і величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації і сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок N 1078, який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найнятих робітників.

Зміни в ПК України

Зміни, внесені до ПК України і набули чинності у 2013 році, торкнулися:

- податку на прибуток;

- ПДФО;

-ПДВ;

- акцизного податку;

- рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

- екологічного податку;

- плати за надра.

Законом про держпідтримку суднобудівельної промисловості передбачено списання в порядку, встановленому ПК України, сум пені, штрафних та фінансових санкцій, не сплачених до бюджетів і державних цільових фондів, нарахованих на податкову заборгованість зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), що враховуються підприємствами суднобудівельної промисловості за станом на 1 січня 2013 року.

Податок на прибуток

Згідно з п. 9 підрозд. 10 розд. XX ПК України ставка податку на прибуток у 2013 році складе 19 %, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в п. 15 підрозд. 10 розд. XX ПК України, - 5 %.

При здійсненні страхової діяльності юридичних осіб-резидентів ставки податку встановлюються в таких розмірах:

- 3 % - при отриманні доходу в результаті виконання договорів від інших видів страхової діяльності, визначеного п. 156.1 ст. 156 ПК України (пп. 151.2.1 п. 151.2 ст. 151 розд. III ПК України).

- 0 % - при отриманні доходу в результаті виконання договорів з довгострокового страхування життя і пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення при виконанні вимог до таких договорів, визначених підпунктами 14.1.52 і 14.1.116 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу (пп. 151.2.2 п. 151.2 ст. 151 розд. III ПК України).

Прибуток, отриманий від реалізації інвестиційних проектів суб'єктами господарювання, що реалізують інвестиційні проекти у пріоритетних галузях економіки, схвалені відповідно до Закону про стимулювання інвестиційної діяльності, оподатковується на прибуток за ставкою (п. 10 підрозд. 4 розд. XX ПК України):

- з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2017 року включно - 0 %;

- з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно - 8 %;

- з 1 січня 2023 року - 16 %.

У ПК України доданий новий термін "кооперативні виплати" (пп. 14.1.89-1 п. 14.1 ст. 14 розд. І), який вживається в значенні, наведеному в ст. 1 Закону про сільгоспкооперацію:

"Кооперативні виплати - частина доходу кооперативу, яка розподіляється між його членами пропорційно їх участі в накопиченні цього доходу".

Згідно з внесеними змінами в розд. III ПК України кооперативні виплати включатися до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Так, до складу інших прямих витрат включаються усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески, на соціальні заходи, визначені ст. 143 розд. III даного Кодексу, плата за оренду земельних та майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями і беруть трудову участь в діяльності такого сільськогосподарського кооперативу (п. 138.9 ст. 138 розд. III ПК України).

З 2013 року для платників податку на прибуток вводитиметься річний період для подання податкових декларацій з податку на прибуток підприємства.

Також з 1 січня 2013 року вводиться сплата авансового внеску з податку на прибуток підприємства, а норми п. 57.1 ст. 57 гл. 4 розд. II ПК України доповнені новими абзацами, що регулюють питання сплати податку на прибуток.

Так, для підприємств, які вже працювали у 2012 році, механізм сплати податку на прибуток у 2013 році безпосередньо залежатиме від того, чи буде сума доходу по податковій декларації за 2012 рік перевищувати 10 млн грн чи ні. Якщо сума доходу платника податків не перевищуватиме 10 млн грн, то сплачувати авансові внески у 2013 році їм не треба.

У тому випадку, коли сума доходу платника податків перевищуватиме 10 млн грн, платнику податків необхідно буде щомісячно сплачувати авансовий внесок.

За 2013 рік платники податків, зареєстровані впродовж звітного (податкового) року (знов створені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності в звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя і дев'ять місяців) і не сплачують авансовий внесок.

Платники податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 млн грн, і неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів ДПС за звітний (податковий) рік, і не сплачують авансові внески.

Проте, згідно з п. 2 підрозд. 4 розд. XX ПК України, усі платники податку на прибуток підприємств повинні сплатити в січні-лютому 2013 року авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого в податковій звітності за 9 місяців 2012 року, впродовж 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В принципі можливі ситуації, в яких платникам податку на прибуток доведеться подавати податкові декларації щокварталу.

Так, у випадку якщо платник податків, що сплачує авансовий внесок, за підсумками І кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію і фінансову звітність за І квартал. Такий платник податків авансових внесків в II-IV кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів і за рік, яка подається до органу ДПС в порядку, передбаченому ПК України.

Платник податків, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків наступного року, а за підсумками І кварталу отримує прибуток, повинен буде подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року і за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податків подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які повинні сплачуватися впродовж наступних 12 місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому визначений граничний термін подання річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік.

Відповідно до п. 28 підрозд. 4 розд. XX ПК України суб'єкти господарювання під час реалізації інвестиційних проектів в пріоритетних галузях економіки, схвалених відповідно до Закону про стимулювання інвестиційної діяльності, тимчасово з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2022 року включно, податок на прибуток підприємств обчислюють з урахуванням таких особливостей:

1) під час нарахування амортизації основних засобів, які використовуються в період реалізації інвестиційного проекту і входять до групи 2 (капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом) і групу 3 (будівлі), може бути застосований метод прискореного зменшення залишкової вартості, визначений розд. IIІ ПК України;

2) сума податкових пільг з податку на прибуток підприємств, наданих суб'єкту господарювання відповідно до підрозд. 4 розд. XX ПК України під час реалізації інвестиційних проектів в пріоритетних галузях економіки, не може перевищувати об'єм інвестицій, фактично здійснених таким суб'єктом господарювання.

При досягненні таким суб'єктом господарювання суми податкових пільг з податку на прибуток в розмірі, рівному сумі фактично здійснених інвестицій, прибуток, отриманий в звітних періодах, наступних за звітним періодом, в якому був досягнутий такий розмір податкових пільг, оподатковується на загальних підставах без застосування особливостей, передбачених підрозд. 4 розд. XX ПК України.

Суб'єкт господарювання подає разом з податковою декларацією з податку на прибуток інформацію в довільній формі про розмір податкових пільг, отриманих в звітних періодах відповідно до підрозд. 4 розд. XX ПК України;

3) ведуть окремий податковий облік доходів та витрат, пов'язаних з отриманням прибутку від реалізації інвестиційних проектів в пріоритетних галузях економіки, які звільняються від оподаткування за загальними правилами в порядку, визначеному п. 152.11 ст. 152 розд. III ПК України;

4) якщо впродовж 2-х років з дня схвалення інвестиційного проекту або в подальші роки не досягнуті критерії, встановлені Законом про стимулювання інвестиційної діяльності, або у разі відмови суб'єкта господарювання від реалізації інвестиційного проекту такий суб'єкт втрачає право на застосування правил оподаткування з урахуванням особливостей, передбачених п. 28 підрозд. 4 розд. XX ПК України, і зобов'язаний сплатити податок на прибуток на загальних підставах за весь період реалізації інвестиційного проекту;

5) суми коштів, не сплачені до бюджету в результаті наданих пільг з податку на прибуток, використовуються платником податків на меті і в порядку, передбаченому п. 21 підрозд. 4 розд. XX ПК України;

6) порядок контролю за дотриманням норм п. 28 підрозд. 4 розд. XX ПК України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

ПДФО

Згідно зі змінами, внесеними в абзац 2 пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України до самозайнятих осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, з 19.01.2013 р. віднесені розпорядники майна, що управляють санацією та ліквідатори.

У загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід платника податків, згідно з пп. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 розд. IV ПК України, включається тепер дохід, отриманий платником податків за зданий (проданий) ним лом дорогоцінних металів, окрім доходу, отриманого за лом дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.

Нагадаємо, що до 31.12.2012 р. в загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід платника податків включався ще дохід від здачі лому чорних металів. Отже, з 01.01.2013 р. дохід від здачі лому чорних металів не є об'єктом обкладення ПДФО, оскільки в ПК України операції з ломом металів регулюються за спеціальними правилами.

Проте в перелік неоподатковуваних доходів законодавець їх не переніс. В той же час в переліку оподатковуваних доходів є інші доходи (пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 розд. IV ПК України), в які цілком можуть потрапляти доходи від здачі (продажу) лому чорних металів до тих пір, поки їх прямо не вкажуть в числі неоподатковуваних доходів.

Під час виплати доходів за зданий платником податків лом дорогоцінних металів особа, що закуповує його, вважається податковим агентом і зобов'язана утримати податок з суми такої виплати за ставкою, встановленою розд. IV ПК України.

Внесені зміни і до порядку оподаткування доходів від відчуження сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), якими обмежений розмір:

- земельних ділянок, що надає право на пільгу з ПДФО (2 гектарами);

- сукупного доходу при продажу власної продукції тваринництва груп 1-5, 15, 16 і 41 УКТ ЗЕД (100 розмірами мінімальної заробітної плати).

Так, відповідно до пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 розд. IV ПК України в загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід платника податків не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, вирощеної, відгодованої, виловленої, зібраної, виготовленої, виробленої, обробленої та/або переробленої безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй в розмірах, встановлених ЗК України для ведення:

- садівництва та/або для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибних ділянок), та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються в загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектарів. При цьому розмір таких земельних ділянок, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються. Якщо розмір земельних ділянок перевищує 2 гектари, то дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

При продажу сільськогосподарської продукції (окрім продукції тваринництва) її власник повинен подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок,вказаних в абзацах 2 і 3 пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 розд. IV ПК України. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції впродовж терміну позовної давності з дати закінчення дії такої довідки. Довідка видається сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податків впродовж 5 робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки.

Форма довідки встановлюється в порядку, визначеному ст. 46 ПК України, для податкових декларацій.

При продажу власної продукції тваринництва груп 1-5, 15, 16 і 41 УКТ ЗЕД отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж відміченої продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.

У випадку якщо сума отриманого доходу перевищує встановлений пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 розд. IV ПК України розмір, фізична особа зобов'язана надати органу ДПС довідку про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, яка видається в довільній формі сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва. Якщо довідкою підтверджено вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податків, то оподаткуванню підлягає дохід, який перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Якщо таким платником податків не підтверджене самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, то такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Згідно з пп. 165.1.25 п. 165.1 ст. 165 розд. IV ПК України в загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід платника податків не включається сума доходу, отримана платником податків за здані (продані) їм вторинна сировина, побутові відходи, брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки і брухт електричних акумуляторів з вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), і брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.

Нагадаємо, що до 31.12.2012 p., згідно з пп. 165.1.25 п. 165.1 ст. 165 розд. IV ПК України, в загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід платника податків не включалася сума доходу, отримана платником податків за здану (продану) їм вторинну сировину та побутові відходи, за винятком суми доходу, отриманого за здані (продані) лом дорогоцінних металів (окрім суми доходу, отриманої за лом дорогоцінних металів, проданий Національному банку України).

Як і раніше, для цілей оподаткування ПДФО кооперативні виплати не включатимуться до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, але при дещо інших обставинах (табл. 3).

Таблиця 3

З 01.01.2013 p. змінюється порядок визначення оподатковуваної вартості, а також ставок оподаткування рухомого майна - легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Так, дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда, визначається виходячи з ціни, вказаної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оцінної вартості, визначеної згідно з законом (по вибору платника податків).

Визначатися середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів буде щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску і пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднитися на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Дохід, отриманий платником податків від продажу (обміну) впродовж звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню (до 31.12.2012 р. такий дохід обкладався за ставкою 1 %) (п. 173.2 ст. розд. IV ПК України).

Дохід, отриманий платником податків від продажу (обміну) впродовж звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеній п. 167.2 ст. 167 розд. IV ПК України (5 %).

Вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, що отримані в спадок або в подарунок, підлягають оподаткуванню, згідно зі ст. 173 розд. IV ПК України, визначається в порядку, встановленому абзацом 3 п. 173.1 ст. 173 розд. IV ПК України, тобто виходячи з ціни, вказаної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оцінної вартості, визначеної згідно з законом (по вибору платника податків).

З підрозд. 1 розд. XX ПК України виключений п. 6, який передбачав, що оподаткування доходів платника податків, нарахованих за результатами податкових періодів до 1 січня 2011 року, здійснюється за ставками і нормами, що діяли до 1 січня 2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Отже, доходи платника податків, нараховані за результатами податкових періодів до 1 січня 2011 року, обкладатимуться ПДФО в загальному порядку з 01.01.2013 р.

Податок на додану вартість

Згідно з п. 28 підрозд. 2 розд. XX ПК України тимчасово, на період реалізації проектів (програм) за рахунок міжнародної технічної допомоги, що надається відповідно до ініціативи країн Великої вісімки "Глобальне партнерство проти поширення зброї та матеріалів масового знищення", звільняються від обкладення ПДВ операції з:

- ввезення на митну територію України товарів в митному режимі імпорту, що не виробляються в Україні, визначених пп. 11 п. 4 розд. XXI "Заключні та перехідні положення" МК України. Перелік і порядок ввезення таких товарів визначаються Кабінетом Міністрів України. При нецільовому використанні вказаних товарів платник податків збільшує податкові зобов'язання за результатами податкового періоду, на який доводиться таке порушення, на суму ПДВ, яка мала бути сплачена у момент імпорту таких товарів, а також зобов'язаний сплатити пеню відповідно до ПК України;

- постачання на митній території України товарів (окрім підакцизних товарів і товарів груп 1-24 згідно з УКТ ЗЕД) і надання послуг, якщо такі товари/послуги оплачуються за рахунок міжнародної технічної допомоги, що надається відповідно до ініціативи країн Великої вісімки "Глобальне партнерство проти поширення зброї та матеріалів масового знищення". Перелік товарів/ послуг і порядок здійснення таких операцій визначаються Кабінетом Міністрів України. При порушенні вимог, встановлених цим порядком, платник податків, який фактично скористався правом на податкову пільгу, вважається таким, що навмисно ухиляється від оподаткування, і до такого платника застосовуються штрафні (фінансові) санкції, встановлені ПК України.

Згідно з абзацом 2 п. 1 підрозд. 3 розд. XX ПК України суб'єкти господарювання, що реалізують інвестиційні проекти в пріоритетних галузях економіки, схвалені відповідно до Закону про стимулювання інвестиційної діяльності, тимчасово, з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2022 року включно, при ввезенні в митному режимі імпорту на митну територію України устаткування (пристроїв) і комплектуючих виробів до нього, які звільняються від оподаткування ввізним митом в порядку, визначеному пп. 10 п. 4 розд. XXI "Заключні та перехідні положення" МК України, за умови оформлення митної декларації, можуть за власним бажанням видавати митному органу (а митний орган зобов'язаний прийняти) податковий вексель на суму податкового зобов'язання з ПДВ, визначену в такий митній декларації.

Термін погашення податкового векселя для підприємств суднобудівельної промисловості припадає на дату виникнення податкових зобов'язань з постачанню побудованого судна, для будівництва якого було ввезено устаткування, пристрої та комплектуючі, із застосуванням вексельної форми розрахунків з ПДВ (п. 5 підрозд. 3 розд. XX ПК України).

Термін погашення податкового векселя для суб'єктів господарювання, що реалізують інвестиційні проекти в пріоритетних галузях економіки, схвалені відповідно до Закону про стимулювання інвестиційної діяльності, припадає на 60-й календарний день з дня його видачі митному органу.

З 01.01.2013 р. до числа операцій, звільнених від обкладення ПДВ, додані операції з постачання програмної продукції. При цьому сам термін "програмна продукція" розшифрований як результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів, а також як криптографічні засоби захисту інформації. Така пільга діятиме до 01.01.2023 р. (п. 26-1 підрозд. 2 розд. XX ПК України).

З 1 січня 2013 року припинений термін дії пільги зі звільнення від обкладення ПДВ спеціального транспорту. Нагадаємо, що тимчасово, до 31.12.2012 р., були звільнені від обкладення ПДВ операції з постачання, у тому числі операції з ввезення на митну територію України спеціалізованих транспортних засобів, таких, як автомобілі швидкої медичної допомоги товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, призначені для використання закладами охорони здоров'я і оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів або за замовленням відповідних розпорядників бюджетних коштів (п. 25 підрозд. 2 розд. XX ПК України).

З 1 січня 2013 року у зв'язку із закінченням терміну дії пільгового режиму такі операції обкладатимуться ПДВ в загальному порядку.

Акцизний податок

З 01.01.2013 р. змінюється порядок оподаткування вермутів, яких для цілей оподаткування акцизним податком прирівняли до виноматеріалів.

Так, згідно з п. 225.1 ст. 225 розд. VI ПК України, суб'єкт господарювання зобов'язаний сплатити податок або надати органу ДПС за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки в алкогольні напої (окрім виноматеріалів і вермутів), податковий вексель, який є забезпеченням виконання зобов'язання такого платника в строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції.

Згідно з підпунктом "а" пп. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 розд. VI ПК України податок стягується за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-процентного спирту зі спирту етилового, використовуваного підприємствами первинного і змішаного виноробства для виробництва виноградних і плодово-ягідних, інших виноматеріалів та сусла, і вермутів.

Податковий вексель може бути виданий підприємством первинного виноробства, яке є виробником виноградних, плодово-ягідних, інших виноматеріалів та сусла, і вермутів (підпункт "а" пп. 229.1.5 п. 229.1 ст. 229 розд. VI ПК України).

Нагадаємо, що тимчасово, до 31.12.2012 р., були звільнені від обкладення акцизним податком операції з ввезення на митну територію України спеціалізованих транспортних засобів, таких, як автомобілі швидкої медичної допомоги товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, які призначені для використання закладами охорони здоров'я і оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів або за замовленням відповідних розпорядників бюджетних коштів (п. 4 підрозд. 5 розд. XX ПК України).

З 1 січня 2013 року у зв'язку із закінченням терміну дії пільгового режиму такі операції обкладатимуться акцизним податком в загальному порядку.

Рентна плата за нафту, природний газ та
газовий конденсат, що видобуваються в Україні

З переліку загальнодержавних податків та зборів виключена рентна плата за нафту, природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні. У зв'язку з цим з ПК України виключений розділ X, і відповідно два терміни:

- "видобуток для цілей розділу X даного Кодексу" (пп. 14.1.25 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України);

- "рентна плата, оподаткування, платник рентної плати для цілей розділу X справжнього Кодексу" (пп. 14.1.214 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

Суб'єкти господарювання, що видобувають вуглеводневу сировину, почнуть в збільшеному розмірі сплачувати плату за користування надрами для видобутку корисних копалин.

Екологічний податок

З 01.01.2013 р. набрали чинності зміни по екологічному податку (пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України), які вирішили протиріччя з приводу "тимчасового розміщення відходів на спеціально відведених місцях", і усунули багаторазове оподаткування екологічним податком операцій по розміщенню одних і тих же відходів (табл. 4).

Таблиця 4

Таким чином, уточнення, внесене в пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України, звільнило від податкового перенавантаження підприємства, що виробляють та/ або тимчасово зберігають такі відходи, переклавши обов'язок щодо нарахування та сплати податку на тих, хто розміщує відходи на остаточне перебування та захоронения.

Згідно з пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 розд. VIII ПК України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, що виконують агентські (представницькі) функції відносно таких нерезидентів або їх засновників, при здійсненні діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів (окрім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщується на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Не є платниками екологічного податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, що розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ст. 240 розд. VIII ПК України).

Нагадаємо, що до 31.12.2012 р. не були платниками екологічного податку за розміщення відходів в спеціально відведених для цього місцях або на об'єктах суб'єкти господарювання, ще мають ліцензію на збір та заготівлю відходів в якості вторинної сировини, здійснюють статутну діяльність зі збору та заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), і надають послуги в цій сфері.

Згідно з п. 2 підрозд. 5 розд. XX ПК України у 2013 році ставки екологічного податку складатимуть 75 % розміру ставок, встановлених ст. 243 - 246 розд. VIII ПК України.

Відповідно до п. 4 розд. XIX ПК України і п. 5-1 розд. VI БК України у 2013 році екологічний податок (окрім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад встановлений особливими умовами ліцензії термін) зараховується в таких пропорціях:

1) до спеціального фонду Державного бюджету - 53 %, з них 33 % спрямовуються на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств в межах сум сплаченого ними екологічного податку в порядку, встановленому КМУ;

2) до спеціального фонду місцевих бюджетів - 47 %, у тому числі:

- до сільських, селищних, міських бюджетів - 33,5 %;

- до обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 13,5 %;

- до бюджетів міст Київ та Севастополь - 47 %.

Плата за користування надрами

З 01.01.2013 р. змінюється база оподаткування з плати за користування надрами вуглеводневої сировини та ставки плати.

Так, вартість відповідного виду видобутої в податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах постачання (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) по більшій з наступних її величин (пп. 263.6.1 п. 263.6 ст. 263 розд. XI ПК України):

- за фактичними цінами реалізації відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

- за розрахунковою вартістю відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), окрім вуглеводневої сировини.

При обчисленні вартості видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за фактичними цінами реалізації вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) встановлюється платником за величиною суми доходу, отриманого (нарахованого) від виконаних в податковому (звітному) періоді господарських зобов'язань по реалізації відповідного об'єму (кількості) такого виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини). Фактична ціна реалізації для нафти, конденсату визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізовує державну політику економічного розвитку,

за податковий (звітний) період як середня ціна однієї бочки нафти "Urals", перерахована в гривні за тонну за курсом Національного банку України за станом на 1 число місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, яка склалася на момент завершення проведення торгів нафтою на Лондонській біржі впродовж такого податкового (звітного) періоду (пп. 263.6.2 п. 263.6 ст. 263 розд. XI ПК України).

Фактичною ціною реалізації для газу природного вважається:

- для газу природного, такого, що відповідає умові, визначеній в пп. 263.11.5 п. 263.11 ст. 263 розд. XI ПК України, - закупівельна ціна, встановлена національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, для кожного суб'єкта господарювання, що відповідає критеріям, визначеним ст. 10 Закону про ринок природного газу;

- для іншого газу природного, видобутого іншими, ніж визначеними ст. 10 Закону про ринок природного газу категоріями газодобувачів, - середня митна вартість імпортного природного газу, що склалася в процесі його митного оформлення під час ввезення на територію України за податковий (звітний) період. Середня митна вартість імпортного природного газу, що склалася в процесі його митного оформлення під час ввезення на територію України за податковий (звітний) період, обчислюється Мінфіном України за даними Держмитслужби і передається ним до 5 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом Міністерству економічного розвитку і торгівлі України.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України до 10 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, розміщує визначену ціну реалізації відповідної вуглеводневої сировини на своєму офіційному веб-сайті в спеціальному розділі і повідомляє про це ДПСУ.

Змінені з 01.01.2013 р. розміри ставок плати за користування надрами для видобутку корисних копалин, встановлені пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 розд. XI ПК України, наведемо в табл. 5.

Таблиця 5

З 01.01.2013 р. також змінилися коригуючи коефіцієнти до ставок плати за користування надрами для видобутку корисних копалин. Застосовуються ці коефіцієнти залежно від виду корисної копалини (мінеральної сировини) і умов його видобутку (табл. 6).

Сталися зміни в порядку і термінах надання податкових розрахунків з плати за користування надрами.

Відповідно до пп. 263.11.1 п. 263.11 ст. 263 розд. ХІ ПК України платник плати за користування надрами для видобутку корисних копалин і уповноважена особа, визначена відповідно до пп. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 даного Кодексу, до закінчення граничного терміну подання податкових розрахунків, визначеного розд. II цього Кодексу, і за формою, встановленою відповідно до ст. 46 Кодексу, подають за звітний період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, дорівнює календарному місяцю, податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобутку корисних копалин до органу державної податкової служби:

- за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, при розміщенні такої ділянки надр в межах території України;

- за місцем обліку платника при розміщенні ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виняткової (морської) економічної зони України.

Податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобутку корисних копалин подаються платником починаючи з календарного кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини з календарного місяця, що настає за кварталом/місяцем, в якому такий платник отримав спеціальний дозвіл (пп. 263.11.3 п. 263.11 ст. 263 розд. XI ПК України).

Податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобутку корисних копалин при виконанні договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи подаються уповноваженою особою, визначеною відповідно до пп. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 даного Кодексу, починаючи з календарного кварталу, а при видобутку вуглеводневої сировини - з календарного місяця, наступного за кварталом/місяцем, в якому такий договір про спільну діяльність зареєстровано в органах ДПС (пп. 263.11.4 п. 263.11 ст. 263 розд. XI ПК України).

Платник плати за користування надрами для видобутку корисних копалин або уповноважена особа, визначена відповідно до пп. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 даного Кодексу, які в податковому (звітному) періоді добули природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) і реалізували суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України, для формування ресурсу природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), який використовується для потреб населення, в податковому розрахунку визначають податкові зобов'язання з урахуванням обсягів, визначених в актах прийому-передачі, і обсягів виробничо-технологічних витрат природного газу на технічний операція по видобутку і підготовки до транспортування. Акти прийому-передачі оформляються відповідно до типових договорів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі, про реалізацію природного газу в податковому (звітному) періоді, коли такий газ був видобутий, і не пізніше 8 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, підписуються платником або уповноваженою особою і уповноваженим суб'єктом на підставі укладених ними господарських договорів.

Платник плати за користування надрами для видобутку корисних копалин і уповноважена особа, визначена відповідно до пп. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 даного Кодексу, впродовж 10 календарних днів після закінчення граничного терміну подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачують податкові зобов'язання в сумі, визначеній в розрахунку по платі, поданому ними до органу ДПС (пп. 263.12.1 п. 263.12 ст. 263 розд. XI ПК України):

- за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, при розміщенні такої ділянки надр в межах території України;

- за місцем обліку платника при розміщенні ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виняткової (морської) економічної зони України.

Отже, 3 01.01.2013 р. платники плати за видобуток нафти, конденсату, газу природного, у тому числі газу, розчиненого в нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану перейшли на щомісячну сплату збору і, відповідно, звільнені від сплати щомісячних авансових внесків.

Нагадаємо, що до 31.12.2012 р. платник плати і уповноважена особа, визначена відповідно до пп. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 даного Кодексу, що здійснюють видобуток нафти, конденсату, газу природного, у тому числі газу, розчиненого в нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, сплачували авансові внески по платі за користування надрами в податковому (звітному) періоді до 30 числа кожного місяця (у лютому - до 28 або 29 чисел) поточного кварталу. Розмір таких авансових внесків складався з 1/3 суми податкових зобов'язань по платі за користування надрами для видобутку корисних копалин, визначеного в податковому розрахунку по платі за попередній податковий (звітний) період.

Єдиний соціальний внесок

Зміни, внесені з 1 січня 2013 року в Закон про єдиний внесок, торкнулися перш за все проведення економічного експерименту з державної підтримки суднобудівної промисловості, змін в пропорціях розподілу ЄСВ, а також отримання виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців (ЕДР).

Так, відповідно до Закону про держпідтримку суднобудівної промисловості з 1 січня 2013 року по 1 січня 2023 року проводиться економічний експеримент з метою створення підприємствам суднобудівної промисловості України умов, необхідних для збільшення обсягу виробництва продукції і надходжень до Державного бюджету, за рахунок підвищення ефективності і конкурентоспроможності продукції суднобудування.

Експеримент поширюється на підприємства суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009: 2010) і дослідно-конструкторські організації (клас 72.19 група 72.1 розділ 72, клас 71.12 група 71.1 розділ 71, клас 71.20 група 71.2 розділ 71 КВЕД ДК 009: 2010), що надають послуги підприємствам суднобудівної промисловості.

Також законодавці змінили розподіл ЄСВ, тому роботодавці зможуть сплачувати з 01.01.2013 р. нарахований ЄСВ одним платіжним дорученням.

Органами Пенсійного фонду України з 1 січня 2013 року будуть відкриті нові рахунки в органах Державної казначейської служби для зарахування ЄСВ.

З 1 січня 2013 року за всім текстом Закону про єдиний внесок "витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців" замінений на "відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців".

Це означає, що при укладенні цивільно-правового договору з особою-підприємцем на виконання їм робіт (надання послуг) вже не потрібно вимагати від такого підприємця надати витяг з ЄДР (ч. 1 ст. 4 Закону про єдиний внесок).

Тепер Закон про єдиний внесок вказує лише на необхідність звірити вид діяльності, здійснюваної, приміром, фізичною особою у рамках цивільно-правового договору, з видами діяльності, відомості про яких вказані в ЄДР.

Пільги для підприємств суднобудівної промисловості

На період до 1 січня 2023 року платники, зазначені в абзаці 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про єдиний внесок, які є підприємствами суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009: 2010), звільняються від сплати ЄСВ на суму оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності, здійснюваної за рахунок роботодавця, і допомоги по тимчасовій непрацездатності, здійснюваній за рахунок Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності (абзац 4 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про єдиний внесок).

На період до 1 січня 2023 року для підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009: 2010) розмір єдиного внеску встановлюється у розмірі 33,2 %, визначеної абзацом 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про єдиний внесок бази нарахування єдиного внеску (абзац 6 ч. 5 ст. 8 Закону про єдиний внесок).

Про розподіл ЄСВ

Сума ЄСВ, вказаного в ч. 5, абзаці 2 ч. 6 (суми ЄСВ, який сплачувався з сум грошового забезпечення батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу, приймальним батькам), частинами 7-9, 12-14 ст. 8, розподіляється таким чином (ч. 15 ст. 8 Закону про єдиний внесок) :

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 5,0906 %;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням, - 5,7410 %;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, - 3,6354 %;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у солідарну систему) - 85,5330 %.

ЄСВ для військових частин і органів, що виплачують грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців термінової військової служби), особам рядового і начальницького складу, встановлюється у розмірі 34,7 % суми грошового забезпечення і розподіляється (ч. 18 ст. 8 Закону про єдиний внесок):

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 5,6306 %;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у солідарну систему) - 94,3694 %.

Сума ЄСВ, що сплачується з сум грошового забезпечення батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу, приймальним батькам), спрямовується на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у солідарну систему).

Із Закону про єдиний внесок виключено частини 16 і 17, 19-22, 24-26 ст. 8, які регулювали, зокрема, порядок розподілу ЄСВ:

- бюджетними установами;

- підприємствами, установами і організаціями, у яких працюють інваліди;

- підприємствами і організаціями всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема, товариств УТОГ і УТОС;

- відносно сум винагород фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- відносно нарахованої заробітної плати і прирівняних до неї платежів найнятих робітників, дипломатів, осіб, що працюють на виборних посадах, працівників воєнізованих формувань, частин рятувальників тощо;

- щодо доходів держслужбовців, а також льотних екіпажів повітряних судів цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-спостерігачів) та бортоператоров, що виконують спеціальні роботи в польотах;

- відносно грошового забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців термінової військової служби), осіб рядового та начальницького складу;

- щодо допомоги з тимчасової непрацездатності.

Розрахунок розподілу ЄСВ за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування проводиться на підставі звітності про нарахування ЄСВ за результатами попереднього року (абзац 3 ч. 28 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Як і раніше, згідно ч. 23 ст. 8 Закону про єдиний внесок, сума ЄСВ фізичних осіб-підприємців, у тому числі що обрали спрощену систему оподаткування і членів сімей цих осіб, що беруть участь в здійсненні ними підприємницькій діяльності; осіб, що забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, або осіб, що здійснюють релігійну (місіонерську) діяльність і іншу подібну діяльність (абзац 1 ч. 11 ст. 8 Закону про єдиний внесок), розподіляється:

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 4,3228 %;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у солідарну систему) - 95,6772 %.

Сума ЄСВ фізичних осіб-підприємців або са-мозайнятих осіб, що беруть добровільну участь в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (абзац 3 ч. 11 ст. 8 Закону про єдиний внесок), розподіляється:

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 4,0983 %;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням, - 5,1913 %;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у солідарну систему) - 90,7104 %.

Сума ЄСВ фізичних осіб-підприємців або самозайнятих осіб, що беруть добровільну участь в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликали втрату працездатності (абзац 4 ч. 11 ст. 8 Закону про єдиний внесок), розподіляється:

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 4,1425 %;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликали втрату працездатності, - 4,1701 %;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у солідарну систему) - 91,6874 %.

Сума ЄСВ фізичних осіб-підприємців або самозайнятих осіб, що беруть добровільну участь в усіх видах загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійному, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликали втрату працездатності) (абзац 5 ч. 11 ст. 8 Закону про єдиний внесок), розподіляється:

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 3,9360 %;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням, - 4,9855 %;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликали втрату працездатності, - 3,9622 %;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у солідарну систему) - 87,1163%.

Також необхідно нагадати про те, що з 1 січня 2013 року новий Закон про зайнятість населення передбачає пільги зі сплати ЄСВ.

Так, роботодавцеві, який впродовж 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і впродовж цього періоду щомісячно здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні зарплати за кожну особу, впродовж наступних 12 календарних місяців, за умови збереження рівня заробітної плати, зобов'язуються компенсувати фактичні витрати у розмірі 50 % від суми нарахованого ЄСВ за кожну особу. При зменшенні штатної чисельності працівників і фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію.

Пільга по ЄСВ передбачена також для роботодавців, які працевлаштовуватимуть на нові робочі місця на термін не менше 2 років недостатньо конкурентоздатних громадян (вказані в ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість населення, крім осіб, яким виповнилося 15 років і які з відома одного з батьків або особи, що їх замінює, можуть прийматися на роботу) по направленні центру зайнятості. При виконанні умов, визначених в ст. 26 Закону про зайнятість населення, такі роботодавці повинні отримувати компенсацію у розмірі фактичних витрат на сплату ЄСВ впродовж року з дня працевлаштування за кожного такого працівника.

Суб'єкти малого підприємництва зможуть претендувати на отримання компенсації у розмірі фактичних витрат на сплату ЄСВ при працевлаштуванні безробітних на термін не менше 2 років по направленню центрів зайнятості на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності.

Роботодавці, що працевлаштовують недостатньо конкурентоздатних громадян, і вказані вище суб'єкти малого підприємництва не зможуть претендувати на отримання компенсації по ЄСВ, якщо вони:

- мають заборгованість зі сплати ЄСВ та/або пенсійних внесків;

- визнані у встановленому порядку банкрутами або відносно їх порушена справа про банкрутство.

Порядок компенсації і перелік пріоритетних видів економічної діяльності для суб'єктів малого підприємництва має визначити Кабінет Міністрів України.

Новий закон про зайнятість населення

Підприємствам, установам і організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік для працевлаштування представників соціально незахищених верств населення (окрім інвалідів, що не досягли пенсійного віку).

Категорії громадян, які мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню, перераховано в ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість населення. До них відносяться:

1) один з батьків або особа, яка їх замінює, і:

- має на утриманні дітей у віці до 6 років;

- виховує без одного з подружжя дитини у віці до 14 років або дитини-інваліда;

- утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда І групи (незалежно від причини інвалідності);

2) діти-сироти і діти, позбавлені батьківської опіки;

3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

4) молодь, яка закінчила або припинила навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих учбових закладах, звільнилася з термінової військової або альтернативної (невоєнної) служби (впродовж шести місяців після закінчення або припинення навчання або служби) і яка вперше приймається на роботу;

5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону N 1058 залишилося 10 і менше років;

6) інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону N 1058;

7) особи, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.

Згідно ч. 2 ст. 53 Закону про зайнятість населення при невиконанні впродовж року квоти, за кожну необгрунтовану відмову в працевлаштуванні осіб, вказаних в ч. 1 ст. 14 цього Закону, з роботодавця стягуватиметься штраф в двократному розмірі мінімальної зарплати, встановленої на момент виявлення порушення. Звертаємо увагу на те, що штраф передбачено не за невиконання квоти, а за необгрунтовані відмови в працевлаштуванні неконкурентоздатних громадян при невиконанні квоти впродовж року.

Роботодавці зможуть приймати студентів і учнів на стажування на строк до 6 місяців із записом в трудовій книжці. Метою стажування є, зокрема, набуття досвіду по виконанню професійних завдань і обов'язків. Проте оплату праці стажистів треба робити тільки у разі, якщо вони виконують професійні роботи.

До речі, робота керівників стажування, призначених з числа працівників підприємства, також може, а не повинна оплачуватися в розмірах не менше 5 % від суми основної заробітної плати, яку вони отримують за основним місцем роботи.

У рекламі про вакансії забороняється висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру, вказувати вік і стать кандидатів, окрім специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі. При порушенні вказаних вимог рекламодавець платить до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття штраф в десятиразовому розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Нові правила роботи чекають суб'єктів господарювання, що роблять послуги з посередництва в працевлаштуванні (пошук роботи і сприяння в працевлаштуванні осіб, підбір працівників згідно замовленням роботодавців (у тому числі іноземних) в межах укладених з працедавцями договорів (контрактів)). Вказані суб'єкти господарювання, а також ті, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у іншого працедавця, будуть включені в перелік, формувати і вести який буде Державний центр зайнятості.

Закон про зайнятість населення зобов'язує посередників в працевлаштуванні співпрацювати з центрами зайнятості, зокрема, укладенням договорів про співпрацю по окремих напрямах діяльності, у тому числі для обміну даними про вакансії. Крім того, в центри зайнятості потрібно буде подавати відомості про чисельність працевлаштованих осіб.

Посередникам по працевлаштуванню забороняється отримувати оплату послуг від громадян. Оплата послуг здійснюється виключно роботодавцями, яким вони надані.

Роботодавці, що наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюють діяльність на підставі дозволу, виданого Державним центром зайнятості. Без такого дозволу така діяльність заборонена. Вказаним суб'єктам господарювання забороняється також направляти працівників на робочі місця до роботодавців, у яких впродовж року скорочувалася чисельність (штат), не дотримано нормативу чисельності працівників основних професій, задіяних в технологічних процесах виробництва, залучаються працівники для виконання робіт в шкідливих, небезпечних і важких умовах праці, а також до робіт за основними професіями технологічного процесу виробництва

Реєстратори розрахункових операцій

3 01.01.2013 р. набули чинності абзаци 2 і 3 п. 7 ст. 3 Закону про РРО, якими передбачено подання звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій в органи державної податкової служби провідними або безпровідними каналами зв'язку за технологією Національного банку України.

Основною метою прийняття вказаних норм є створення комфортніших умов для суб'єктів господарювання в частині надання можливості подання звітності про використання РРО в електронній формі, а також знизити витрати на утримання касової техніки за рахунок економії витрат на друкування паперової контрольної стрічки.

Виконання вимог по поданню в органи ДПС провідними або безпровідними каналами зв'язку звітної інформації можливо як придбанням нової касової техніки, а саме РРО, що створює контрольну стрічку в електронній формі, так і доопрацюванням існуючої касової техніки і приєднанням до неї відповідних модемів для передачі даних.

Одним з компонентів Системи зберігання і збору даних від РРО ДПСУ за технологією НБУ є інформаційний еквайєр - учасник платіжної системи НСМЭП, який надає суб'єктам господарювання послуги з технічної підтримки, інформаційному обслуговуванню згідно технології зберігання і збору даних РРО для ДПС і отримав від НБУ висновок про відповідність вказаним вимогам і правилам роботи, певним НБУ.

Відповідальність за неподання звітності в електронній формі, згідно п. 9 ст. 17 Закону про РРО, настає з 1 липня 2013 року і передбачає застосування фінансових санкцій у розмірі 10 НМДГ (170 грн) - при ненаданні в органи ДПС звітності, пов'язаної із застосуванням РРО і розрахункових книжок і копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з РРО провідними або безпровідними каналами зв'язку, при обов'язковості її подання.

Уразі допущення суб'єктом господарювання порушення вимог абзацу 2 п. 7 ст. 3 Закони про РРО вперше впродовж 2012 року - фінансові санкції не застосовуються.

Таким чином, основне завдання органів ДПС в першому півріччі 2013 року полягає в проведенні роз'яснювальної роботи і створенні необхідних умов для подання суб'єктами господарювання звітності про використання РРО в органи ДПС провідними або безпровідними каналами зв'язку за технологією НБУ.

Нове в відновленні платоспроможності боржника або визнанні його банкротом

З 19.01.2013 р. набуде чинності нова редакція Закону про банкрутство, якою передбачено удосконалення процедури банкрутства, зменшення її тривалості, поліпшення показників по індексу стягнення, скорочення витрат на виробництво справ про банкрутство.

Податкові органи з метою захисту бюджетних інтересів, як і раніше, продовжують виступати від імені держави одним з кредиторів в процедурі банкрутства.

Податкові органи, використовуючи статус органу стягнення, від імені і в інтересах держави забезпечують здійснення заходів з погашення податкового боргу платниками податків відповідно до гл. 9 розд. І ПК України, а у разі неможливості виконання конституційного обов'язку зі сплати податків після настання встановленого терміну - відповідно до законодавства з питань банкрутства.

У новій редакції Закону про банкрутство залишилися майже незмінними положення, запозичені з попередньої редакції цього законодавчого акту, але також є і нововведення.

Відзначимо, що в Законі про банкрутство з'явилися три нові розділи: "Арбітражний керівник (розпорядник майна, що управляє санацією, ліквідатор)", "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство", "Процедури банкрутства, пов'язані з іноземною процедурою банкрутства", які в постатейному розрізі призвели до збільшення кількості статей - від 53 (у діючій редакції до 18.01.2013 р.) до 134 (у новій редакції).

Новою редакцією Закону про банкрутство змінено початок відліку терміну прийняття судом позовних заяв конкурсних кредиторів, який перенесено з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство на день офіційної публікації оголошення про порушення справи про банкрутство.

Якщо особи, вимоги яких заявлено після закінчення терміну, встановленого для їх подання, або не заявлено взагалі (тобто на будь-якій стадії виробництва), не є конкурсними кредиторами, то, незважаючи на це, їх вимоги підлягають погашенню, але в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Отже, конкурсні кредитори не втрачають право на повернення боргів, які раніше вважалися автоматично погашеними, а зараз їх можна визнавати такими тільки після закінчення ліквідаційної процедури банкрутства.

Новою редакцією Закону про банкрутство також введені:

- можливість пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, але після прийняття господарським судом рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч. 7 ст. 23);

- нерозповсюдження на наведені вимоги дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч. 5 ст. 19);

- задоволення таких вимог після прийняття господарським судом рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду в позовному виробництві господарським судом, в виробництві якого знаходиться справа про банкрутство.

Новою редакцією Закону про банкрутство також визначено, що усі конкурсні кредитори зможуть отримувати від розпорядника майна засобами поштового зв'язку необхідну для них інформацію відносно вимог інших конкурсних кредиторів, а такі кредитори, у свою чергу, можуть подавати свої заперечення відносно визнання вимог інших кредиторів розпорядникові майна, боржникові і суду. Раніше таке положення діяло тільки ознайомленням з вимогами інших кредиторів в матеріалах справи в суді.

При визнанні фізичної особи-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно такої особи, на яку відповідно до цивільного процесуального законодавства не може бути обернене стягнення, і майно, що знаходиться в запоруці по підставах, не пов'язаних із здійсненням таким обличчям підприємницької діяльності (ч. 8 ст. 90 Закону про банкрутство).

В той же час господарський суд по клопотанню фізичного особи-підприємця або іншого учасника виробництва має право виключити із складу ліквідаційної маси навіть можливо до стягнення майно, якщо таке майно є неліквідним або доход від його реалізації істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів, з обмеженням суми у розмірі 6 500 грн (ч. 9 ст. 90 Закону про банкрутство).

Найістотнішою новацією Закону про банкрутство є доповнення його положеннями про міжнародні аспекти банкрутства, які полягають в регулюванні іноземного виробництва у справах про банкрутство, в іноземній державі, іноземними судами, іноземним арбітражним керівником і відносно іноземних суб'єктів або українських суб'єктів на іноземних територіях.

Такі зміни відображені в статтях 119-134 Закону про банкрутство, в яких закладено принцип взаємності, що передбачає можливість співпраці іноземної держави з українською стороною за умови закріплення відповідних положень в міжнародному договорі, ратифікованому Верховною Радою України.

Дія цих статей не поширюється на банкрутство банківських (фінансових) установ.

Після набрання чинності нової редакції Закону про банкрутство податкові органи, як і інші кредитори, втрачають можливість застосування так званої прискореної процедури банкрутства, яка до 18.01.2013 р. визначалася ст. 52.

Виробництво у справах про банкрутство передбачає подання кредиторами, у тому числі і податковими органами, до суду певних заяв або скарг, а також видачі судами документів, які є об'єктом стягування судового збору.

При цьому слід зазначити, що, згідно ст. 5 Закону про судовий збір, ДПСУ і її територіальні органи включені в перелік юридичних осіб, звільнених від сплати судового збору. Це означає, що податкові органи не сплачують судовий збір за подання до суду будь-яких заяв і отримання судових рішень (зокрема, і в процедурах банкрутства) при здійсненні повноважень, передбачених чинним законодавством України.

Новацією Закону про банкрутство є введення офіційного обнародування відомостей про справи відносно банкрутства на офіційному веб-сайті вищого господарського суду України в мережі Інтернет, на відміну від порядку публікації оголошень, що існував раніше, про порушення провадження у справі про банкрутство, яке здійснювалося в офіційних друкованих органах - газетах "Голос України" і "Урядовый кур'єр".

За допомогою новітніх механізмів обнародування інформації про порушення провадження у справі про банкрутство передбачається інформувати про це якомога більше осіб, у тому числі іноземних інвесторів, досягнення цієї мети представляється можливим шляхом обнародування такої інформації із застосуванням сучасних технологій, а саме через Інтернет. Проте слід звернути увагу на те, що відповідний порядок працюватиме тільки після 18.01.2014 p., а донині кредиторам потенційних банкрутів, як і раніше, доведеться стежити за оголошеннями в газетах.

Список використаних документів

БК України - Бюджетний кодекс України

ЗК України - Земельний кодекс України

КЗпП України - Кодекс законів про працю України

ПК України - Податковий кодекс України

МК України - Митний кодекс України

Закон N 1058 - Закон України від 09.07.2003 р. N 1058-1V "Про загальнообов'язкове державне і пенсійне страхування"

Закон N 1952 - Закон України від 01.07.2004 p. N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових і прав на нерухоме майно і їх обмежень" в редакції від 11.02.2010 p. N 1878-VI

Закон про банкрутство - Закон України від 14.05.1992 р. N 2343-ХП "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 p. N 4212-VI

Закон про Держбюджет - 2013 - Закон України від 06.12.2012 p. N 5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік"

Закон про держпідтримку суднобудівельної промисловості - Закон України від 06.09.2012 р. N 5209-VI "Про проведення економічного експерименту відносно державної підтримки суднобудівельної промисловості"

Закон про зайнятість населення - Закон України від 05.07.2012 p. N 5067-VI "Про зайнятість населення"

Закон про єдиний внесок - Закон України від 08.07.2010 p. N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"

Закон про індексацію доходів - Закон України від 03.07.1991 р. N 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції від 6.02.2003 p. N 491-IV

Закон про оплату праці - Закон України від 24.03.1995 р. N 108/95-ВР "Про оплату праці"

Закон про РРО - Закон України від 06.07.1995 р. N265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" в редакції від 01.06.2000 р. N 1776-III

Закон про ринок природного газу - Закон України від 08.07.2010 p. N 2467-VI "Про основи функціонування ринку природного газу"

Закон про прожитковий мінімум - Закон України від 15.07.1999 p. N 966-XIV "Про прожитковий мінімум"

Закон про сільгоспкооперацію - Закон України від 17.07.1997 р. N 469/97-ВР "Про сільськогосподарську кооперацію"

Закон про стимулювання інвестиційної діяльності - Закон України від 06.09.2012 р. N 5205-VI "Про стимулювання інвестиційної діяльності в пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць"

Закон про судовий збір - Закон України від 08.07.2011 p. N 3674-VI "Про судовий збір"

Порядок N 1078 - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою КМУ від 17.07.2003 р. N 1078

"Консультант бухгалтера" N 1-2 (697-698) 14 січня 2013 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей