Надання додаткової відпустки для матері,
яка не перебуває у шлюбі
Надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, одиноким матерям встановлено ст. 19 Закону "Про відпустки" від 15.11.96 р. N504/96-ВР (із змінами):
"Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батькові, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, або одному з прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів".
З цього питання є низка роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України. Зокрема у листі "Щодо надання відпустки одинокій матері" від 19.05.2009 р. N 5565/0/14-09/13 роз'яснюється:
"Визначення "одинокої матері" наведено у пункті 9 постанови пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92 р. N 9 та пункті 5 частини дванадцятої статті 10 Закону України "Про відпустки".
Так, згідно з постановою пленуму Верховного суду України одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує й утримує дитину сама.
Оскільки пункт 5 частини дванадцятої статті 10 Закону "Про відпустки" визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.
Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).
Якщо жінка справді є одинокою матір'ю, тобто не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за її вказівкою, або вдова, то вона має право на вищевказану відпустку.
...
Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.
Тому одним із документів для підтвердження того, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів тощо.
Крім того, підтвердженням неучасті батька у вихованні дитини може бути акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, створеною на підприємстві, в установі, організації, а також довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах) тощо...".
В іншому роз'ясненні серед таких документів Міністерство називає довідку ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання.
Крім того, у роз'ясненні щодо застосування ст. 19 Закону "Про відпустки" (додаткові відпустки працівникам, які мають дітей) від 14.04.2008 р. N 235/0/15-08/13 Міністерство праці та соціальної політики України стверджує:
"Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває у зареєстрованому шлюбі, але з якою веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання додаткової соціальної відпустки як одинока мати не має. Якщо працівницею не буде доведено факт, що вона справді виховує дитину сама, без участі батька, роботодавець може відмовити їй у наданні такої відпустки".
Отже, на нашу думку, у цьому випадку підлягають з'ясуванню і доведенню такі факти:
- відсутність зареєстрованого шлюбу (підтверджує копія паспорта);
- наявність дитини (підтверджує свідоцтво про народження);
- підстава внесення до книги записів народжень даних про батька дитини (підтверджує довідка органів запису актів цивільного стану);
- чи веде працівниця з батьком дитини спільне господарство, чи проживає та виховує дитину разом із ним (підтверджує довідка ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання та акт комісії, створеної на підприємстві).
Іноді запис про батька дитини у свідоцтві про народження роблять за заявою батька дитини. У такому разі довідка органів запису актів цивільного стану не підтвердить, що запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері.
У такому випадку немає підстав відносити її до першої із зазначених у роз'ясненні категорій одиноких матерів.
На нашу думку, за наявності документів, які підтверджують ту обставину, що працівниця не веде спільного господарства з батьком дитини, не проживає разом із ним, батько дитини не бере участі у її вихованні, робітницю можна віднести до третьої із зазначених категорій одиноких матерів: жінка, яка виховує дитину без батька.
Оптимальним документом був би акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи іншою комісією, створеною на підприємстві, що підтверджує зазначені обставини.
У листі "Про соціальну додаткову відпустку" від 19.02.2010 р. N 48/13/116-10 Міністерство праці та соціальної політики України роз'яснило:
"Оскільки зазначена відпустка є соціальною відпусткою і не належить до щорічних, то вона може надаватися у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини - до чи після.
У разі якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, йому повинна бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено статтею 24 Закону України "Про відпустки".
Законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей".
Справді, згідно з частиною першою ст. 24 Закону "Про відпустки" "у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей"
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. N 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (нижче за текстом - Порядок N 100).
Відповідно до частини "а" п. 1 Порядку N 100: "Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках:
а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки".
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за понаднормову роботу і роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт працівниками-погодинниками; високі досягнення у праці (високу професійну майстерність), умови праці; інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші), виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Премії включаються до заробітку того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога з тимчасової непрацездатності.
Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується у календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Отриманий результат множиться на кількість календарних днів відпустки. Святкові і неробочі дні (ст. 73 Кодексу законів про працю України), що припадають на період відпустки, до розрахунку тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.