КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умов праці
Щодо регулювання тривалості робочого часу
ПИТАННЯ 1: Який закон України регулює максимальну тривалість робочого дня відповідно до ст.45 Конституції України?
ВІДПОВІДЬ 1: Статтею 45 Конституції України передбачено, то максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Конвенцією Міжнародної організації праці N 47 «Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень», ратифікованою Україною 1956 р., визначено, що кожний член Міжнародної організації праці, що ратифікував цю Конвенцію, заявляє про своє схвалення принципу сорокагодинного робочого тижня, Україна дотримується цього принципу.
Статтею 50 КЗпП установлено нормальну тривалість робочого часу для працівників, яка не може перевищувати 40 год на тиждень.
Згідно зі ст.52 КЗпП для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. За п'ятиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи (змїни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним йрган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (ст.50 і 51).
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 год за тижневої норми - 40 год. 6 год - за тижневої норми - 36 год і 4 год за тижневої норми - 24 год.
Тривалість щоденної роботи, в тому числі в різних структурних підрозділах підприємства, установи, організації, може визначатися правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими зборами трудового колективу. Інший документ, котрий може застосовуватися для визначення тривалості щоденної роботи, - це графік змінності (графік виходу на роботу). Графіки виходу на роботу затверджуються завжди, коли тривалість щоденної роботи чи надані працівникам вихідні дні не є стабільними. Графіки змінності (графіки виходу на роботу) затверджує роботодавець за погодженням з профспілковим комітетом підприємства.
Загального нормативно-правового акта, який би давав право встановлювати режим роботи за підсумованим обліком робочого часу (тривалість зміни - 24 чи 12 год), нині немає.
Згідно з п.4 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці України від 19.04.2006 р. N 138, виходячи з виробничих потреб роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації або в колективному договорі може встановлювати з урахуванням характеру й умов праці тривалість роботи впродовж дня за підсумованим обліком робочого часу - до 12 год робочого часу на зміну. Не рекомендується встановлювати продовжену тривалість робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
На запит Мінпраці України Інститут медицини праці в листі від 27.05.2003 р. N 11/392 зазначає, що графіки з 12-годинними змінами можуть бути привабливими як для працюючих, так і для роботодавців з тієї причини, що в разі їхнього використання значно більше часу відводиться на відпочинок між змінами порівняно, наприклад, з 8-годинними графіками. Однак установлювати продовжену тривалість робочого дня працівникам не рекомендується, оскільки така тривалість роботи призводить до значного напруження організму і, як наслідок, до швидкого розвитку втоми. Тому більш довга зміна може мати негативні наслідки для працездатності і стану здоров'я працюючих. Особливо це стосується тих випадків, коли графік передбачає роботу як у денних, так і в нічних змінах.
З огляду на те, що згідно зі ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» в колективному договорі визначаються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, то режим роботи, тривалість робочого часу (зміни) і часу відпочинку встановлюються роботодавцем у правилах внутрішнього трудового розпорядку або в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій згідно з чинним законодавством та галузевою угодою.
Отже, законодавством не передбачено встановлення єдиної тривалості робочого дня. Тривалість робочого дня може бути відмінна залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п'ятиденний чи шестиденний) та за яким режимом і графіком роботи працюють працівники.
ПИТАННЯ 2: Чи допускається за підсумованим обліком рособочого часу застосування режиму роботи повного робочого тижня з понеділка до неділі включно (щоденного 12-годинного режиму роботи з 7.00 до 19.00, з двома 30-хвилинними перервами на обід та відпочинок (11.00-11.30, 15.30-16.00) з наступним тижневим відпочинком?
ВІДПОВІДЬ 2: Так, установлення на підприємстві наведеного в листі графіка роботи допускається.
За підсумованого обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами (включаючи перерву на обід) була не меншою від подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (ч.1 ст.59 КЗпП). тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менш ніж 42 год (ст.70 КЗпП). Призначення працівника на роботу впродовж двох змін поспіль забороняється (ч.2 ст.59 КЗпП).
При цьому ст.61 КЗпП містить застереження щодо додержання за підсумованого обліку робочого часу лише вимог ст.50, 51 КЗпП і не посилається на потребу додержання вимог ст.59 та 70 КЗпП.
Це дає підстави стверджувати, що за підсумованого обліку робочого часу тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку та щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена.
Згідно з п.8 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці України від 19.04.2006 р. N 138, в окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але не менш як до 12 год на добу.
Графіками роботи на обліковий період, має бути передбачено дні щотижневого відпочинку. У місячному та інших облікових періодах, що перевищують місяць, кількість вихідних днів за графіками роботи (змінності) не має бути менш ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду.
Тетяна СТАШКІВ,
заступник директора
Департаменту - начальник відділу;
Віталіна КОРКУШКО,
головний спеціаліст
"Праця і зарплата" N 24 (844), 26 червня 2013 р.
Передплатний індекс: 30214