Нове в порядку реєстрації прав на нерухоме майно в Україні
Більшість громадян України ще на початку 90-х років минулого століття в результаті приватизації стали господарями власного житла та іншої нерухомості. Приватним підприємствам належить нежитлова нерухомість, яка використовується в господарській діяльності. Передача права власності на нерухомість відповідно до договору, спадкоємство, звернення стягнення на нерухоме майно за рішенням суду стали звичними для нашого суспільства.
Варто відмітити, що перехід права власності на нерухомість, відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, підлягає державній реєстрації. Тобто новий власник зобов'язаний звернутися до державного органу для реєстрації придбаного ним права на нерухомість.
На початку цього року сталися істотні зміни у законодавстві, що регулює порядок реєстрації права власності на нерухоме майно. Про це і піде мова далі.
Передусім, в лютому 2010 року був викладений в новій редакції Закон про реєстрацію прав.
Потім Верховною Радою України був ухвалений Закон N 5037, яким внесені істотні зміни до Закону про реєстрацію прав і до Закону про нотаріат.
Так, нотаріусам були надані повноваження зі здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно.
В той же час, реєстратори бюро технічної інвентаризації (БТІ) з 1 січня 2013 року втратили повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону про реєстрацію прав систему органів державної реєстрації прав складають Міністерство юстиції України і органи реєстрації прав, створені цим Міністерством. Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 9 Закону про реєстрацію прав в передбачених законом випадках державну реєстрацію прав на нерухомість здійснює нотаріус.
Таким чином, на даний момент право власності на нерухомість може бути зареєстроване як нотаріусом, так і органом державної реєстрації прав.
Як передбачено п. 4 Положення N 401, здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно відповідно до закону - Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр), яка входить до складу Міністерства юстиції України.
Відповідно до абзацу 1 п. 2 Порядку N 703 працівники Укрдержреєстру проводять державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем знаходження такого майна, а також ведуть облік безхозного майна.
Вищий господарський суд України в Листі N 01-06/319/2013 уточнив, що Укрдержреєстр здійснює реєстрацію прав з видачею посвідчення про право власності на створені або реконструйовані об'єкти нерухомого майна, на підставі рішень органів влади, а також речові права, які виникли до 1 січня 2013 року, але не були зареєстровані раніше.
Згідно з ч. 1 ст. 46-1 Закону про нотаріат нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Відповідно до абзацу 2 п. 2 Порядку N 703 нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості перед здійсненням певної нотаріальної дії, якщо реєстрація такого права власності була проведена відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, і в результаті здійснення нотаріальної дії з нерухомим майном.
Тобто перед реєстрацією договору купівлі-продажу нерухомості нотаріус спершу внесе відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Далі він нотаріально завірить угоду купівлі-продажу і внесе відповідний запис до реєстру нотаріальних дій. Після цього нотаріус внесе відомості про нового власника нерухомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і видасть виписку власнику з цього Реєстру.
Додамо, що, відповідно до Декрету N 7-93, за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлене державне мито у розмірі 7 НМДГ (119 грн). При реєстрації іншого речового права на нерухоме майно або обтяження такого права державне мито складає 3 НМДГ (51 грн)
Нагадаємо, що до 1 січня 2013 року нотаріуси не мали повноважень щодо реєстрації права власності на нерухоме майно. Після нотаріального завірення договору дарування або купівлі-продажу нерухомості, вступу у спадщину набувач або спадкоємець повинні були звертатися до бюро технічної інвентаризації для реєстрації права власності на об'єкт. Така процедура реєстрації права власності на нерухомість була складнішою в порівнянні з існуючою нині.
Згідно зі ст. 19 Закону про реєстрацію прав державна реєстрація проводиться на підставі договорів, укладених у встановленим законом порядку, свідчень про право власності на нерухомість, державних актів про право власності або постійного користування земельною ділянкою, рішень судів, що набрали чинності, а також інших документів, які підтверджують виникнення, перехід або припинення прав на нерухоме майно. Детальніше процедура реєстрації права власності на об'єкти нерухомості регулюється Порядком N 703.
Відповідно до п. 9 Порядку N 703 заявник подає заяву про проведення державної реєстрації і документ, що засвідчує його особу.
Для реєстрації права власності на знов створений об'єкт, згідно з п. 29 Порядку N 703, заявник подає технічний паспорт.
Як передбачено п. 6 Порядку N 703, державна реєстрація права власності на нерухомість проводиться впродовж 14 робочих днів з моменту надходження заяви про реєстрацію.
У пункті 27 Порядку N 703 встановлено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухомість, є договори, свідчення про право власності на частку у загальному майні подружжя, про спадкоємство, про придбання майна на публічних торгах, про право власності на нерухомість, рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління або господарського ведення, державний акт про право власності на земельну ділянку.
Перелік цих документів необхідно доповнити:
- рішенням суду, що набрало чинності ;
- визначенням суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
- заповітом, в якому встановлений сервітут на нерухоме майно.
Таким чином, громадянам і підприємствам слід звернути увагу на наступне:
- якщо право власності громадян і організацій було зареєстровано до 1 січня 2013 року, то немає необхідності у його перереєстрації відповідно до нового порядку державної реєстрації;
- право власності підлягає державній реєстрації в Укрдержреєстрі при створенні нового об'єкту або реконструкції нерухомості, а також в деяких інших випадках;
- для укладення угоди з нерухомістю необхідно надати нотаріусу один з вищезгаданих документів, що встановлюють право, підтверджують право власності на нерухомість. Далі нотаріус сам внесе необхідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- після укладення договору щодо нерухомого майна у нотаріуса він зобов'язаний внести відомості про нового власника нерухомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Направити вас для такої реєстрації до місцевих органів Укрдержреєстру нотаріус права не мас.
Таким чином, з 1 січня 2013 року дещо спрощений порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Функції державного реєстратора від комунальних підприємств БТІ передані Укрдержреєстру та нотаріусам.
Список використаних документів
ЦК України - Цивільний кодекс України
Закон N 5037- Закон України від 04.07.2012 p. N 5037-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок і речових прав на нерухоме майно"
Закон про нотаріат - Закон України від 02.09.1993 р. N 3425-ХП "Про нотаріат"
Закон про реєстрацію прав - Закон України від 01.07.2004 р. N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в редакції від 11.02.2010 p. N 1878-VI
Декрет N 7-93 - Декрет КМУ від 21.01.1993 р. N 7-93 "Про державне мито"
Положення N 401 - Положення про Державну реєстраційну службу України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 р. N 401/2011
Порядок N 703 - Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою КМУ від 22.06.2011 р. N 703
Лист N 01-06/319/2013 - Лист Вищого господарського суду України від 08.02.2013 р. N 01-06/319/2013 "Про деякі питання, пов'язані із запровадженням нової системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
"Консультант бухгалтера" N 28 (724) 15 липня 2013 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)