Поручителі в кредитному договорі
Кредитні спори. Здавалося б, ця тема вже затерта до дір і начебто писати більше нічого, але... Нині, після зміни судової практики у бік захисту інтересу позичальника грошових коштів, спори з банками вийшли на новий рівень.
Тепер більш ніж реально понизити потрібну банком суму кредиту, визнати незаконним ряд умов кредитного договору (приміром, умови про примусове страхування позичальника, умови про оплату за ведення банком платного рахунку) і відстояти свої права в суді. Але й опоненти не дрімають.
Ряд запитань, таких, як прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, валютні ризики, непомірні процентні ставки та неустойки, співвідношення боргів та пені, зміна умов кредитних договорів, як і раніше залишаються актуальними та злободенними. У тому числі й питання поручительства в кредитному договорі.
Згідно зі ст. 553 ЦК України поручительство віднесене до зобов'язально-правових способів забезпечення виконання зобов'язань, які стимулюють боржника до належного виконання зобов'язань створенням можливості пред'явлення до нього або до третіх осіб, що вступили заздалегідь до договору, зобов'язальної вимоги.
При цьому слід зазначити, що кінцевою їх метою є досягнення результату, передбаченого угодою сторін або законом. Це витікає з самої суті договірних зобов'язань, виконання яких належним чином припиняє їх існування, оскільки мета, заради якої вони були встановлені, досягнута.
Згідно з розпорядженнями ч. 1 п. 559 ЦК України поручительство у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, припиняється. В цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поручительства припиненим не є обов'язковим, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідної суперечки.
Слід зазначити, що обставини, при яких припиняється поручительство, чітко визначені в ст. 559 ЦК України. Окрім вищезгаданих обставин, поручительство припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Також поручительство припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. У частині 4 ст. 559 ЦК України встановлено правило, відповідно до якого поручительство припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поручительства.
У випадку якщо такий строк не встановлений, поручительство припиняється, якщо кредитор впродовж 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, то поручительство припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову проти поручителя впродовж 1 року з дня укладення договору поручительства.
Виходячи із загальних принципів цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов'язків сторін (статті 3, 12 - 15, 20 ЦК України, статті 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України), можна зробити висновок про те, що у разі не визнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поручительства, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України (про визнання договору поручительства припиненим, про визнання поручительства припиненим).
Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права або інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України і ст. 13 Конвенцій про захист прав людини, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, до припинення поручительства призводять зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення об'єму відповідальності поручителя:
- збільшення відповідальності в результаті зміни основного зобов'язання, яка виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов в порядку зміни процентної ставки у бік збільшення;
- розширення змісту основного зобов'язання з дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, що є основою для визнання договору поручительства припиненим.
Гострі моменти поручительства
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого поручительством, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поручительства не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поручительства. Також особи, що сумісно дали поручительство, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поручительства.
З конструкції ст. 554 ЦК України виходить, що хоча поручитель і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах з кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і у тому випадку, якщо боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).
В той же час, суди повинні звертати увагу на те, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку і боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладання на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників спільно, так і від будь-якого з них окремо.
Кредитор, що отримав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоотримане від інших солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними до тих пір, поки їх обов'язок не буде виконаний в повному обсязі.
Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, ґрунтовані на таких відносинах інших солідарних боржників з кредитором, в яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку в повному обсязі одним з боржників припиняє обов'язок інших солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредитору надається право на власний розсуд вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників спільно або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не отримавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
З урахуванням викладеного, наявність, наприклад, рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника-юридичної особи не є згоди за усіма істотними умовами договору
На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України, у випадку якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору потрібні також передача майна або здійснення іншої дії, договір є укладеним з моменту передачі майна або здійснення певної дії.
Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у разі укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України).
Проте кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди за усіма істотними умовами договору.
Наприклад, банк і позичальник уклали кредитний договір. Надалі позичальник звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним, посилаючись нате, що грошей він не отримував. Судом було встановлено, що банк і позичальник уклали кредитний договір у письмовій формі, як передбачено ч. 1 ст. 1055 ЦК України. А пунктом 1.2 кредитного договору було передбачено, що кредит надається банком позичальнику готівкою з відкритого для цієї мети на ім'я позичальника рахунку. Також судом було встановлено, що банк перерахував на рахунок позичальника обумовлену кредитним договором грошову суму, яку того ж дня позичальник зняв з рахунку.
Отже, подальші посилання позичальника на те, що грошей з відкритого на його ім'я рахунку він не знімав, не можуть бути основою для визнання кредитного договору і укладених надалі додаткових до нього договорів недійсними, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди за усіма істотними умовами договору, а дії щодо зняття грошей з рахунку стосуються його виконання, а не укладення, тоді як правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має дотримання його сторонами вимог закону саме при його укладенні, а не при виконанні (Постанова N 6-63 цс12).
Розгляд суперечок третейським судом
Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати суперечку на розгляд третейського суду, окрім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ЦПК України.
Статтею 5 Закону про третейські суди передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-яку суперечку, яка виникає з цивільних або господарських правовідносин, окрім випадків, передбачених законом.
Суперечка може бути передана на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Суперечка може бути передана на р/шення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення в спорі між тими ж сторонами, з того ж предмету і за тих же підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону про третейські суди третейська угода може бути укладена у вигляді третейської обмовки в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Конституційний Суд України в Рішенні N 1-рп/2008 визнав, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спор у сфері цивільних та господарських правовідносин може бути переданий його сторонами на рішення третейського суду, окрім випадків, встановлених законом, оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України в той же час визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права та свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституцій України). Це конституційне право не може бути скасовано або обмежено (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
Отже, не можна погодитися з думкою про те, що внесення до кредитного договору пункту про умови третейського розгляду суперечок суперечить чинному законодавству.
Спільна власність
Багато питань в судовій практиці з кредитних спорів виникає з правом спільної власності на об'єкти нерухомості.
Відповідно до статей 355, 356 ЦК України майно, яке знаходиться у власності двох або більше осіб - співвласників, належить їм на праві загальної власності і є спільним майном.
Власність двох або більше осіб з визначенням долі кожної з них в праві загальної власності є загальною пайовою власністю, а без визначення доль - загальною спільною власністю.
Ознакою права загальної власності є множинність суб'єктів і єдність об'єкту.
За загальним правилом, власник самостійно розпоряджається своїм майном (ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319 ЦК України). Тобто власник майна має право самостійно вирішити питання про передачу цього майна в іпотеку, і отримання згоди від будь-якої особи на розпорядження своєю власністю у такий спосіб, закон не вимагає.
Вказаний висновок ґрунтується як на нормах статей 316, 319, ч. 2 ст. 583 ЦК України, так і на абзаці 3 ч. 1 ст. 3 Закону про іпотеку, відповідно до яких предметом іпотеки може бути нерухоме майно, зареєстроване у встановленому порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Частина об'єкту нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після його виділення в натурі і реєстрації права власності на нього як на окремий об'єкт нерухомості (ч. 3 ст. 5 Закону про іпотеку).
Розпорядження ж об'єктом загальної власності (пайовою або спільною) має свої особливості. Згідно зі ст. 358 ЦК Україниправо загальної пайової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Тому без виділення в натурі і згоди співвласників така нерухомість в іпотеку передаватися не може.
Зміна процентної ставки
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абзацу 4 ч. 1 ст. 4 Закону про захист прав споживачів про зміну процентної ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем у письмовій формі впродовж 7 календарних днів з дати її зміни.
Список використаних документів
ЦК України - Цивільний кодекс України
ЦПК України - Цивільний процесуальний кодекс України
Закон про захист прав споживачів - Закон України від 12.05.1991 р. N 1023-ХП "Про захист прав споживачів" в редакції від 01.12.2005 p. N 3161-IV
Закон про іпотеку - Закон України від 05.06.2003 р. N 898-IV "Про іпотеку"
Закон про третейські суди - Закон України від 11.05.2004 р. N 1701-IV "Про третейські суди"
Конвенція про захист прав людини - Конвенція про захист прав людини і основних свобод Країн- учасниць від 04.11.1950 р. ETS N 005 (дата набуття чинності для України - 01.09.1997 р.)
Лист N 10-1393/0/4-12 - Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.09.2012 р. N 10-1393/0/4-12 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні суперечок, що виникають з кредитних правовідносин"
Постанова N 6-73цс12- Постанова Верховного Суду України від 18.06.2012 р. N 6-73цс12 "Про визнання договору поручительства припиненим"
Постанова N 6-63цс12 - Постанова Верховного Суду України (Судової палати у цивільних справах) від 11.07.2012 р. N 6-63цс12 "Про стягнення заборгованості за кредитним договором"
Рішення N 1-рп/2008 - Рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 р. N 1-рп/2008 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 і розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про задачі третейського суду)"
"Консультант бухгалтера" N 28 (724) 15 липня 2013 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)