МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ
Актуальні питання по обговоренню
норм Податкового кодексу України
Яку форму звіту подавати ФОП-єдиннику за II квартал 2013 року?
Перш за все, платникам єдиного податку першої та другої групи звітність за II квартал 2013 року подавати не потрібно, оскільки відповідно до п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України для них податковим (звітним) періодом є календарний рік.
Для платників єдиного податку третьої та п'ятої групи податковим (звітним) періодом є календарний квартал.
На виконання положень Податкового кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України "Про внесення змін до форм податкових декларацій платника єдиного податку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 21 грудня 2011 року N 1688" від 07.11.2012 року N 1159, додано нові форми:
F0103304 - "Податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця";
F0103402 - "Податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця" (річна, для платників єдиного податку І та II груп).
На виконання положень Податкового кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України "Про внесення змін до форм податкових декларацій платника єдиного податку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 21 грудня 2011 року N 1688" від 07.11.2012 року N 1159, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2012 року за N 1998/22310 в програмі "Податкова звітність" (OPZ) додано нові форми:
F0103304 - "Податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця";
F0103402 - "Податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця" (річна, для платників єдиного податку І та II груп).
Ці доповнення були вже станом на 01.07.2013 р. у версії 1.30.18. На даний час діє версія 1.30.19.
Які документи повинна мати на робочому місці ФОП - платник ЄП, крім книги обліку доходів?
Пунктом 299.14 статті 299 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що оригінал свідоцтва платника податку зберігається у платника податку та пред'являється працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки. Копія свідоцтва платника податку повинна розміщуватися на робочому місці найманого працівника.
Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
Таким чином, на робочому місці фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку крім книги обліку доходів повинне зберігатися свідоцтво платника єдиного податку.
Чи залишився механізм відправки податкової звітності із застосуванням програми "ДПС Захист звітності"?
Підтримка органами Міндоходів програми "ДПС Захист звітності" буде відбуватись лише до 1-го серпня 2013 року (попередньо було оголошено до 1-го липня 2013 року), а з вказаної дати платники податків зможуть відправляти звітність, використовуючи інші програми або користуючись для відправки звітності до органів Міндоходів, Пенсійного фонду та статистики безкоштовно онлайн сервісом "iFin".
Щодо заповнення податкової накладної з ПДВ - де проставляти номер та дату митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України?
Реквізити "номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України" підлягають зазначенню у податковій накладній з моменту набрання чинності змін до форми податкової накладної про її доповнення відповідними графами для відображення таких реквізитів.
Про це повідомило Міністерство доходів і зборів України в листі від 27.06.2013 N 9684/7/99-99-19-04-01-17 "Деякі питання заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної".
Нагадуємо, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" від 05.07.2012 N 5083-VI пункт 201.1 статті 201 Кодексу було доповнено новим підпунктом "ї", відповідно до якого перелік обов'язкових реквізитів, що повинна містити податкова накладна, доповнено новим реквізитом "номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України".
Разом з цим пунктом 4 розділу II "Прикінцеві положення" вказаного Закону було доручено Кабінету Міністрів України забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.
В той же час Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів" від 20.11.2012 N 5503-VI підрозділ 2 розділу XX Податкового кодексу України доповнено пунктом 30, яким тимчасово, до 1 липня 2013 року, було призупинено дію підпункту "ї" пункту 201.1 статті 201 Кодексу.
Наданий час Міністерство доходів і зборів України ініціює внесення змін до Податкового кодексу України щодо відміни п.п. "ї" п. 201.1 ст. 201 стосовно відображення в податковій накладній "номеру та дати митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України".
Що таке електронний цифровий підпис та хто може його використовувати?
ЕЦП - аналог власноручного підпису в електронному вигляді, забезпечує цілісність документів, конфіденційність та ідентифікацію особи, яка підписала документ.
ЕЦП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відмінність ключів полягає в тому, що особистий ключ є конфіденційною інформацією, тоді як відкритий у складі посиленого сертифіката має вільно розповсюджуватись через офіційний інформаційний ресурс АЦСК ІДД Міндоходів.
Посилений сертифікат ключа - це документ, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувачу та використовується для ідентифікації особи підписувача.
Підписувач - це особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та особисто чи за дорученням накладає ЕЦП на електронні документи.
ЕЦП робить електронний документ оригіналом і гарантує його достовірність.
ЕЦП - ефективне рішення для тих, хто прагне відповідати вимогам сучасності та заощаджувати свій час. Документи, підписані електронним цифровим підписом, можуть бути надіслані адресату протягом декількох секунд. Усі учасники електронного документообігу мають рівні можливості незалежно від розташування один від одного.
Чи необхідно ФОП - платнику ЄП документально підтверджувати місце провадження господарської діяльності?
Відповідно до пп.298.1.1 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України від грудня року 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
У заяві, зокрема зазначаються такі обов'язкові відомості:
прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи -підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); дані документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи - підприємця відповідно до закону;
податкова адреса суб'єкта господарювання;
місце провадження господарської діяльності;
обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються (п. 298.3 ст. 299 ПКУ).
Свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування (п.299.1 ст.299 ПКУ).
Згідно з п.299.11 ст.299 ПКУ у свідоцтві платника єдиного податку, зокрема зазначаються такі відомості:
- прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);
- дані документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи -підприємця відповідно до закону;
- податкова адреса суб'єкта господарювання;
- місце провадження господарської діяльності;
- обрані фізичною особою - підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.
До раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку в день подання платником єдиного податку заяви органом державної податкової служби вносяться зміни щодо місця провадження господарської діяльності (п.299.12 ст.299 ПКУ).
Тобто, інформація про місце провадження господарської діяльності фізичної особи-підприємця вноситься у свідоцтво платника єдиного податку на підставі даних, зазначених в заяві платника податку. Надання інших документів для підтвердження місця здійснення господарської діяльності фізичної особи - підприємця чинним законодавством не передбачено.
Разом з тим, відповідно до п.299.14 ст.299 ПКУ оригінал свідоцтва платника податку зберігається у платника податку та пред'являється працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки. Копія свідоцтва платника податку повинна розміщуватися на робочому місці найманого працівника.
Багато норм Податкового кодексу України базується на даних бухгалтерського обліку. Чи повинні приватні підприємці вести бухгалтерський облік?
Приватні підприємці не зобов'язані вести бухгалтерський облік, хіба що за власним бажанням для цілей внутрішнього контролю. Під державне регулювання такий облік не підпадає.
Норми Закону про бухоблік, положень (стандартів) бухгалтерського обліку на облік приватного підприємця не поширюються. Те саме стосується фінансової звітності, яка базується на даних бухгалтерського обліку.
На відміну від бухгалтерського обліку підприємець зобов'язаний вести облік власної діяльності у Книзі обліку доходів і витрат.
Яким чином фізична особа - підприємець може виправити помилки в поданій заяві про застосування спрощеної системи оподаткування (невірно зазначено ставку податку тощо) до отримання свідоцтва платника ЄП?
Згідно з пп.298.1.1 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви (п.299.5 ст.299 ПКУ).
За бажанням платника єдиного податку раніше видане свідоцтво може бути замінено у разі наявності у такого платника податку обставин, визначених у п.299.12 ст.299 ПКУ, та отримано нове свідоцтво у порядку, визначеному цією статтею (п.299.13 ст.299 ПКУ).
Суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року (пп.298.1.4 п.298.1 ст.298 ПКУ).
Отже, фізична особа - підприємець може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу державної податкової служби. При цьому, нормами ПКУ не передбачено подання фізичною особою - підприємцем повторної заяви про застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з допущенням помилок у попередньо поданій заяві.
Чи може ФОП - платник ЄП при проведенні розрахунків за операціями з купівлі - продажу товарів (робіт, послуг) надавати чи отримувати вексель?
Відповідно до п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (п.291.6 ст.291 ПКУ).
Згідно з п.5 ст.3 та ст.14 Закону України від лютого року N 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" із змінами та доповненнями вексель відноситься до боргових цінних паперів, зокрема, посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Статтею 4 Закону України від 5 квітня 2001 року N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 2374) передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Тобто у разі отримання /видачі платником єдиного податку - фізичною особою векселя зобов'язання щодо договору поставки/купівля товарів (робіт, послуг) погашаються не в грошовій формі.
Враховуючи викладене, фізична особа -підприємець платник єдиного податку (продавець) не може отримувати/надавати вексель для оформлення грошового боргу за поставлені/придбані ним товари (виконані роботи, послуги), оскільки така операція суперечить нормам п.291.6 ст.291 ПКУ.
Яку звітність необхідно подати ФОП-єдиннику у разі виплати доходу на користь нерезидента - юридичної особи?
Відповідно до пп. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною особою або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладання договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів. Згідно із пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на каристь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.
Спрощена система оподаткування для фізичних осіб - підприємців регулюється главою 1 розділу ХІV ПКУ де пп.1 п.297.1 ст.297 платники єдиного податку звільняються від сплати, та подання податкової звітності по податку на прибуток підприємств.
Відповідно до п.297.3 ст.297 ПКУ Платник єдиного податку виконує передбачені Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
Враховуючи вищенаведене, фізична особа -підприємець платник єдиного податку, який виплачує доходи нерезиденту - юридичній особі не вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів та звітність про виплачені доходи до податкових органів не подає.
Як оформити трудові відносини з найманими працівниками, на підставі якого документу здійснюється їх облік?
Відповідно до статей 24 і 24 прим. 1 Кодексу законів про працю України наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.01 N 260 було затверджено форму трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю та Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою (далі - Порядок).
Цей Порядок поширюється на фізичних осіб, які використовують найману працю: фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо) (далі - фізична особа).
Укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою у трьох примірниках фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.
Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи (п. 14 Порядку).
Пунктом 297.3 статті 297 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платник єдиного податку виконує передбачені ПКУ функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
При цьому, облік найманих працівників фізична особа - підприємець повинна вести самостійно з додержанням умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності щодо граничної кількості найманих працівників у відповідній групі платників єдиного податку.
Які існують обмеження для застосування податкової соціальної пільги?
Відповідно до пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (у 2013 р. - 1610 грн.).
Для цілей розділу IV цього Кодексу заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
У разі перевищення місячної заробітної плати понад встановлений Податковим кодексом розмір питання щодо надання податкової соціальної пільги не розглядається незалежно від категорії платника податку. Податковим кодексом не передбачено застосування податкової соціальної пільги до доходів, відмінних від заробітної плати.
Які особливості передбачені чинним законодавством для застосування податкової соціальної пільги на дітей?
Особливість надання податкової соціальної пільги на дітей полягає насамперед в особливому механізмі визначення граничного розміру заробітної плати для застосування пільги.
Граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та розмірі, передбачених підпунктами 169.1.2 і "а", "б" пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, визначається як добуток суми, встановленої в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 цього Кодексу, та відповідної кількості дітей.
Якщо платник податку має право на податкової соціальної пільги з двох або більше підстав, то застосовується одна пільга з підстави, яка передбачає її найбільший розмір. Проте якщо платник податку утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів), податкової соціальної пільги, що надається платнику податку як багатодітному батьку, додається до податкової соціальної пільги на дитину-інваліда.
В яких випадках податкова соціальна пільга не застосовується?
Нормами Податкового кодексу України наведено перелік доходів фізичних осіб, до яких податкова соціальна пільга не може бути застосовано, а саме до:
- доходів платника податку, інших, ніж заробітна плата;
- заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, шо виплачуються з бюджету;
- доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Яка відповідальність передбачена за порушення застосування податкової соціальної пільги?
Оскільки податкова соціальна пільга застосовується на підставі поданої платником заяви, то й відповідальність за неправомірне застосування пільги несе платник.
Якщо з вини платника здійснюється неправомірне застосування ПСП, такий платник втрачає право на її отримання за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем поновлення права на пільгу.
Відновлення права на пільгу можливо при поданні платником заяв про відмову від пільги всім роботодавцям, яким раніше подавалися заяви про застосування податкової соціальної пільги. У заяві потрібно зазначити місяць, коли відбулося таке порушення.
На цій підставі кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 % суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а якщо сума виплати недостатня, - за рахунок наступних виплат.
У разі якщо суми недоплати та/або штрафу не були утримані податковим агентом за рахунок доходу платника податку, такі суми включаються до річної податкової декларації такого платника податку. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги відновиться з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.
Спеціалісти інформаційно-комунікаційного відділу
ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
Оксана Совяк,
Валерія Шабельська,
Олександра Вінцевич
"Київський бухгалтер" N 22, 1 серпня 2013 року
Передплатний iндекс: 22259