Оскарження підприємством рішень
контролюючих (податкових) органів

Останніми роками, як свідчить судова практика, суб'єкти господарювання все частіше звертаються до суду з оскарженням рішень контролюючих (податкових) органів.

В той же час, судовий процес надає суб'єкту господарювання можливість довести правомірність проведеної операції відповідно до основоположних принципів процесуального законодавства (ст. 7 КАС України).

Відповідно до пп. 7.1.7 п. 17.1 ст. 17 розд. І ПК України платник податків має право оспорювати рішення, дії (бездіяльності) контролюючих органів.

Предметом оскарження дій (бездіяльності) та рішень органів ДПС можуть бути (таблиця).

Таким чином, рішення, прийняте контролюючим органом, може бути оскаржене в адміністративному та судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 гл. 4 розд. II ПК України).

Адміністративне оскарження

У випадку якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або що виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПК України або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається контролюючому органу вищого рівня у письмовій формі (і у разі потреби - з належним чином завіреними копіями документів, розрахунками та доказами) впродовж 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний у письмовій формі повідомити контролюючий орган, яким визначена сума грошового зобов'язання або прийняте інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

У випадку якщо контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися впродовж 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня (Міндоходів України).

Контролюючий орган, що розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти мотивоване рішення і направити його впродовж 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розпис.

Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений ПК України, але не більше 60 календарних днів, і у письмовій формі повідомити про це платника податків до закінчення зазначеного терміну.

Таким чином, максимально допустимий строк для розгляду скарги (з урахуванням продовження) - 60 календарних днів. Отже, продовжити строк розгляду скарги податковий орган може ще на 40 календарних днів.

Якщо мотивоване рішення за скаргою платника податків не направляється платнику податків впродовж 20-денного строку або впродовж строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), то така скарга вважається повністю задоволеною в інтересах платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених термінів (п. 56.9 ст. 56 гл. 4 розд. II ПК України).

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, прийняте по розгляду скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Якщо відповідно до ПК України контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, то такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу впродовж 30 календарних днів, наступних за днем надходження податкдвого повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

Слід зазначити, що неоднозначна ситуація складається із строками прийняття мотивованого рішення і направлення його платнику податків у разі, якщо останній день строків, вказаних в ст. 56 гл. 4 розд. II ПК України, припадає на вихідний або святковий день.

Так, згідно з п. 56.13 ст. 56 гл. 4 розд. II ПК України, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, наступний за вихідним або святковим днем.

Вищий адміністративний суд України вважає, що п. 56.13 ст. 56 гл. 4 розд. II ПК України визначає перенесення строків, встановлених ПК України, а не строків, самостійно визначених податковим органом (Ухвала N 2а-4051/12/2670).

На думку Вищого адміністративного суду України, викладеному у Визначенні N 2а-4051/12/2670, якщо податковим органом не буде направлене позивачу мотивоване рішення за скаргою платника податків впродовж строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу, то скарга позивача вважається повністю задоволеною на його користь, а податкові повідомлення-рішення вважаються скасованими з дня, наступного за останнім днем строку розгляду скарги, встановленого контролюючим органом.

Таким чином, скарга, подана з дотриманням встановлених строків, призупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених в податковому повідомленні-рішенні, на термін з дня подання скарги контролюючому органу і до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Впродовж зазначеного терміну податкові вимоги з податку, що оскаржується не направляються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається не-узгодженою. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Судове оскарження

На сьогодні питання щодо строків судового оскарження є дуже спірним. Загальний строк звернення до адміністративного суду встановлений ст. 99 КАС України.

Для звернення до адміністративного суду щодо захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).

Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлена вимога про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 99 КАС України). Таким чином, вищезгаданий строк застосовується для оскарження податкових повідомлень-рішень.

Також існують строки звернення до адміністративного суду, встановлені ПК України, які мають перевагу перед КАС України.

З урахуванням строків давності (1095 днів), встановлених ст. 102 гл. 9 розд. II ПК України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

У зв'язку з виникненням колізії щодо норм ПК України та КАС України Вищий адміністративний суд України в Листах N 1935/11/13-11 та N 203/11/13-11 підкреслив, що застосовуватися повинна норма, що встановлює триваліший строк для звернення до суду, а саме п. 56.18. ст. 56 гл. 4 розд. II ПК України, тобто 1095 днів (застосовно тільки для рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання).

Слід підкреслити, що у разі звернення платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і ухвалення відповідного рішення.

В той лее час, період неузгодженості податкових зобов'язань закінчується датою набрання чинності судового рішення у справі. Це може бути рішення суду першої інстанції, від подальшого оскарження якого платник податків відмовився, або рішення апеляційного суду, прийняте за підсумками оскарження рішення суду першої інстанції, - набуває чинності негайно після його прийняття.

Таким чином, період неузгодженості податкових зобов'язань при судовому оскарженні не включає перегляду прийнятих рішень в касаційному порядку.

Пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (його частина), скасованого за результатами адміністративного або судового оскарження, також підлягають відміні, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, то вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому ст. 43 гл. 1 розд. II ПК України.

При оскарженні рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання і ухвалення рішення на користь податкового органу платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції при їх наявності впродовж 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. 57.3 ст. 57 гл. 4 розд. II ПК України). В результаті виникнення податкового боргу платник податків має право отримати відстрочення, розстрочку грошових зобов'язань.

Як отримати підприємству відстрочення, розстрочку податкового боргу?

В процесі роботи підприємство може зіштовхуватися з різними економічними проблемами, у свою чергу і з відсутністю коштів для погашення податкових зобов'язань, що надалі може привести до банкрутства підприємства.

Проте механізм отримання підприємством розстрочки, відстрочення грошових зобов'язань регулюється ПК України і Порядком N 1261.

Розстрочкою, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені (п. 100.1 ст. 100 гл. 9 розд. II ПК України).

Для розстрочки (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до підрозділу погашення податкового боргу органу ДПС за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (п. 3.1 Порядку N 1261).

До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:

- переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;

- аналізу фінансового стану;

- графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;

- розрахунків прогнозованих доходів платника, що гарантують виконання графіку погашення.

Основою для розстрочки грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення такого податкового боргу платника податків, а також економічного обґрунтування, що свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету в результаті застосування режиму розстрочки, впродовж якого стануться зміни політики управління виробництвом або збутом такого платника податків.

Переліком N 1235 визначені обставини для звернення платника за розстрочкою грошових зобов'язань (податкового боргу), до яких відносяться:

- ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування витрат заявника - одержувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погапіення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати послуг (виконаних робіт, поставлених товарів), що надаються заявником;

- загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника у разі своєчасної і в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі;

- недостатність майна заявника - фізичної особи (без урахування майна, на яке відповідно до законодавства не може бути звернене стягнення) для своєчасної і в повному обсязі сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі або відсутність у заявника- фізичної особи майна;

- сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг) заявником. До Списку сезонних робіт і сезонних галузей відносяться суб'єкти, що здійснюють господарську діяльність в наступних галузях економіки:

- лісовій промисловості та лісовому господарстві;

- торф'яній промисловості;

- сільському господарстві;

- переробних галузях промисловості;

- санаторно-курортних установах та установах відпочинку;

- транспортно-дорожньому комплексі;

- виконання заявником плану реорганізації власного виробництва та/або зміна його організаційної структури, що призводить (може призвести) до значного спаду виробництва впродовж певного періоду;

- проведення заявником науково-дослідних, конструкторських, а також соціально орієнтованих робіт, що передбачають створення робочих місць для інвалідів; захист довкілля, підвищення енергетичної ефективності виробництва, або технічного переозброєння власного виробництва, здійснення інноваційної діяльності, виконання заявником особливо важливого замовлення у рамках соціально-економічного розвитку регіону або надання ним особливо важливих (у тому числі виняткових) послуг населенню, виконання державного оборонного замовлення, здійснення заявником інвестицій у створення об'єктів, що мають високу енергетичну ефективність, соціальне значення, стратегічне значення для оборони та безпеки держави.

За результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу ДПС впродовж 30 календарних днів з дати подання заяви:

- приймає рішення про розстрочку (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу ДПС;

- відмовляє платнику податків в розстрочці (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав для отримання відстрочення і при недотриманні обов'язкових вимог, визначених Порядком N 1261.

Доцільно також відмітити, що наявність у платника податків права на звернення за розстрочкою (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу) не надає йому автоматичного права отримати таку розстрочку (відстрочення). Рішення про розстрочку (відстрочення) приймається за результатами комплексного аналізу наявності загрози утворення або накопичення податкового боргу, платоспроможності платника і рівня забезпеченості податкового кредиту.

Звертаємо увагу, що розстрочка (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданою, якщо на підставі заяви платника податків прийняте відповідне рішення органу ДПС і укладений договір про розстрочку (відстрочення).

Також в період дії розстрочки (відстрочення) платник має право ставити перед органом ДПС питання про перенесення строків сплати частини розстроченої (відстроченої) суми в межах терміну дії договору про розстрочку (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з причин, не залежних від нього.

В цьому випадку платник подає заяву про перенесення строків сплати частки розстрочених (відстрочених) сум до органу державної податкової служби, з яким укладений договір про розстрочку (відстрочення) (п. 4.10 розд. IV Порядку N1261).

Таким чином, платник податків має ряд прав, передбачених ПК України для того, щоб захистити свої інтереси, відстояти правомірність своїх дій в питаннях оподаткування і при виникненні економічних труднощів дати можливість підприємству встояти і уникнути банкрутства.

Список використаних документів

КАС України - Кодекс адміністративного судочинства України

ПК України - Податковий кодекс України

Перелік N 1235 - Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджений Постановою КМУ від 27.12.2010 р. N 1235

Положення N 1394 - Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Мінфіну України від 07.11.2011 р. N 1394

Порядок N 1261 - Порядок розстрочки (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.2012 р. N 1261

Список сезонних робіт і сезонних галузей - Список сезонних робіт і сезонних галузей, затверджений Постановою КМУ від 28.03.1997 р. N 278

Ухвала N 2а-4051/12/2670 - Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.02.2013 р. N 2а-4051/12/2670 "Про визнання дій незаконними, протиправними і відміни податкових повідом-лень-рішень" (http://reyestr.court.gov.ua/Review/29749536)

Лист N 203/11/13-11- Лист Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 р. N 203/11/13-11 "Про однакове застосування адміністративними судами окремих розпоряджень Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України"

Лист N 1935/11/13-11- Лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. N 1935/11/13-11 "Про строки оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання"

"Консультант бухгалтера" N 31-32 (727-728) 5 серпня 2013 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей