Все, що ви хотіли знати про землю, але не знали у кого запитати...

Ми не успадкували землю від наших предків,
ми позичили її у наших нащадків...
Вислів індіанців

Земля - це не лише національне багатство, що знаходиться під особливою охороною держави, як прописане в ЗК України, але й нескоро-минуча цінність для будь-кого хто володіє або користується нею.

Земля, що знаходиться у власності або користуванні громадянина або юридично: особи - це, свого роду, показник його фінансового благополуччя та статусу.

В Україні володіти землею на правах власності або на правах оренди можуть як фізичні, так і юридичні особи.

Немає сумніву в тому, що власнику землі або землекористувачу необхідно добре знати не лише свої права, але й свої обов'язки в усіх аспектах земельного питання, щоб зберегти те, що цінується вище за нерухомість.

Сьогодні ми поговоримо про податкову сторону земельного питання.

Спершу ознайомимося з азами податкового законодавства щодо землі, щоб перейти до розгляду конкретних ситуацій, пов'язаних з оплатою за землю або відсутністю такої.

Загальні положення

У ПК України плата за землю віднесена до загальнодержавних податків (пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 розд. І ПК України).

За визначенням ПК України, плата за землю (земельні ділянки державної та комунальної власності) справляється у формі земельного податку та орендної плати (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

Земельний податок, згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1ст. 14 розд. І ПК України, - це обов'язковий платіж, який справляється з:

- власників земельних ділянок та земельних часток (паїв);

- постійних землекористувачів.

Таким чином, суб'єктами права в ПК України визначені особи, яким належить.

- або право власності на землю;

- або право користування землею.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 розд. XIII ПК України вказані суб'єкти права є платниками земельного податку.

Розглянемо визначення різних термінів, що мають відношення до податку на землю, наведені в ПК України (табл. 1).

Таблиця 1

Об'єкт оподаткування

Об'єктами обкладення земельним податком є:

- земельні ділянки, що знаходяться у власності або користуванні (пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 розд. XIII ПК України);

- земельні частки (паї), що знаходяться у власності (пп. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 розд. XIII ПК України);

- земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 270 розд. XIII ПК України).

База оподаткування

Базою оподаткування для обчислення оплати за землю є (п. 271.1 ст. 271 розд. ХIIІ ПК України):

- НГО земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, встановленого відповідно до ст. 289 розд. XIII ПК України;

- площа земельних ділянок, НГО яких не проведена.

Оплата за землі сільськогосподарського призначення

Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь, згідно з п. 272.1 ст. 272 розд. XIII ПК України, встановлюються в процентах від їх НГО в наступних розмірах:

- для ріллі, сінокосів та пасовищ - 0,1 %;

- для багаторічних насаджень - 0,03 %.

За умови що сільськогосподарські угіддя надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними п. 272.1 ст. 272 розд. XIII ПК України.

Цю ж умову розповсюдили і на сільськогосподарські угіддя, надані військовим сільськогосподарським підприємствам (п. 272.2 ст. 272 розд. XIII ПК України).

Податок на земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями та спорудами, згідно з п. 276.1 ст. 276 розд. XIII ПК України, справляється у розмірі 3 % від суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 розд. XIII ПК України.

Так, згідно зі ст. 274 розд. XIII ПК України, ставки податку на земельні ділянки, НГО яких проведена, встановлюється у розмірі 1 % від їх НГО (за винятком земельних ділянок, вказаних в ст. ст. 272, 273, 276 розд. XIII ПК України).

У ст. 275 розд. XIII ПК України наведені ставки податку за земельні ділянки, розташовані у межах населених пунктів, НГО яких не проведена. Ставка визначається в гривнях за м² із застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Оплата за земельні ділянки населених пунктів

У п. 274.1 ст. 274 розд. XIII ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки (незалежно від місця їх розташування), НГО яких проведена, встановлюється у розмірі 1 % від їх НГО.

Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, НГО яких не проведена, встановлені диференційовано (табл. 21)

Таблиця 2

У населених пунктах, віднесених Кабміном України до курортних, до наведених ставок земельного податку застосовуються наступні коефіцієнти (табл. 3).

Таблиця 3

Слід пам'ятати, що відповідно до норм п. 4 розд. XIX ПК України Кабмін зобов'язаний щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до ПК України в частині ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції (зокрема, податку за земельні ділянки, НГО яких не проведена)

Нюанси встановлення ставок земельного
податку за ділянки, розташовані в межах населених пунктів

Пункт 276.1 ст. 276 розд. XIII ПК України визначає, що податок на земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних, засобів громадян, використовуваних без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими кооперативами, індивідуальними гаражами, садовими та дачними будинками фізичних осіб, справляється у розмірі 3 % від суми земельного податку, обчисленого відповідно до:

- ст. 274 розд. XIII ПК України (ставка податку за земельні ділянки, НГО яких проведена, встановлюється у розмірі 1 % від їх НГО);

- ст. 275 розд. XIII ПК України (ставки податку за земельні ділянки, НГО яких не проведена, визначається в гривнях за м² із застосуванням коефіцієнтів).

За земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів (п. 276.2 ст. 276 розд. XIII ПК України), податок справляється в п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і ст. 275 розд. XIII ПК України.

За земельні ділянки на територіях і об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів (п. 276.3 ст. 276 розд. ХIII ПК України), податок справляється в розмірі, обчисленому згідно зі ст. 274 і ст. 275 розд. XIII ПК України із застосуванням наступних коефіцієнтів:

- міжнародного значення - 7,5;

- загальнодержавного значення - 3,75;

- місцевого значення - 1,5.

Відповідно до п. 276.4 ст. 276 розд. XIII ПК України податок справляється у розмірі 25 % від земельного податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і ст. 275 розд. ХIIІ ПК України за земельні ділянки наступного призначення:

- земельні ділянки, що відносяться до земель залізничного транспорту (окрім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які обкладаються на загальних підставах);

- земельні ділянки, надані для гірничодобувних підприємств для видобутку корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин;

- водойми, надані для виробництва рибної продукції;

- земельні ділянки, на яких розміщені аеродроми.

Податок за земельні ділянки (у межах і за межами
населених пунктів) під об'єктами енергетики

За земельні ділянки (у межах і за межами населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики (п. 276.6 ст. 276 розд. XIII ПК України), які виробляють електричну енергію з поновлюваних джерел енергії, податок справляється у розмірі 25 % від податку, обчисленого згідно зі:

- ст. 274 розд. XIII ПК України (ставка податку за земельні ділянки, НГО яких проведена, встановлюється у розмірі 1 % від їх НГО);

- ст. 275 розд. XIII ПК України (ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, НГО яких не проведена, визначається в гривнях за м² із застосуванням коефіцієнтів);

- ст. 278 розд. XIII ПК України (земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів, НГО яких не проведена);

- ст. 279 розд. XIII ПК України (земельні ділянки, передані у власність або надані у користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, НГО яких не проведена) ставку податку складає 5 % від НГО одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Особливості встановлення ставок
податку на земельні ділянки, розташовані
за межами населених пунктів

За земельні ділянки, НГО яких не проведена, ставка податку за 1 га встановлена у розмірі 5 % від НГО одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області для:

- несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами) (п. 277.1 ст. 277 розд. ХІII ПК України)

- земельних ділянок, наданих садівницьким кооперативам, у тому числі зайнятим садовими та/або дачними будинками фізичних осіб (п. 277.2 ст. 277 розд. ХІII ПК України):

- земельних ділянок, наданих підприємствам промисловості, транспорту (окрім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди), зв'язку, енергетики, а також підприємствам та організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (окрім сільськогосподарських угідь і земель лісового фонду) (п. 278.1 ст. 278 розд. ХІII ПК України).

За земельні ділянки, НГО яких не проведена, ставка податку за 1 га встановлена у розмірі 0,02 % (п. 278.2 ст. 278 розд. XIII ПК України) від НГО одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області для:

- залізничного транспорту (окрім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які обкладаються на загальних підставах);

- військових формувань, створених відповідно до законів України, які не утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів;

- підрозділів Збройних Сил України, що здійснюють господарську діяльність;

- аеродромів.

За земельні ділянки, НГО яких не проведена, ставки податку за 1 га встановлені у розмірі 0,03 % від НГО одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області для земельних ділянок, наданих для підприємств промисловості, зайнятих землями тимчасової консервації (деградовані землі) (п. 278.3 ст. 278 розд. XIII ПК України).

За земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (окрім сільськогосподарських угідь та лісових земель), НГО яких не проведена, ставка податку за 1 га встановлена у розмірі 5 % від НГО одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п. 279.1 ст. 279 розд. ХІII ПК України).

Землі лісового фонду та лісового господарства

Оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісового фонду (незалежно від місцезнаходження), робиться таким чином:

- податок на лісові землі справляється як частка плати за спеціальне використання лісових ресурсів, визначуваної відповідно до податкового законодавства (п. 273.1 ст. 273 розд. XIII ПК України).

- ставки податку за 1 га нелісових земель, наданих у встановленому порядку і використовуваних для потреб лісового господарства (п. 273.2 ст. 273 розд. XIII ПК України), встановлюються за сільськогосподарські угіддя - в процентах від їх НГО в наступних розмірах:

- для ріллі, сінокосів та пасовищ - 0,1 %;

- для багаторічних насаджень - 0,03 %.

За земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками і господарськими будовами та спорудами, плата справляється відповідно до ст. 276 і ст. 280 розд. XIII ПК України у розмірі 3 % від суми земельного податку, обчисленого згідно зі:

- ст. 274 розд. XIII ПК України (ставки податку за земельні ділянки, НГО яких проведена, встановлюються у розмірі 1 % від їх НГО);

- ст. 275 розд. XIII ПК України (ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, НГО яких не проведена, встановлюються в гривнях за м² із застосуванням коефіцієнтів).

За земельні ділянки лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями та спорудами (стаття 280 ПК України), справляється податок у розмірі 5 % від НГО одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Землі водного фонду та водного господарства

За земельні ділянки, надані для потреб водного господарства, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками і господарськими будовами та спорудами (п. 276.1 ст. 276 розд. XIII ПК України), плата справляється у розмірі 3 % від суми земельного податку, обчисленого згідно зі:

- ст. 274 розд. XIII ПК України (ставки податку за земельні ділянки, НГО яких проведена, встановлюються у розмірі 1 % від їх НГО);

- ст. 275 розд. XIII ПК України (ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, НГО яких не проведена, встановлюються в гривнях за м² із застосуванням коефіцієнтів).

За водойми, надані для виробництва рибної продукції (п. 276.4 ст. 276 розд. XIII ПК України), податок справляється у розмірі 25 % від суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 розд. XIII ПК України.

За земельні ділянки на землях водного фонду, розташовані за межами населених пунктів, НГО яких не проведена, податок встановлюється:

- за земельні ділянки на землях водного фонду (п. 280.1 ст. 280 розд. XIII ПК України) - у розмірі 0,3 % від НГО одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області

- за земельні ділянки на землях водного фонду, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями та спорудами (п. 280.2 ст. 280 розд. ХIIІ ПК України), податок справляється у розмірі 5 % від НГО одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Індексація нормативної грошової оцінки земель

Коефіцієнт індексації НГО земель щорічно розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 289 розд. XIII ПК України). При цьому розрахунку враховується індекс споживчих цін за попередній рік.

Інформацію про щорічну індексацію НГО земель центральний орган ДПСУ (нині - Міндоходів України), власники землі і землекористувачі зобов'язані отримати не пізніше 15 січня поточного року.

Інформування забезпечує, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

За станом на 1 січня поточного року індексації підлягає НГО:

- сільськогосподарських угідь;

- земель населених пунктів;

- інших земель несільськогосподарського призначення.

Розмір коефіцієнта індексації НГО земель визначається за формулою:

К =(І- 10): 100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 %, то такий індекс застосовується зі значенням 110.

Коефіцієнт індексації НГО земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення НГО.

Орендна плата за землю

Основою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки між орендодавцем (власником) та орендарем (п. 288.1 ст. 288 розд. XIII ПК України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 розд. XIII ПК України).

Попри те, що розмір орендної плати встановлюється в договорі, річна сума платежу повинна знаходитися у визначених рамках. Допустимі межі орендної плати для земель різної категорії наведемо в табл. 4.

Таблиця 4

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Розмір податку на землю, який сплачуватиме орендар, може істотно залежати від виду його економічної діяльності (п. 276.5 ст. 276 розд. XIII ПК України). Це правило працює при наданні власниками і землекористувачами в оренду іншим суб'єктам:

- земельних ділянок (в межах населених пунктів);

- окремих будівель (споруд) або їх частин.

У вказаних випадках податок обчислюється у розмірі 1 % від їх НГО, визначеною з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання орендованих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, а також з урахуванням коефіцієнтів згідно зі ст. 275 розд. XIII ПК України (якщо земельні ділянки розташовані в межах населених пунктів, НГО яких не проведена).

Розглянемо декілька конкретних ситуацій, пов'язаних з орендою земельних ділянок або орендою будівель, розташованих на земельних ділянках.

Питання 1. Орендується будівля або частина нежитлового приміщення у багатоквартирному житловому будинку. Чи зобов'язаний орендар:

- самостійно сплачувати до бюджету плату за землю (у вигляді земельного податку або орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності);

- відшкодовувати орендодавцю приміщення відповідні суми оплати за землю?

Відповідь. Згідно зі статтями 269 і 270 розд. XIII ПК України платниками податку є, зокрема, власники земельних ділянок і землекористувачі, а об'єктами оподаткування - земельні ділянки, що знаходяться у власності або користуванні. Пунктом 288.2 ст. 288 розд. XIII ПК України визначено, що платником орендної сплати за землю є орендар землі.

Отже, вносити до бюджету оплату заземлю зобов'язані платники податку на землю - власники земельних ділянок, постійні землекористувачі, власники будівель, споруд (їх частин), нежитлових приміщень (їх частини) у багатоквартирних житлових будинках, а також орендарі землі.

З цього можна зробити висновок, що орендар будівлі, споруди (їх частини), нежитлового приміщення (його частини) в багатоквартирному житловому будинку не є платником плати за землю до бюджету.

В той же час, згідно зі ст. 796 ЦК України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачу надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, прилеглою до будівлі або споруди, в розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Тому буде правильним в договорі найму (оренди) вказати розмір земельної ділянки, яка передається наймачу. Якщо розмір земельної ділянки в договорі не визначений, то наймачу надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

При цьому ст. 797 ЦК України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, при укладенні договору оренди будівлі, споруди (їх частини), нежитлового приміщення (його частини) в багатоквартирному житловому будинку за домовленістю сторін до складу орендної плати доцільно включити плату за користування земельною ділянкою.

Диференціація ставок податку

Ставки податку на земельні ділянки (розташовані в межах населених пунктів, НТО яких не проведена) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи з функціонального використання і місцерозташування земельної ділянки, але не більше триразового розміру ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, встановлених п. 275.2 ст. 275 розд. XIII ПК України.

Виняток становлять сільськогосподарські угіддя і землі лісогосподарського призначення (п. 275.3 ст. 275 розд. XIII ПК України).

За основу розрахунку податку на землю, згідно з п. 275.1 ст. 275розд. XIII ПК України, приймається ставка в гривнях за м², встановлена залежно від груп населених пунктів (за чисельністю та місцепозташуванням).

Найбільш високий коефіцієнт застосовується до населених пунктів, що мають курортний статус (Крим, Чорноморське узбережжя і узбережжя Миколаївської, Одеської та Херсонської області), а також гірський статус (райони Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей).

Пільги з оподаткування

У ПК України передбачені окремі пільги з оподаткування для фізичних осіб (ст. 281 розд. XIII ПК України) та юридичних осіб (ст. 282 розд. XIII ПК України).

Причому, виходячи з тексту ПК України, поняття "Пільга із земельного податку" і "звільнення від сплати" можна ототожнити.

Пільги для фізичних осіб

Розглянемо, які категорії фізичних осіб мають пільгу у вигляді звільнення від сплати податку на землю.

Від сплати податку звільняються (п. 281.1 ст. 282 розд. XIII ПК України):

- інваліди першої та другої груп;

- фізичні особи, що виховують трьох та більше дітей у віці до 18 років;

- пенсіонери (за віком);

- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону N 3551;

- фізичні особи, визнані законом особами, постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачено для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 282 розд. XIII ПК України, поширюється на одну земельну ділянку по кожному виду використання у рамках граничних норм (п. 281.2 ст. 282 розд. XIII ПК України):

- для ведення особистого селянського господарства - в розмірі не більше 2 га;

- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибних ділянок):

- у селах - не більше 0,25 га;

- у селищах - не більше 0,15 га;

- у містах - не більше 0,10 га;

- для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 га;

- для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га;

- для ведення садівництва - не більше 0,12 га.

Від сплати податку звільняються на період дії фіксованого сільськогосподарського податку власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі за умови передачі земельних ділянок і земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку (п. 281.3 ст. 282 розд. XIII ПК України).

Питання 2. Фізична особа належить до категорії осіб, які мають право на пільги зі сплати земельного податку. Чи зможе така фізична особа скористатися правом на пільгу зі сплати земельного податку у разі, якщо документи, що встановлюють право, на земельну ділянку відсутні або знаходяться у стадії оформлення?

Відповідь. Нагадаємо, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, а об'єктами оподаткування земельним податком - земельні ділянки, що знаходяться у власності або користуванні, і земельні частки (паї), що знаходяться у власності.

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється згідно із Законом про реєстрацію прав і ст. 126 ЗК України.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ст. 3 Закону про реєстрацію прав).

Постановою для проведення державної реєстрації прав є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, надані органу державної реєстрації прав, нотаріусу як спеціальному суб'єкту, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, разом із заявою (ст. 19 Закону про реєстрацію прав).

Для надання податкових пільг відповідно до п. 30.2 ст. 30 розд. І ПК України потрібні підстави. Такими підставам є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та громадське значення здійснюваних ними витрат.

Отже, тільки наявність документів, що підтверджують право власності або постійного користування на земельну ділянку, надає право фізичній особі на звільнення від сплати земельного податку, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб згідно з п. 281.1 ст. 281 розд. XIII ПК України.

Пільги для юридичних осіб

Відповідно до ст. 282 розд. XIII ПК України від сплати податку на землю звільняються:

- заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заповідники (окрім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, пам'ятники природи, заповідні урочища і парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва;

- дослідні господарства науково-дослідних установ та учбових закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, створені відповідно до законів України, Збройні Сили України і Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

- релігійні організації України, устави (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва та обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає отримання прибутків;

- дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підлеглості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, що знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій;

- санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

- громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів і союзами громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, в яких впродовж попереднього календарного місяця кількість інвалідів, що мають там основне місце роботи, складає не менше 50 % від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів складає впродовж звітного періоду не менше 25 % від суми загальних витрат на оплату праці;

- дошкільні та загальноосвітні учбові заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

- підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної направленості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, - за земельні ділянки, на яких розташовані спортивні споруди, використовувані для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань і учбово-тренувального процесу збірних команд України за видами спорту і підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

- платник фіксованого сільськогосподарського податку за земельні ділянки, використовувані для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

- знов створені фермерські господарства впродовж трьох років, а в праценедостатніх населених пунктах - впродовж 5 років з моменту передачі ним земельної ділянки у власність.

Питання 3. Юридична особа має право,на пільги зі сплати земельного податку або земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню. Чи звільняються такі юридичні особи від подання податкових декларацій з плати за землю?

Відповідь. Згідно з п. 286.2 ст. 286 розд. XIII ПК України платники сплати за землю (окрім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щорічно за станом на 1 січня і не пізніше за 20 лютого поточного року подають відповідному органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою в порядку, передбаченому ст. 46 гл. 2 розд. II ПК України, з розбиттям річної суми рівними частинами за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності в якості платника сплати заземлю) разом з нею подається довідка (виписка) про розмір НГО земельної ділянки, а надалі така довідка подається при затвердженні нової НГО землі.

Платник податків має право подавати щомісячно звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, впродовж 20 календарних днів місяця, наступного за звітним (п. 286.3 ст. 286 розд. XIII ПК України)

Статтею 282 розд. XIII ПК України визначено категорії юридичних осіб, що звільняються від сплати земельного податку, а ст. 283 розд. XIII ПК України - види земельних ділянок, що не підлягають оподаткуванню.

Нормами ПК України не передбачено звільнення від обов'язку подання податкових декларацій за земельні ділянки, з яких земельний податок не справляється внаслідок застосування податкових пільг.

Таким чином, юридичні особи, що мають право на пільги зі сплати земельного податку або земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню, не звільняються від обов'язку подання податкових декларацій за відповідні земельні ділянки.

Особливості застосування пільгового оподаткування

У ПК України є спеціальна ст. 284 розд. XIII ПК України, присвячена особливостям застосування пільгового оподаткування.

Згідно з цією статтею Верховна Рада АР Крим, обласні, міські, селищні і сільські ради можуть встановлювати пільги із земельного податку, який сплачується на відповідній території: часткове звільнення на певний термін, зменшення суми земельного податку тільки за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів (п. 284.1 ст. 284 розд. XIII ПК України).

Для того, щоб скористатися своїм правом на встановлення пільг із земельного податку на певній території, органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають відповідному органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки дані про надані пільги зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

При виникненні змін в частині пільг із земельного податку нова інформація надається до 1 числа першого місяця кварталу, наступного за звітним кварталом, в якому сталися вказані зміни.

Якщо право на пільгу у платника виникає впродовж року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу впродовж року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право (п. 284.2 ст. 284 розд. XIII ПК України).

У ситуації, в якій платники податків, які користуються пільгами із земельного податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини - податок за такі земельні ділянки і земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи при наданні ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування оренди іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім учбовим закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування (абзац 2 п. 284.3 ст. 284 розд. XIII ПК України).

Звільнення від сплати земельного податку на певний період

Звернемо увагу на особливі положення, що містяться в підрозд. 6 "Особливості справляння земельного податку" розд. XX "Перехідні положення" ПК України, в якому перераховані суб'єкти права, звільнені від сплати земельного податку на певний період.

Так, до 1 січня 2015 року пільгу отримали резиденти - суб'єкти космічної діяльності, що отримали ліцензію на право її здійснення і беруть участь в реалізації таких договорів (угод), за земельні ділянки виробничого призначення згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця умова діятиме на період дії ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної діяльності зі створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем).

До 1 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку:

- суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм ст. 2 Закону N 2660, земельні ділянки яких безпосередньо використовуються для цілей виробництва кінцевої продукції, а саме: літальних апаратів, їх корпусів, двигунів, включаючи місця, призначені для їх зберігання (склади, ангари, місця для відстоювання), посадочно-злітні смуги, а також місця, в яких розташовані пункти заправки (дозаправки) моторних літальних апаратів і контролю над польотами;

- суб'єкти кінематографії (виробники національних фільмів), перелік яких затверджується КМУ, за земельні ділянки, використовувані для забезпечення випуску національних фільмів;

- суб'єкти суднобудівельної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009: 2005).

До дня передачі виконавцем замовнику готового об'єкту звільняються від сплати земельного податку сторони контракту, укладеного для реалізації національного проекту "Повітряний експрес", за земельні ділянки, відведені у встановленому порядку для спорудження об'єкту, передбаченого проектом.

Земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню

Окрім надання фізичним та юридичним особам пільги зі сплати земельного податку у вигляді звільнення від нього, ПК України містить перелік земель, що не підлягають оподаткуванню.

Згідно зі ст. 283 розд. XIII ПК України не сплачується податок на землю за:

- сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, які піддалися радіоактивному забрудненню в результаті Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), та хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які введені обмеження щодо ведення сільського господарства (пп. 283.1.1 п. 283.1 ст. 283 розд. XIII ПК України);

- землі сільськогосподарських угідь, що знаходяться в тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння (пп. 283.1.2 п. 283.1 ст. 283 розд. XIII ПК України);

- земельні ділянки державних сортовипробних станцій і розплідників, використовуваних для випробування сортів сільськогосподарських культур (пп. 283.1.3 п. 283.1 ст. 283 розд. XIII ПК України);

- землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїжджою частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та устаткуванням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме (пп. 283.1.4 п. 283.1 ст. 283 розд. XIII ПК України):

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди та насадження, протилавинні та протиселеві споруди, вловлюючі з'їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;

б) майданчики для стоянки транспорту та відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та інші споруди, що знаходяться в державній власності, власності державних підприємств або власності господарських товариств, в статутному капіталі яких 100 % акцій (часток, паїв) належить державі;

- земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх в пору плодоносіння, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями і розсадниками багаторічних плодових насаджень (пп. 283.1.5 п. 283.1 ст. 283 розд. XIII ПК України);

- земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв (пп. 283.1.6 п. 283.1 ст. 283 розд. XIII ПК України);

- земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями і прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі.

Платники єдиного податку і плата за землю

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати і подання звітності, зокрема, із земельного податку, ОКРІМ земельного податку за земельні ділянки, не використовувані ними для здійснення господарської діяльності (п. 297.1 ст. 297 гл. 1 розд. XIV ПК України).

Здавалося б, хороша новина для тих, хто перебуває на спрощеній системі оподаткування. Але, як завжди, за нею слідує і погана. Термін "господарська діяльність" платниками єдиного податку і податковими органами дуже часто використовується по-різному.

Питання 4. Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) - платник єдиного податку має у власності земельну ділянку, яку надає в оренду. Чи може він бути платником земельного податку в цьому випадку?

Відповідь. Як було вказано вище, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати і подання податкової звітності із земельного податку, окрім земельного податку за земельні ділянки, не використовувані ними для здійснення господарської діяльності (пп. 4 п. 297.1 ст. 297 гл. 1 розд. XIV ПК України). Звернемося до визначення "господарська діяльність" в розумінні ПК України.

Господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, направлена на отримання доходу і здійснювана такою особою самостійно та/ або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє в інтересах першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

Крім того, згідно з узагальнюючою податковою консультацією, затвердженою Наказом N 1051, щодо сплати земельного податку платниками єдиного податку - ФОП, якщо право власності на земельну ділянку оформлено на фізичну особу (ФОП) і земельна ділянка використовується нею для здійснення господарської діяльності (магазин, СТО та ін.), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку (з урахуванням пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 гл. 1 розд. XIV ПК України).

При наданні в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремій частині) орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також прибудинковою територією, прилеглою до будівлі або споруди. Іншими словами, якщо здача в оренду майна і земельної ділянки є одним з видів його підприємницької діяльності, то такий ФОП (власник нежитлового приміщення), що виступає в ролі орендодавця, також звільняється від нарахування (сплати) і подання податкової звітності із земельного податку.

Приходимо до висновку: якщо ФОП (платник єдиного податку) є власником земельної ділянки і надає його в оренду іншому суб'єкту господарювання, то він не є платником земельного податку, оскільки земельна ділянка використовується платником єдиного податку в господарській діяльності з метою отримання доходу.

Звітний період для сплати за землю

Відповідно до ст. 285 розд. ХIIІ ПК України базовим податковим (звітним) періодом для сплати за землю є календарний рік.

Обчислюється календарний рік з 1 січня по 31 грудня того ж року. Для знов створених підприємств та організацій, а також у зв'язку з придбанням права власності та/або користування на нові земельні ділянки базовий податковий (звітний) період може бути менше 12 місяців.

Порядок розрахунку сплати за землю

Порядок розрахунку земельного податку для юридичних та фізичних осіб відрізняється, хоча загальною підставою для розрахунку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів і державної реєстрації прав на нерухоме майно щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення та справляння сплати за землю, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 286 розд. XIII ПК України).

Розрахунок сплати за землю суб'єктами
підприємницької діяльності

Платники земельного податку - суб'єкти підприємницької діяльності самостійно обчислюють суму податку щорічно за станом на 1 січня.

Для надання першої декларації (фактичного початку діяльності в якості платника сплати за землю) ПК України встановлене наступне правило: разом з декларацією подається довідка (виписка) про розмір НГО земельної ділянки. Надалі така довідка подається при затвердженні нової НГО землі (п. 286.2 ст. 286 розд. XIII ПК України).

Розрахунок сплати за землю фізичними особами

Фізичним особам суму податку на землю нараховують органи ДПС.

Пунктом 286.5 ст. 286 розд. XIII ПК України наказано до 1 липня поточного року видати платнику податкове повідомлення-рішення з розрахунком зобов'язання зі сплати за землю за формою, встановленою в порядку, визначеному ст. 58 гл. 4 розд. II ПК України.

Під час переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого впродовж календарного року, згідно з п. 286.5 ст. 286 розд. XIII ПК України, податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на вказану земельну ділянку.

Новий власник починає сплачувати податок з місяця, в якому у нього виникло право власності. Орган ДПС після отримання інформації про перехід права власності направляє новому власнику податкове повідомлення-рішення.

Питання 5. Органом ДПС не вручено особисто (під підпис) фізичній особі і не напрдвлено поштою з повідомленням про вручення податкове повідомлення-рішення (залишено в поштовій скриньці, або платник податків відмовився прийняти документ). Чи передбачена відповідальність за несвоєчасну сплату ФО земельного податку або орендної плати?

Відповідь. Ми розглядаємо ситуацію, в якій сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим законодавством, контроль за дотриманням якого покладений на контролюючі органи,розраховується самим контролюючим органом відповідно до ст. 54 гл. 4 розд. II ПК України.

В цьому випадку такий контролюючий орган направляє (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення згідно з п. 58.1 ст. 58 гл. 4 розд. II ПК України.

Податкове повідомлення-рішення вважається направленим (врученим) фізичній особі, якщо воно вручене особисто такій фізичній особі або його законному представнику або направлено листом на його адресу за місцем проживання або останнього відомого його місцезнаходження з повідомленням про вручення (п. 58.3 ст. 58 гл. 4 розд. II ПК України).

Відповідно до порядку роботи пошти, якщо пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадовців, їх відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходженням фактичного місця (місцезнаходження) розташування платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважається врученим платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення з вказівкою причин невручення.

На підставі вищезгаданих причин невручення податкових повідомлень-рішень працівник структурного підрозділу, в якому складено таке податкове повідомлення-рішення, з урахуванням інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, в день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, в якому вказує причину неможливості вручення податкового повідомлення-рішення.

Якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити вказану суму в порядку, встановленому ПК України (п. 54.5 ст. 54 гл. 4 розд. II ПК України).

Після закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 гл. 12 розд. II ПК України.

Нарахування пені починається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно з ПК України.

У випадку якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання впродовж строків, визначених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в наступних розмірах (п. 126.1 ст. 126 гл. 12 розд. II ПК України):

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 % від погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 % від погашеної суми податкового боргу.

Підведемо підсумок. З урахуванням вище викладеного, якщо податкове повідомлення-рішення вручено особисто фізичній особі або її законному представнику або направлено листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення і фізична особа не сплатила плату за землю, то такій фізичній особі нараховується штраф та пеня.

Якщо податкове повідомлення-рішення не вручене особисто фізичній особі або направлене листом без повідомлення про вручення, то контролюючий орган нараховує платнику суму земельного податку або орендної плати. Штрафні санкції в цьому випадку не передбачені

Розрахунок сплати за землю, на якій
розташована будівля (будова)

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що знаходиться в загальній власності декількох юридичних або фізичних осіб (ст. 286 розд. XIII ПК України), податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожної з таких осіб:

- у рівних частинах - якщо будівля знаходиться в загальній спільній власності декількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеної за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

- пропорційно належній долі кожної особи - якщо будівля знаходиться в загальній пайовій власності або в загальній спільній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що знаходиться в користуванні декількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожній з них пропорційно тій частині площі будівлі, яка знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Питання 6. Юридична особа - платник єдиного податку є власником земельних ділянок (або постійним землекористувачем) і власником нерухомого майна. Одним з видів діяльності юридичної особи є здача в оренду нерухомого майна. Чи зобов'язана така юридична особа сплачувати земельний податок при передачі в оренду будівель (споруд, їх частин)? Як правильно розрахувати площу земельної ділянки для сплати земельного податку, якщо в оренду передана частина будівлі (споруди)?

Відповідь. Як вказано в пп. 4 п. 297.1 ст. 297 гл. 1 розд. XIV ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема із земельного податку, окрім земельного податку за земельні ділянки, не використовувані ними для здійснення господарської діяльності.

Одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачу (орендарю) надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, прилеглою до будівлі або споруди, в розмірі, необхідному для досягнення мети найму, згідно зі ст. 796 ЦК України. У договорі найму (оренди) сторони визначають розмір земельної ділянки, яка передається наймачу (орендарю). Якщо розмір земельної ділянки в договорі не визначений, то наймачу надається право користування усією земельною ділянкою, якою володіє орендодавець.

Згідно зі ст. 797 ЦК України плата, що справляється з орендаря будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Як правило, при здійсненні юридичними особами підприємницької діяльності передачею в оренду будівель (споруд, їх частин) в уставах таких юридичних осіб вказується, що це є одним з видів або єдиним видом їх діяльності. Отже, саме будівлі (споруди, їх частини) використовуються для здійснення підприємницької діяльності. Інакше, земельні ділянки, на яких розташовані передані в оренду будівлі (споруди, їх частини), з точки зору ДПС, розглядатимуться як не використовувані для здійснення підприємницької діяльності, і при укладенні договорів оренди повинна чітко вказуватися оплата за користування земельними ділянками.

Думка податкової служби з даного питання наступна: юридичні особи - платники єдиного податку, які є власниками земельних ділянок або постійними землекористувачами, за земельні ділянки під будівлями (їх частинами), переданими іншим суб'єктам господарювання, з урахуванням прибудинкової території, повинні сплачувати земельний податок на загальних умовах за ставками, визначеними ПК України, незалежно від виду діяльності, у тому числі надання в оренду нерухомого майна. При передачі в оренду частини будівлі земельний податок обчислюється пропорційно площі, переданій в оренду.

Ми не розділяємо думку податкової з цього питання. Так, згідно зі ст. 796 ЦК України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачу надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, прилеглою до будівлі або споруди, в розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Тому необхідно в договорі найму (оренди) вказати розмір земельної ділянки, яка передається наймачу. Якщо розмір земельної ділянки в договорі не визначений, то наймачу надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Для визначення розміру площі та НГО земельної ділянки, за яку необхідно платити земельний податок, при передачі в оренду частини будівлі (споруди), з урахуванням норми п. 286.1 ст. 286 розд. XIII ПК України, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні звертатися у відповідні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин і у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Порядок і строки подання податкових декларацій

Платники земельного податку (окрім фізичних осіб) не пізніше за 20 лютого поточного року подають відповідному органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою в порядку, передбаченому ст. 46 гл. 2 розд. II ПК України, з розбиттям річної суми рівними частинами по місяцях. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

В той же час, платник сплати за землю має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію впродовж 20 календарних днів місяця, наступного за звітним (п. 286.3 ст. 286 розд. ХIII ПК України).

За знов відведені земельні ділянки або за знов укладеними договорами оренди землі платник сплати за землю подає податкову декларацію також впродовж 20 календарних днів місяця, наступного за звітним (п. 286.4 ст. 286 розд. XIII ПК України).

При зміні впродовж року об'єкту та/або бази оподаткування платник сплати за землю подає податкову декларацію впродовж 20 календарних днів місяця, наступного за місяцем, в якому сталися такі зміни.

Питання 7. Відокремлений підрозділ (філія) юридичної особи наділений земельною ділянкою. Чи зобов'язаний такий підрозділ подавати податкові декларації зі сплати за землю (земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності)?

Відповідь. Відповідно до пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 гл. І ПК України власниками земельних ділянок є юридичні та фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які відповідно до закону придбали право власності на землю в Україні, а також територіальні громади і держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно, а землекористувачами - юридичні та фізичні особи (резиденти та нерезиденти), яким відповідно до закону надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім майном (ч. 2 ст. 96 ЦК України), що належить їй.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза її місцезнаходженням і здійснюючий всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що створила їх, і діють на підставі затвердженого нею положення.

З урахуванням вищевикладеного, податкові декларації зі сплати за землю до державних податкових інспекцій за місцезнаходженням земельних ділянок повинні подавати платники сплати за землю - юридичні особи - власники та землекористувачі.

Строк сплати податку на землю

Власники землі та землекористувачі вносять оплату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 розд. XIII ПК України).

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою оплата за землю вноситься за фактичний період перебування землі у власності або користуванні в поточному році.

Під час переходу права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 розд. ХIII ПК України).

У разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками і землекористувачами податок розраховується з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (п. 287.7 ст. 287 розд. ХIII ПК України).

Податкові зобов'язання, визначені в податковій декларації на поточний рік, сплачуються рівними частинами власниками і землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, рівний календарному місяцю, щомісячно впродовж 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 розд. XIII ПК України).

Податкове зобов'язання зі сплати за землю, визначено в новій звітній податковій декларації, у тому числі за знов відведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, рівний календарному місяцю, щомісячно впродовж 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податок фізичними особами сплачується впродовж 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами в сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад по квитанції про прийом податкових платежів. Форма квитанції встановлюється в порядку, передбаченому ст. 46 гл. 2 розд. II ПК України.

Строки давності зі справляння земельного податку

У ПК України є ст. 102, що встановлює строки давності зі справляння податків. У ній сказано, що контролюючий орган, окрім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 гл. 9 розд. II ПК України, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених даним Кодексом, не пізніше за закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо впродовж зазначеного терміну контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, то платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а суперечка щодо такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При поданні платником податків уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань з такої податкової декларації впродовж 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

В той же час, грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про справляння такого податку може бути розпочато без дотримання строку давності, визначеного в абзаці 1 п. 102.1 ст. 102 гл. 9 розд. II ПК України, якщо:

- податкова декларація за період, впродовж якого виникло податкове зобов'язання, не була подана;

- посадовець платника податків (фізична особа - платник податків) був засуджений за ухилення від сплати вказаного грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесена рішення про його закриття за нереабілітуючими підставами, що набрало законної чинності.

Таким чином, грошові зобов'язання платника податків, своєчасно не сплачені до бюджету, можуть бути визначені контролюючим органом податкової служби не пізніше 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Список використаних документів

ЦК України - Цивільний кодекс України

ЗК України - Земельний кодекс України

ПК України - Податковий кодекс України

Закон N 2660 - Закон України від 12.07.2001 р. N 2660-III "Про розвиток літакобудівної промисловості"

Закон про реєстрацію прав - Закон України від 01.07.2004 p. N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції від 11.02.2010 p. N 1878-VI

Наказ N 1051 - Наказ ДПСУ від 23.11.2012 р. N 1051 "Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку фізичними особами-підприємцями"

"Консультант бухгалтера" N 33-34 (729-730) 19 серпня 2013 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей